Рішення № 94040209, 11.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/3272/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 року № 125, яким відмолено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він в 2014 році під час участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в ході виконання бойового завдання отримав вогнепальне поранення, внаслідок чого в 2015 році йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 5%. 09 грудня 2019 року під час огляду органами МСЕК йому первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Однак рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих мотивів, що між первинною втратою працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло понад 2 роки. Зазначене рішення відповідача вважає протиправним, оскільки законодавцем вказаними часовими рамками обмежено право на отримання нової більшої суми одноразової грошової допомоги після первинного встановлення інвалідності. Однак така норма не розповсюджується на військовослужбовців, яким буде декілька разів встановлено відсоток втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі. Зазначеною ухвалою відповідачу, серед іншого, надано строк для подання до суду відзиву на позов та повідомлено про наслідки неподання такого, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.

Вказана ухвала суду отримана представником відповідача 21 жовтня 2020 року, що засвідчується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Незважаючи на зазначене, відповідач своїм право на подання відзиву не скористався, з клопотання про продовження процесуальних строків для подання такого до суду не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 24 листопада 2014 року під час участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в ході виконання бойового завдання в районі с. Кримське Луганської області отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення нижньої третини правого стегна, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про обставини травми №3152 від 10.03.2015, виданої військовою частиною В4680 (арк. спр. 13).

26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0012236 (арк. спр. 15).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) №661016 від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (арк. спр. 16), у зв`язку з чим 13 грудня 2019 року видано посвідчення серії НОМЕР_1 (арк. спр. 18).

На підставі вказаних вище обставин з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого органу із заявою. Однак, як вбачається з витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої допомоги з підстав встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (арк. спр. 11 - 12).

З метою захисту порушених, на думку позивача, прав на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах регулюють норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Нормами п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011 гарантовано право військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), яким встановлено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті, на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно п. б) ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплата одноразової грошової допомоги врегульовано нормами ст. 16-3 Закону №2011. Так, зокрема, ч. 2 зазначеної статті визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок).

Згідно п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

В якості підстави для відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Комісія посилається на пропуск позивачем 2-річного терміну, встановленого ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011.

Так, зокрема, вказана правова норма передбачає, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вказане кореспондується також з п. 8 Порядку.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Відповідні зміни були внесені також і до п. 8 Порядку.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд дійшов висновку про те, що обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк:

1) змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або

2) змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності.

Таким чином вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися.

В той же час абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ не містить часових обмежень для випадків коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 05 листопада 2015 року за результатами огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, так пов`язаного із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки серії АГ № 0012236 від 26.10.2015. В свою чергу 09 грудня 2019 року позивачу за результатами проведення первинного огляду первинно встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, так, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Тому суд вважає, що в даному випадку йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із первинним встановленням позивачу групи інвалідності, що є окремою підставою для виплати такої, тому відмова у її виплаті з підстав абз. 2 п.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ є протиправною.

Вищезазначене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.09.2019 у справі №825/1380/18, від 29.04.2020 у справі №120/3358/19-а, від 26.05.2020 у справі №240/10786/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач всупереч покладеного на нього процесуального обов`язку доводити правомірність своїх рішень та дій, жодних доказів та аргументів суду не надав, відзив у встановлений судом строк не надіслав.

Таким чином, правовіди правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справ, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський , буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.09.2020 №125, яким ОСОБА_1 відмолено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін