Рішення № 94039953, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/10468/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просить: - визнати протиправним, дискримінаційним і скасувати рішення, викладене в листах від 06.11.2019 про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу; - визнати протиправними і дискримінаційними дії відповідача по невиплаті пенсії позивачу на визначений ним банківський рахунок; - визнати протиправною і дискримінаційною бездіяльність відповідача, щодо невиплати всієї суми пенсії позивачу з 01.02.2017; - зобов`язати виплатити на визначений позивачем банківський рахунок всі недоотримані позивачем пенсійні виплати з урахуваннями всіх підвищень з 01.02.2017, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів на всі несвоєчасно виплачені суми позивачу, починаючи з 01.02.2017 до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те, що твердження відповідача, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та що відсутність реєстрації позивача на території України за місцезнаходженням відповідача ницім-то не дозволяє відповідачу перерахувати пенсію на банківський рахунок позивача відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» - є незаконними, дискримінаційними. Зазначає, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може бути пов`язано з такою умовою як постійне проживання в Україні, а держава в свою чергу у відповідно з конституційними принципами зобов`язана гарантувати це право, незалежно від того, де проживає особа, котрій призначена пенсія - в Україні або за її межами. Також зазначає, що кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням всіх конституційних прав. Посилається на те, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою, а є громадянином України, який постійно проживає за кордоном.

Ухвалою суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.

Ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2021.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що УПФУ не порушено норм діючого законодавства при невиплаті заборгованості з пенсії внутрішньо переміщеній особі через відсутність фінансування і окремого порядку та правомірно зупинено виплату пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача відкритого рахунку в АТ «Ощадбанк».

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представників.

Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.

Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України і має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 25.11.1997.

Позивачу видане пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 від 22.11.2005.

Також до суду надана копія довідки УСЗН від 19.11.2014 № 1427003193 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за якою позивач перемістився з м. Донецька до АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії довідки УСЗН від 17.03.2015 № 1427019825 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції позивач перемістився до м. Родинське Красноармійського району.

Позивач подав до Управління пенсійного фонду України в м. Красноармійськ заяву про виплату пенсії від 24.09.2014, в якій просив запросити його пенсійну справу з Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Донецька та виплачувати пенсію за фактичним місцем проживання. При цьому, фактичним місцем проживання позивача зазначено адресу в м. Красноармійськ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року справі № 200/3232/19-а, яка набрало законної сили, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 03 жовтня 2018 року, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним і скасовано рішення від 3 жовтня 2018 року про відмову в поновленні пенсії за віком. Визнана протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 лютого 2017 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач подав заяву від 19.09.2019 про виплату пенсії на рахунок в АТ КБ Приватбанку.

Листом УПФУ від 06.11.2019 № 27229/13/25 позивача повідомлено про те, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється через АТ «Ощадбанк»

Листом УПФУ від 04.03.2020 № 5437/05/25 позивача повідомлено про те, що виплата йому пенсії призупинена, 11.02 2020 ДОУ АТ «Ощадбанк» були повернуті кошти у зв`язку з закриттям рахунку. Також зазначено, що позивачу необхідно надати до УПФУ «заяву для нарахування пенсії, відкриту в ДАУ АТ «Ощадбанк»».

До суду надано також копію розпорядження від 14.01.2020 про припинення виплати пенсії до з`ясування, з якого випливає, що виплату пенсії позивачу по особовому рахунку № НОМЕР_3 вирішено призупинити у зв`язку з закриттям рахунку в АТ «Ощадбанк».

У рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/3232/19-а судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перед виїздом за кордон проживав за адресою: АДРЕСА_3 , в подальшому виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.

Спірним у межах цієї справи є питання щодо виплати пенсії на банківський рахунок не в АТ «Ощадбанк».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону, про що зазначено в ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII .

Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596), установлено, що одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".

З положень Закону № 1706-VII і Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, випливає, що до внутрішньо переміщених осіб можуть бути віднесені лише особи, які покинули своє місце проживання і перемістилися всередині країни.

До 2016 року позивач відповідав вказаним ознакам, але в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/3232/19-а було встановлено, що ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.

Тому, на момент виникнення спірних в цій справі правовідносин, ОСОБА_1 як особа, яка залишила постійне місце проживання в Україні, не може вважатися внутрішньо переміщеною особою.

Відтак застосування відповідачем до спірних правовідносин абзацу другого п. 6 Порядку № 1596 є безпідставним.

З огляду на викладене, розпорядження УПФУ від 14.01.2020 є протиправним і підлягає скасуванню.

Також протиправною є бездіяльність щодо невиплати позивачу пенсії на визначений ним банківський рахунок.

Пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд вважає, що в спірних правовідносинах відповідач неправильно застосував законодавство, а саме приписи п. 6 Порядок № 1596, але відсутні достатні підстави вважати, що дії та рішення УПФУ були дискримінаційними.

В рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/3232/19-а суд зазначив, що «З матеріалів пенсійної справи, а саме довідки № 1731 від 26 березня 2019 року вбачається, що призначена пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась з січня 2016 року по січень 2017 року включно в розмірі 3 923, 74 грн. та з 01 лютого 2017 року виплата пенсії була зупинена.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.».

Отже, питання щодо бездіяльності по виплаті пенсії з лютого 2017 року фактично розглянуто в межах справи № 200/3232/19-а і підстави повторно надати оцінку бездіяльності УПФУ в межах нової справи - відсутні.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що рішенням суду у справі № 200/3232/19-а зобов`язано поновити позивачу виплату пенсії з 01.02.2017. Тому аргументи УПФУ про необхідність виплати коштів на умовах окремого порядку, який на момент розгляду цієї справи не прийнятий, є безпідставними.

Суд вважає такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про зобов`язання виплатити всі неотримані позивачем пенсійні виплати на визначений ним банківський рахунок, але зазначає, що КАС України не передбачено захисту інтересів особи певним чином у майбутньому, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання продовжити виплату пенсії на банківський рахунок довічно.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 5 указаного Порядку виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Позивач просить виплатити компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону.

Отже, вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а і від 5 березня 2020 року у справі № 140/1547/19.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині здійснення виплат з урахуванням усіх підвищень і з проведенням індексації, оскільки недодержання УПФУ вимог законодавства в цій частині не було підставою звернення з цим позовом до суду. Указане не позбавляє права позивача звернутися до суду з новим позовом з підстав виплати пенсії в неналежному розмірі.

З огляду на викладене, позов має бути задоволений частково.

Відповідно до квитанції № 87500 від 05.11.2020 позивачем сплачено 840,80 грн судового збору за подання позову.

Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає 420,40 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42169323, 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 січня 2020 року «про припинення виплати пенсії до з`ясування», яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_3 .

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк».

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити всі неотримані ОСОБА_1 пенсійні виплати на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судових витрат у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Повне рішення суду складено 11 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков