Рішення № 94039844, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/10890/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 03 січня 2020 року він звернувся до Маріупольського ОУ ПФУ у Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. 30 жовтня 2020 року представником позивача направлено запит до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про надання інформації щодо прийнятого рішення. 30 жовтня 2020 року представником позивача отримано відповідь №0580-02-8/20426 від 03.11.2020 року, згідно якої повідомлено про відмову в призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 . До відповіді додано розрахунок стажу за формою РС-право, а також фотокопію рішення №6 про відмову в призначенні пенсії за вих. №898/34-1/05 від 14.01.2020 року.

Як вбачається з рішення №6 про відмову в призначенні пенсії гр.. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного трудового стажу роботи. На думку відповідача, під час розгляду наданих позивачем документів встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.07.1987 порушено хронологію заповнення трудової книжки, у зв`язку із чим неможливо зарахувати до загального стажу період роботи з 13.12.1985 (приказ №17 від 16.12.1985) по 01.06.1989 (приказ №216 від 08.08.1989), який перевищує та перетинається з періодом навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1982 по 27.06.1989. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 01 місяць 02 дні, стаж роботи за списком 2 складає 15 років 1 місяць 9 днів, що на думку відповідача надає право на пенсію позивачу при досягненні 59 років з 07.10.2023 р. або згідно Закону України №1058 при умові сплати добровільних страхових внесків для набуття необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Отже, гр.. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу роботи.

З даним рішенням органу Пенсійного фонду України позивач погодитись не може та вважає його незаконним та таким, що порушує конституційне право на пенсійне забезпечення та просить суд:

1. Поновити гр.. ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення №6 про відмову в призначенні пенсії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області за вихідним №898/34-1/05 від 14.01.2020 року

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №6 про відмову в призначенні пенсії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області за вихідним №898/34-1/05 від 14.01.2020, яким гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву гр.. ОСОБА_1 від 03.01.2020 року за №69 та зарахувати до загального та пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж роботи гр„ ОСОБА_1 з 13.12.1985 по 01.06.1989 у Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони УПБ УВС Донецької області.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

11 грудня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року суд задовольнив клопотання представника позивача та продовжив Маріупольському ОУ ПФУ встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 11 січня 2020 року.

04 січня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду пенсійну справу та індивідуальні відомості про застраховану особу.

05 січня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

ОСОБА_1 , 03.01.2020 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах -Список №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії позивачем було надано копії паспорту, індивідуального податкового номеру, заяви про виплату пенсії через банківську установу, військового квитка, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи від 09.12.2019 року №497, трудову книжку.

Рішенням управління від 14.01.2020 року №6, через відсутність необхідного стажу роботи, позивачу було відмовлено в призначені пенсії.

Станом на день звернення позивач досяг повних 55 років. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становив 27 років, 01 місяць, 2 дні, з них стаж роботи на пільгових умовах (Список №2) 15 років, 01 місяць, 9 днів.

При визначені право на пенсію, до загального стажу роботи не було зараховано період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року.

Згідно до даних трудової книжки, позивач в період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року проходив службу в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області.

Відповідно до даних Диплому НОМЕР_5, позивач навчався в Макіївському інженерно- будівельному інституті з 1982 року по 1989 року за спеціальністю - промислове та цивільне будівництво.

Період навчання перетинається із періодом служби. Крім того згідно до аркушу 2-3 трудової книжки НОМЕР_1 позивач одночасно із навчанням, службою, працював на шахті 60 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції з 01.07.1987 року по 24.08.1987 року на посаді горнового робітника поверхневого. Інститут, загін пожежної охорони розташовані в м. Макіївка, шахта ім. 60 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції розташована в м. Жданівка.

Позивач прийнятий до загону воєнізованої пожежної охорони 13.12.1985 року, в свою чергу трудова книжка відкрита шахтою ім. 60 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції - 01.07.1987 року.

Враховуючи, що час навчання, роботи, служби перетинаються між собою, а також порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок, управління має сумніви в дійсності факту роботи ОСОБА_1 в спірний період.

На підставі вищезазначеного, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 12.10.2001 року, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Маріупольське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Зелінського, 27А та суб`єктом владних повноважень.

03.01.2020 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах -Список №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії позивачем було надано копії паспорту, індивідуального податкового номеру, заяви про виплату пенсії через банківську установу, військового квитка, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи від 09.12.2019 року №497, трудову книжку.

Рішенням управління від 14.01.2020 року №6, через відсутність необхідного стажу роботи, позивачу було відмовлено в призначені пенсії.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що станом на день звернення позивач досяг повних 55 років. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становив 27 років, 01 місяць, 2 дні, з них стаж роботи на пільгових умовах (Список №2) 15 років, 01 місяць, 9 днів.

При визначені право на пенсію, до загального та пільгового стажу роботи не було зараховано період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , позивач в період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року проходив службу в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області.

Відповідно до даних Диплому НОМЕР_5, позивач навчався в Макіївському інженерно- будівельному інституті з 1982 року по 1989 року за спеціальністю - промислове та цивільне будівництво.

Позивач прийнятий до загону воєнізованої пожежної охорони 13.12.1985 року, в свою чергу трудова книжка відкрита шахтою ім. 60 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції - 01.07.1987 року.

Враховуючи, що час навчання, роботи, служби перетинаються між собою, а також порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок, управлінням не зараховано спірний період до загального стажу роботи позивача.

Щодо строків звернення до суду.

Відповідач в адміністративному позові наполягав на застосування до позивача ст.122 Кодексу адміністративного судочинства щодо пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, не зарахування до загального трудового стажу періоду для призначення пенсії є протиправними діями суб`єкта владних повноважень.

Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV звернення позивача до суду не може бути обмежено будь-яким строком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Статтею 45 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону №1058-IV).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Постанова №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становив 27 років, 01 місяць, 2 дні, з них стаж роботи на пільгових умовах (Список №2) 15 років, 01 місяць, 9 днів.

При визначені право на пенсію, до загального та пільгового стажу роботи не було зараховано період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , позивач в період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року проходив службу в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області. Відповідачем зазначено, що до загального стажу позивача не враховано період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року проходження служби в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області, у зв`язку з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників, а саме порушена хронологія записів у трудовій книжці.

Водночас, з аналізу копії трудової книжки позивача, яка наявна в матеріалах пенсійної справи, судом встановлено, що вказані записи скріплені печатками підприємств, дефектів не мають та з них можливо встановити стаж роботи позивача. Порушення хронології записів у трудовій книжці жодним чином не спростовує факту служби позивача в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області та достовірності зазначеної у ній інформації, оскільки вказані невідповідності установленим законодавством вимогам можуть ставитись у провину лише підприємству та його посадовим особам.

Тобто, записи у трудовій книжці НОМЕР_1 чітко містять відомості щодо роботи позивача у спірний період, а уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише у разі коли відсутні відомості у трудовій книжці.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду в постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає необхідним зазначати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої цієї статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, не зарахування до стажу періоду роботи через неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки позивача, зокрема порушення хронології записів у трудовій книжці, суперечить нормам чинного законодавства України, у тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до загального стажу оскаржуваного періоду у зв`язку з порушення хронології записів у трудовій книжці, слід оцінити критично, адже вказані обставини не можуть свідчити про не виконання позивачем служби в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення №6 від 14.01.2020 року про відмову в призначенні пенсії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком та зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву гр.. ОСОБА_1 від 03.01.2020 року за №69 та зарахувати до загального стажу період служби з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року у Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони УПБ УВС Донецької області.

Щодо вимоги позивача про зарахування періоду служби з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як вже було зазначено, згідно до трудової книжки позивач в період з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року проходив службу в Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони управління внутрішніх справ Донецької області. Трудова книжка ОСОБА_1 не містить дані про посаду, професію на якій проходив службу позивач. Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що встановлені обставини виключають можливість встановити характер роботи позивача в спірний період.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про відмову у зарахуванні періоду служби у Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони УПБ УВС Донецької області з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року до пільгового стажу роботи позивача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №6 про відмову в призначенні пенсії від 14.01.2020 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) від 03.01.2020 року за №69 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зменшенням віку по списку №2) відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та врахувати період роботи з 13.12.1985 року по 01.06.1989 року у Макіївському загоні воєнізованої пожежної охорони УПБ УВС Донецької області до страхового стажу позивача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 11 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков