Рішення № 94039545, 04.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року Справа № 215/5544/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилась у невжитті системи заходів для забезпечення фундаментального права громадянина на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до правової позиції ст. 3, 22, 46, 48, 60 Конституції України згідно заяви (запиту) від 13.08.2020 вх. 13702;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилась у не підкоренні ст. 46, 60, 68, ч. 5 ст. 121 Конституції України відповідно до звернення позивача від 13.08.2020 вх. 13702;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилась у не визначеності способу захисту інтересів позивача відповідно правової позиції ст. 8, 21 Конституції України та постановити окрему ухвалу згідно 249 КАС України;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилась у не наданні запрошення для позивача, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду заяви позивача від 13.08.2020, у не забезпеченні права на правову допомогу відповідно до ст. 59 Конституції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Криворізької місцевої прокуратури № 2 із письмовою заявою (зверненням) від 13.08.2020 за вх. 13702, але відповідач за результатами розгляду заяви допустив бездіяльність, щодо невжиття системи заходів, спрямованих на забезпечення права громадянина на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та невизначеності способу захисту інтересів позивача, чим порушив права та інтереси ОСОБА_1 .

Позивач наголошує, що відповідач допустив бездіяльність щодо правового режиму розгляду заяви, відмовився виконати свої владні виконавчі функції та не прийняв відповідне рішення.

07.10.2020 року ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

29.10.2020 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Захарчук-Борисенко Н.В.

02.11.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.12.2020 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що на заяву позивача від 13.08.2020 вх. 13702 було направлено письмову відповідь.

Відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами порушення його прав поведінкою відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2020 звернувся до Криворізької місцевої прокуратури № 2 шляхом подання заяви (звернення) до скриньки «Для скарг і заяв», в якій просив:

- нормативно-правовим актом зобов`язати посадових осіб виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради діяти на підставі та у спосіб згідно законодавства;

- вжити системних заходів спрямованих на забезпечення рівня життя заявника не нижчого від прожиткового мінімуму;

- вжити заходів щодо притягнення посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради до юридичної відповідальності;

- надати запрошення заявнику, для розгляду заяви від 13.08.2020, висновки викласти в рішенні, постанові, наказі, тобто індивідуальному правовому акті, складеному за підсумком всебічного розгляду;

- витребувати та надати позивачу кошторис на ремонтні роботи за 2015 - 2020 роки в будівлі Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради;

- витребувати та надати позивачу суми виплат усіх видів допомоги Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради за 2019 рік.

Листом від 21.08.2020 року за № 65-78-15 зв. Криворізькою місцевою прокуратурою № 2 було надано письмову відповідь на заяву позивача від 13.08.2020 року.

Не погоджуючись із відповіддю Криворізької місцевої прокуратури № 2 щодо не вжиття заходів по заяві від 13.08.2020 року та порядку розгляду зазначеної заяви, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст.7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із ст.19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Частиною першою статті 20 Закону № 393/96 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви Криворізькою місцевою прокуратурою № 2 було підготовлено письмову відповідь.

Як встановлено судом, у листі від 20.08.2020 року за № 65-78 зв. було надано відповідь на всі питання які викладені у зверненні ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури № 2 Коценка М.В., яка виявилась у невиконанні ст.ст. 36, 60-68 ч. 5 ст. 121 Конституції України, згідно заяви (запиту) від 13.08.20 вх. 13702, та невизначеності способу захисту прав та інтересів позивача, суд зазначає наступне.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , 20.08.2020 надано ґрунтовну відповідь № 04/38-9599 вих.-20 за кожним питанням у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк, та направлено на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією, що підтверджується реєстром поштових відправлень Криворізької місцевої прокуратури № 2 від 20.08.2020

Твердження позивача щодо не надання відповідачем відповіді на заяву є безпідставним та спростовується наданою відповідачем відповіддю. А тому, така вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення від 13.08.2020 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19, ч. 1 ст. 4 КАС України і ст. ст. 3, 19 Конституції України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян, не може мати юридичної сили, бо відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин. Письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган прокуратури не є суб`єктом правотворчої діяльності.

Враховуючи, вищевикладене, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливість видачі нормативно-правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, у разі необхідності, на власний розсуд, та за внутрішнім переконанням суд наділений повноваженнями щодо реагування на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності, тобто, винесення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком.

Оскільки судом під час розгляду справи не було встановлено порушення закону з боку відповідача, а навпаки, активні дії, спрямовані на виконання вимог Закону України «Про звернення громадян», суд вважає у задоволенні вимоги позивача щодо ухвалення окремої ухвали необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури № 2 Коценка М.В., яка виявилась у не наданні запрошення для позивача з приводу розгляду його заяви від 13.08.2020 вх. 13702 суд зазначає.

З системного аналізу Закону України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», уведеного в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», наказів виконувача обов`язків Генерального прокурора від 12.03.2020 № 141 та від 13.03.2020 № 147, можна зробити висновок про тимчасове обмеження допуску до адміністративних будівель органів прокуратури та встановлення особливого порядку їх роботи.

У наказах виконувача обов`язків Генерального прокурора від 12.03.2020 № 141 та від 13.03.2020 № 147 (які чинні на момент звернення позивача до відповідача) зазначено, що проведення особистого прийому заявників, запитувачів інформації, депутатів усіх рівнів в органах прокуратури призупиняється на час дії карантинних заходів.

Відповідно до приписів ст. 27 Конституції України, обов`язком держави є захист життя людини.

На підставі ст. 27 Конституції України, забезпечуючи основоположні принципи держави за для захисту життя та здоров`я людини, враховуючи дію заходів які впровадженні з метою запобіганню поширенню коронавірусної інфекції СОVID 19 на території України, аналізуючи зміст вимог викладених у заяві ОСОБА_1 від 13.08.2020 суд вважає, що проведений розгляд заяви відповідачем без участі заявника не порушує саме правовий режим форми розгляду заяви в розумінні вимог відповідача, оскільки відповідь позивачу була надано у повному обсязі у письмовій формі з направленням останньому на його адресу поштовою кореспонденцією.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилась у невжитті системи заходів для забезпечення фундаментального права громадянина на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно заяви від 13.08.20р. вх 13702, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 та 2 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави.

На прокуратуру покладаються функції щодо підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Повноваження прокуратури регулюються розділом IV Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, до яких відноситься підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадянина або держави в суді, нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

З аналізу викладеного встановлено, що на органи прокуратури не покладається виконання обов`язків які викладені у вимогах позивача.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на встановлений судом факт дотримання відповідачем процедури надання відповіді на звернення позивача суд визнає заявлений позов необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні за безпідставністю.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича (50029, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, код ЄДРПОУ: 02909938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко