Рішення № 94039362, 18.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Справа № 160/13643/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 24.09.2020 року про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, викладене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00246;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000103/1 від 24.09.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що нею 24.09.2020 року до Дніпровської митниці Держмитслужби було подано оформлену митну декларацію №UA110130/2020/027326 на товари «Шпалери на флізеліновій основі, з друкованим малюнком, без захисного покриття, в асортименті» за ціною 0,75 Євро за 1 рулон загальною вартістю 8057,90 Євро, що поставлені їй постачальником DECOPRINT NV (Бельгія) за контрактом №1 від 11.09.2020 року. Митна вартість товарів відповідно до приписів ст.57 МКУ визначена позивачем за першим методом - за ціною договору (вартість операції). Разом із митною декларацією позивачем було подані документи, що в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни товару, які не містять жодних розбіжностей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки. Однак, в цей же день, а саме 24.09.2020 року, відповідачем було надано їй картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00246 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000103/1. Позивач вважає, зазначені рішення відповідача, що викладені в картці відмови та в рішенні про коригування митної вартості товарів протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 23.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що посадовою особою Дніпровської митниці Держмитслужби відповідно до п.4.1. ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Так, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларант, якщо рахунок сплачено, на підтвердження заявленої митної вартості надає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Отже, декларант на момент заявлення товару до митного оформлення, а саме: 24.09.2020 р. повинен був надати до митниці банківські платіжні документи, проте жодних платіжних документів на підтвердження оплати товару до митного контролю не надано. Відповідно до п.2.4 контракту від 11.09.2020 р. №1, виробник передає покупцю разом з товаром пакет документів, серед яких зазначено пакувальний лист. Даний документ декларантом до митного контролю не надавався. Декларантом до митного контролю надано транспортний документ від 17.09.2020 р. №485737, який заповнено від руки, що є підставою для поглибленого аналізу задекларованих даних відповідно до розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм, обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. №684, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 р. за №1021/27466.

В гр.5 вказаного документа містяться дані щодо пакувального листа №203640. Даний документ, як зазначено вище, до митного контролю не надано. Декларантом на підтвердження транспортних витрат надано договір транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 14.09.2020 р. № 1409 з експедитором ТОВ «Шевелл-Груп», рахунок на оплату від 23.09.2020 р. № 1763 та транспортну заявку від 15.09.2020 р. № 1. Згідно з даними СМR (товаро-транспортна накладна) фактичним перевізником товару є ТОВ «Тар-Укр-транс». Документів на підтвердження правовідносин між ТОВ «Шевелл-Груп» та ТОВ «Тар-Укр-транс» декларантом до митного оформлення не надано. Відповідно до даних заявки на перевезення від 15.09.2020 р. №1 умовами оплати є здійснення оплати в день завантаження товару в пункті відправлення. Враховуючи дату завантаження, що міститься у товаро-транспортній накладній від 17.09.2020 р. №485737 - 17.09.2020 р. - оплата за перевезення має бути здійснена, проте платіжні документи, на підтвердження здійснення такої оплати декларантом до митного контролю також не надано. Зазначене унеможливило здійснення обчислення складових митної вартості. Декларант повідомив митницю про відсутність можливості надати будь-які додаткові документи. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

До суду 04.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що товар було імпортовано з Королівства Бельгія. За умовами Контракту (пункт 1.1.), Товар є знеціненим, другого сорту, з дефектами - всі ці ознаки прямо впливають на ціну товару і повинні були враховуватись при визначенні за першим другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів). В той же час ч.1 ст.64 МКУ наголошує на тому, що резервний метод застосовується лише у разі неможливості застосування інших методів. Таку неможливість відповідач не довів. Таким чином, відповідач не довів правомірність визначення митної вартості товару за резервним методом та за ціною 2,1465 Євро.

На відміну від цього, під час розмитнення товару, для підтвердження задекларованих відомостей, відповідно до вимог ст.53 МКУ, позивачем було подано документи, що не мають розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, підтверджують в тому числі і ціну задекларованого товару та транспортні витрати. Так, відповідно до умов Контракту №1 від 11.09.2020 року, проформи-інвойсу №25-08 від 14.09.2020 року, специфікації №1 від 17.09.2020 року, інвойсу №202696 від 17.09.2020 року, Delivery note №203640 від 16.09.2020 року, експортної декларації MRN 20ВЕЕ0000040515163 від 17.09.2020 року, постачальником DECOPRІNT NV було поставлено позивачу шпалери за ціною 0,75 Євро на загальну суму 8057,90 Євро, які відповідно до узгоджених умов поставки, остання оплатила 14.09.2020 року, що підтверджується випискою по особовим рахункам наданого AT «АЛЬФА-БАНК», SWIFT з AT «АЛЬФА-БАНК» від 14.09.2020 року, листом Постачальника DECOPRINT NV від 24.09.2020 року.

Згідно з наданими ФОП ОСОБА_1 відповідачу товаро-транспортної накладної CMR від 17.09.2020 року, договору на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №1409 від 14.09.2020 року, транспортної заявки №1 від 15.09.2020 року, рахунку на оплату транспортно-експедиційного обслуговування №1763 від 23.09.2020 року, а також здійсненою позивачем оплати за транспортно-експедиційне обслуговування на суму 38 396 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.09.2020 року, актом надання послуг №1763 від 24.09.2020 року. З цієї суми в митну вартість входять 23 637,60 грн. (22137,60 грн. витрати на транспортні послуги по маршруту Zele - п/п Яготин; 1 500 грн. витрати на Експедиторську винагороду). Надані позивачем документи не містять жодних розбіжностей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі щодо задекларованих цін. Отже, позивачем було правомірно визначено митну вартість за основним методом - за ціною контракту. Враховуючи викладене, позивач просила суд позов задовольнити повністю.

До суду 16.12.2020 року від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням зазначеного у відзиві на позов, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.09.2020 р. №UA110130/2020/000103/1. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості товару за ЕМД від 17.07.2020 р. № UA100020/2020/033300 на рівні 2,51 дол.США/кг (що в перерахунку на валюту контракту оцінюваної партії товару на дату прийняття рішення складає 2,1465 евро/кг). Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення №UA110130/2020/00246 від 24.09.2020 року про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, викладене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00246 від 24.09.2020 року діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та у запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 24.09.2020 р. звернулась до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару: "шпалери на флізеліновій основі, з друкованим малюнком, без захисного покриття, в асортименті. Виробник: DECOPRINT NV, ВЕ Країна виробництва: ВЕ, Бельгія".

Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 11.09.2020 р. № 1 із компанією DECOPRINT NV (ВЕ) - продавець-виробник та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за МД №UA110130/2020/027236.

Поставка товару здійснена на умовах FCA BE ZELE.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

В силу ст.33 МКУ, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Відповідно до ч.1 ст.320 МКУ, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

За результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що спричинило необхідність здійснити перевірку правильності її визначення, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. № 684 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 р. № 1021/27466, передбачена можливість здійснення контролю із застосуванням системи управління ризиками неавтоматизованим способом.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за вищезазначеними електронними митними деклараціями зґенеровано в тому числі наступні форми митного контролю: захід 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Посадовою особою Дніпровської митниці ДФС відповідно до п.4.1 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

Умови та порядок оплати визначені п.4.1. зовнішньоекономічного договору від 11.09.2020 № 1.

Відповідно до російськомовної редакції п.4.1. договору викладено в наступній редакції: «Условия оплаты - ».

Згідно з англомовною редакцією п.4.1. договору викладено в наступній редакції: «Тhе terms of payment: 100% prepayments.

Відповідно до наданого до митного оформлення рахунку від 17.09.2020 №202696 умовами оплати визначено Prepayment, що згідно з даними електронного перекладача в перекладі означає «передплата».

Крім того, вищезазначений рахунок містить положення Payment Due: 17.09.2020, що в перекладі означає: «Оплатити до 17.09.2020».

Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, декларант, якщо рахунок сплачено, на підтвердження заявленої митної вартості надає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Отже, декларант на момент заявлення товару до митного оформлення, а саме: 24.09.2020 р. повинен був надати до митниці банківські платіжні документи, проте жодних платіжних документів на підтвердження оплати товару до митного контролю надано не було.

Також, вищевказаний рахунок не містить посилання на зовнішньоекономічний договір на підставі якого товар постачається (а також не містить посилання на доповнення до договору/специфікацію), що унеможливлює його ідентифікацію та містить посилання на Delivery Note (вантажної накладної) за номером 203640 від 16.09.2020 р., проте надані до митного контролю документи: специфікація №1, рахунок-фактура №202696 датуються 17.09.2020 р., а товаро-транспортна накладна CMR має номер 485737 та датується 17.09.2020 р., що відрізняється від даних відповідно до наданого рахунку.

Відповідно до п.2.4 контракту від 11.09.2020 р. №1, виробник передає покупцю разом з товаром пакет документів, серед яких зазначено пакувальний лист. Даний документ декларантом до митного контролю не надавався.

Так, вищевказаний документ надається відправником обов`язково, оскільки згідно з положеннями п.5.2.4 контракту від 11.09.2020 р. №1 відвантажувальні документи та пакувальні листи є обов`язковими документами у разі виникнення претензій до виконання обов`язків сторонами.

Декларантом до митного контролю надано транспортний документ від 17.09.2020 р. №485737, який заповнено від руки, що є підставою для поглибленого аналізу задекларованих даних відповідно до розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм, обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. №684, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 р. за №1021/27466. В гр.5 вказаного документа містяться дані щодо пакувального листа №203640. Даний документ, як зазначено вище, до митного контролю не надано.

Декларантом на підтвердження транспортних витрат надано договір транспортно- експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 14.09.2020 р. № 1409 з експедитором ТОВ «Шевелл-Груп», рахунок на оплату від 23.09.2020 р. № 1763 та транспортну заявку від 15.09.2020 р. № 1.

Так, згідно з даними СМR (товаро-транспортна накладна) фактичним перевізником товару є ТОВ «Тар-Укр-транс».

Документів на підтвердження правовідносин між ТОВ «Шевелл-Груп» та ТОВ «Тар-Укр-транс» декларантом до митного оформлення не надано.

За таких обставин, у відповідача відсутня можливість упевнитись у достовірності заявлених даних та здійснити обчислення всіх платежів за товар та його доставку, що є складовими митної вартості товару.

Згідно з даними заявки на перевезення від 15.09.2020 р. №1 умовами оплати є здійснення оплати в день завантаження товару в пункті відправлення. Враховуючи дату завантаження, що міститься у товаро-транспортній накладній від 17.09.2020 р. №485737 - 17.09.2020 - оплата за перевезення має бути здійснена, проте платіжні документи, на підтвердження здійснення такої оплати декларантом до митного контролю не надано.

Зазначене унеможливило здійснення обчислення складових митної вартості.

Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

Декларант повідомив митницю про відсутність можливості надати будь-які додаткові документи.

Відповідно до п.6.2 та 6.3 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі, якщо:

- заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів;

- невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару;

- неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ;

- відсутності у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

В силу п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах ДФС.

Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Відповідно до ст.60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст.58, 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до п.2 ст.60 МКУ, під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються.

Згідно п.3 ст.60 МКУ, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень п.4 ст.59 та п.5 ст.60 МКУ, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 МКУ може бути зворотною.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів - прийняту митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Таким чином, для можливості застосування методів 2-а - вартість операції з ідентичними товарами та 2-б - вартість операції з подібними (аналогічними) товарами необхідно, щоб митні оформлення, з яким здійснюється співставлення були здійснені за вартістю операції, тобто за першим методом визначення митної вартості.

Так, в матеріалах справи є витяг із бази даних ЄАІС (Єдина автоматизована інформаційна система), із якого видно відсутність митних оформлень за вартістю операції, тобто за першим методом визначення митної вартості.

Відповідно до гр.43/1 витягу всі митні оформлення, наявні в базі даних митниці здійснені на 6 резервним методом визначення митної вартості.

За таких обставин, у посадової особи митниці не було правових підстав для застосування методів 2а та 2б.

Саме тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Відповідно до п.3 ст.337 МКУ посадовою особою митниці проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст.33 МКУ, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

За результатом контролю співставлення встановлено наявність інформації про митні оформлення товарів: - «шпалери настінні паперові, декоративні ...», співставного з оцінюваним товаром з урахуванням опису, функціонального призначення, якісних характеристик, характеру зовнішньоекономічної угоди (контракт з виробником), імпортованого за резервним методом у співставних обсягах та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.07.2020 р. № UA100020/2020/033300 нарівні 2,51 дол.США/кг.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.09.2020 р. № UA110130/2020/000103/1. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості товару за ЕМД від 17.07.2020 р. № UA100020/2020/033300 на рівні 2,51 дол.США/кг (що в перерахунку на валюту контракту оцінюваної партії товару на дату прийняття рішення складає 2,1465 евро/кг).

При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 Рішення про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 МКУ та здійснено відповідний розрахунок.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови.

Відповідно до ст.264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картки відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ч.7 ст.55 МКУ, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч.6 ст.307 МКУ.

Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за МД від 25.09.2020 р. № UA110130/2020/027327.

Термін дії гарантійних зобов`язань спливає 25.12.2020 р.

Таким чином суд вважає, що посадові особи Дніпровської митниці Держмитслужби при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000103/1 від 24.09.2020 року та оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00246 від 24.09.2020 року діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма