Рішення № 94039358, 15.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Справа № 160/12373/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Три звезды» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Павлоградської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Павлоградської міської ради щодо відвертого саботування надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 противоправними;

- визнати противоправним та скасувати рішення Павлоградської міської ради від 18.08.2020 №2253-71-VІІ про відмову в наданні дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки кадастровий номер за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- зобов`язати Павлоградську міську раду надати дозвіл на встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в березні 2018 року отримала у спадок торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 . 13.08.2018 року було подано заяву про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , 0,0101 га, для обслуговування будівель торгівлі, з подальшою передачею земельної ділянки в оренду. 11.09.2018 року відповідач відмовив у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га, для обслуговування будівель торгівлі, з подальшою передачею земельної ділянки в оренду. Дніпропетровським окружним адміністративний судом у справах № 0440/6999/18, № 160/377/19, № 160/4090/20 було встановлено відсутність фактичних та юридичних підстав для прийняття рішення про відмову у наданні на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки кадастровий номер за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Разом з тим, Павлоградською міською радою за результатами повторного розгляду заяви позивача винесено рішення всупереч висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відмову в надані дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залучено до участі у справі №160/12373/20 в якості третьої особи ТОВ «Три звезды» (Код ЄДРПОУ 24236196, м. Павлоград, вул. Миру, 90/38, Дніпропетровська область, 51400).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №160/12373/20 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

04.11.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Вказав, що 18 серпня 2020 року відбулась чергова 71 сесія VII скликання, на якій було прийнято рішення від 18 серпня 2020р. № 2253-71/УП «Про відмову у наданні дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/377/19 та №160/4090/20, яким у наданні дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону, площею 0,0101 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено.

Зазначив, що ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 160/377/19 від 28 вересня 2020 року про встановлення судового контролю шляхом подання звіту та накладення штрафу у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії вказано, що Павлоградською міською радою фактично виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019р. у справі № 160/377/20, що, на думку відповідача, свідчить про те що Павлоградською міською радою вжито реальні та дієві заходи з метою виконання судового рішення.

Таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача стосовно визнання дій Павлоградської міської ради щодо відвертого саботування надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є безпідставною та необгрунтованою.

Крім того, відповідач зауважив, що рішенням Павлоградської міської ради від 03 квітня 2012 року № 532-20/VІ «Про затвердження генерального плану міста Павлограда» було затверджено генеральний план міста Павлограда.

Рішенням Павлоградської міської ради від 23 грудня 2013 року № 1121-40V/І «Про затвердження плану зонування території міста Павлограда» було затверджено план зонування території міста Павлоград.

Відповідно до додатку № 1 та № 2 до Плану зонування, територія, на якій розташована вищезазначена земельна ділянка, призначена для розташування торговельного центру (№ 78 експлікації до Плану зонування території міста Павлограда).

Згідно з додатком № 1 та № 2 Генплану, територія, на якій розташована вищезазначена земельна ділянка, також призначена для розташування торговельного центру (№ 78 експлікації до Генплану).

Як вбачається з Плану зонування та Генплану міста Павлоград, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га, призначена для розташування торговельного центру (№ 78 експлікації до Генплану та Плану зонування).

Отже, відповідач вважає, що рішення Павлоградської міської ради від 18 серпня 2020р. № 2253-71/VІІ «Про відмову у наданні дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» є обґрунтованим, законним та прийнятим у відповідності до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позову.

10.11.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

04.12.2020 від Павлоградської міської ради на адресу суду надійшли пояснення по справі, зміст яких аналогічний відзиву щодо заявлених позовних вимог.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.03.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А., є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме: торгівельного павільйону, площею 93,30 м.кв., розташованого на АДРЕСА_1 .

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Павлоградської міської ради із заявою від 13.08.2018 року № 003103, у якій просила надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0101 га для обслуговування будівель торгівлі в оренду на 25 років за адресою: АДРЕСА_1 .

10.09.2018 року листом за № 441 Павлоградська міська рада повідомила ФОП ОСОБА_1 , що відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га в кадастрі відсутні. Також було зазначено, що по цій земельній ділянці розроблення технічної документації неможливо.

У листі-відповіді відповідача повідомлено, що рішенням сесії Павлоградської міської ради від 21.12.2010 р. №21-3/VІ «Про поновлення строку оренди земельних ділянок» орендарю було відмовлено в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0101 га, на підставі голосування депутатів на сесії Павлоградської міської ради. П.9 вищевказаного рішення орендаря було зобов`язано здійснити заходи щодо демонтажу торгівельного павільйону до 01.04.2011 року.

Також, у листі відповідач зазначає, що Павлоградська міська рада, при прийнятті рішення про відмову в продовженні строку дії договорів оренди, використовувала свою виключну компетенцію, встановлену Конституцією України, як власника землі і є вільною у реалізації права розпоряджатися землею та у виборі суб`єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому Законом. П. 16 вищезазначеного договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди, повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Павлоградська міська рада, повідомила позивача, що в неї не має законних підстав для розгляду питання на сесії міської ради та надання ФОП ОСОБА_1 адміністративної послуги про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га, для обслуговування будівель торгівлі, з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Вказану відмову було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Ільков В.В.) від 05.11.2018 року у справі №0440/6999/18 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме, суд вирішив:

- визнати протиправною бездіяльність Павлоградської міської рад щодо неприйняття рішення за заявою від 13.08.2018 року про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га.;

- зобов`язати Павлоградську міську раду повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 13.08.2018 року про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0101 га та прийняти рішення з урахуванням вимог чинного законодавства та висновків суду у даній справі.

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за розглядом якого 21.12.2018 року прийнято рішення № 1469-45/VІІ «Про відмову в надані дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

Відмова обґрунтована необхідністю формування нової земельної ділянки та розроблення проекту землеустрою щодо її відведення та на підставі голосування депутатів на сесії Павлоградської міської ради.

Отже, позивачу було повторно відмовлено в отриманні дозволу на складання технічної документації із землеустрою.

Вказану відмову також було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року у справі № 160/377/19 (суддя Прудник С.В.) позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме, суд вирішив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Павлоградської міської ради від 21.12.2018 року № 1469-45/VII;

- зобов`язати Павлоградську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду 29.10.2019 року відповідачем було проведено сесію Павлоградської міської ради VII скликання, що підтверджується Протоколом № 57, з якого вбачається, що рішення не прийнято.

Таким чином, позивачу фактитчно було повторно відмовлено в отриманні дозвілу на складання технічної документації із землеустрою.

Не погоджуючись із зазначеним протоколом та діями відповідача щодо не розгляду заяви про надання дозволу на складання технічної документації, позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року у справі № 160/4090/20 (суддя Лозицька І.О.) позовну заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання протиправними та скасування витягу з протоколу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково, а сам, суд вирішив:

- зобов`язати Павлоградську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за розглядом якого 18.08.2020 року прийнято рішення № 2253-71/VІІ «Про відмову в надані дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки».

Відмова обґрунтована тим, що місце розташування даної земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону не відповідає вимогам Генерального плану міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 03.04.2012 р. №532-20/VІ та Плану зонування території міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 23.12.2013р. №1121-40/VІ в частині її цільового використання, а саме, для розміщення торгового центру.

Отже, позивачу знову повторно було відмовлено в отриманні дозволу на складання технічної документації із землеустрою.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, вважаючи його протиправним, а також з діями відповідача щодо не розгляду заяви про надання дозволу на складання технічної документації, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначенні Законом України "Про місцеве самоврядування".

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За змістом п. 34 ч. 1ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За положеннями ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; 4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; 5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань; 6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов`язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; 7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; 8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; 9) утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів;

б) делеговані повноваження: 1) участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 2) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів; 3) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; 4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.

Згідно з підпунктом 9 пункту "б" частини 1статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до якої сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру"; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1-3ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1ст. 122 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України, визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як було встановлено судом, відповідач, приймаючи спірне рішення, посилався на те, що місце розташування даної земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону не відповідає вимогам Генерального плану міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 03.04.2012 р. №532-20/VІ та Плану зонування території міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 23.12.2013р. №1121-40/VІ в частині її цільового використання, а саме для розміщення торгового центру.

Щодо наведених відповідачем підстав відмови у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою, суд зазначає, що Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548, не містить такої класифікації видів цільового призначення земель, як для розміщення торгового центру.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка надавалась попередньому власнику торгівельного павільйону для будівництва і обслуговування торгівельного павільйону, що відповідає коду КВЦПЗ 03.07 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548.

Таким чином, суд вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки в частині її цільового використання «для розмішення торгівельного центру», є протиправною.

Крім того, як вбачається з рішення Павлоградської міської ради (61 сесія VII скликання) від 17,12,2019 року № 1984-61/ VII, останнім було надано дозвіл громадянці ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону, вид цільового призначення земель КВЦПЗ 03,07 (для будівництва і обслуговування будівель торгівлі), на АДРЕСА_2

Вказана земельна ділянка, на відведення якої було надано дозвіл, знаходиться поряд із земельною ділянкою, яку просить виділити позивач та у спірний період відповідачем, при наданні дозволу на її відведення, не зазначалося про розміщення торгового центру.

Разом з тим, під час розгляду адміністративних справ № 0440/6999/18, № 160/377/19, № 160/4090/20, а також у листі Павлоградської МР від 10.09.2018 року № 441, рішенні Павлградськї МР від 21.12.2018 року № 1469-45/VІІ «Про відмову в надані дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 », рішенні палоградської МР від 18.08.2020 року № 2253-71/VІІ «Про відмову в надані дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» відповідачем також не вказувалось про розміщення торгового центру на спірній земельній ділянці.

Суд також зазначає, що відповідач, надаючи у якості доказу витяг з Плану зонування території міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 23.12.2013 р. № 1121-40/VІ, не надав пояснювальної записки до цього плану.

Так, з пояснювальної записки Плану зонування території міста Павлограда, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради від 23.12.2013 р. № 1121-40/VІ, вбачається, що спірна земельна ділянка потрапляє в зону Г-5 "Торгівельну зону", тобто, зоною для призначення розташування торгівельних об`єктів, а у відповідності до Порядку провадження, торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку Споживчих товарів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833, торгівельний павільйон є об`єктом роздрібної торгівлі.

Суд також звертає увагу, що межі торгового комплексу, які внесені до генерального плану міста Павлограда, не досягають меж земельної ділянки під нерухомістю позивача. З наданої відповідачем експлікації вбачається, що останній самовільно збільшив межі земельної ділянки для торгівельного комплексу звичайною авторучкою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що торгівельний комплекс, на який посилається відповідач, розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності ТОВ "Три звезды", яке ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залучено до участі у справі №160/12373/20 в якості третьої особи.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Три звезды» до суду 30.11.2020 року надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що нерухомість позивача, під якою вона просить виділити земельну ділянку у користування, межує із земельною ділянкою, яка є власністю ТОВ "Три Звезды". ТОВ "Три Звезды" не заперечує, щоб на спірній земельній ділянці знаходилась нерухомість саме позивача, а ніякої іншої особи. Нерухомість позивача розташована на спірній земельній ділянці близько 20 років, і за весь час користування земельною ділянкою не виникало жодного питання, що саме має бути збудовано на даній земельній ділянці.

Також, у поясненнях зазначено, що у власності ТОВ "Три Звезды" знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1212400000:02:026:0003 площею 0,3495 га за адресою АДРЕСА_2 . На цій земельній ділянці знаходиться недобудова, яка також є власністю ТОВ "Три Звезды" та яка на генеральному плані позначена цифрою 78 як нібито торгівельний центр, але ніякого торгівельного центру або проекту його будівництва в планах ТОВ "Три Звезды" не має.

До початку судового розгляду по справі №160/12373/20 між ОСОБА_1 та Павлоградською міською радою, ТОВ "Три Звезды" нічого не було відомо про будівництво торгівельного центру на її власній земельній ділянці.

Саме ТОВ "Три Звезды" має виключне право вирішувати, що саме має бути збудоване на її власній земельній ділянці.

ТОВ "Три Звезды" також було зазначено, що земельна ділянка,яка позначена під будівництво торгівельного центру, не має жодного відношення до земельної ділянки ОСОБА_1 , яка розташована поруч і посилання, що на ній планується збудувати торгівельний центр є безпідставними, викопіювання з генерального плану, надані стороною відповідача як докази у відзиві, мають виправлення звичайною ручкою та не містять печатки і підпису, які б засвідчували їх легітимність.

Суд окремо акцентує увагу, що протиправність відмови позивачу у надані дозволу з аналогічних підстав встановлена рішеннями суду у справах №0440/6999/18, № 160/377/19, №160/4090/20.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи по суті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки кадастровий номер за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, а також від 02.07.2020 року у справі за № 825/2228/18.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 CM, від 11.02.2019 у справі N 2а-204/12).

Як встановлено судом під час судового розгляду, позивачу було тричі відмовлено у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою з формальних підстав, а зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання згідно рішення суду, на думку суду, не призвело до відновлення його порушених прав.

У зв`язку із чим, беручи до уваги повторюваний характер відмови, суд приходить до висновку про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції, правових висновків Верховного Суду та вважати в даному випадку належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання Павлоградської міськької раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий спосіб захисту порушеного в повному обсязі відповідає повноваженням суду, визначеним ч. 4 ст. 245 КАС України. При цьому, суд враховує, що за встановлених у справі обставин всі умови для прийняття рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою позивачем виконано. Інших обставин, що могли б слугувати підставами для відмови в наданні такого дозволу ні оскаржуване рішення, ні відзив на позовну заяву не містить.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Решта доводів сторін висновків суду за наслідками розгляду даної справи не спростовують.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів, наданих сторонами, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Три звезды» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Павлоградської міської ради щодо ненадання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати противоправним та скасувати рішення Павлоградської міської ради від 18.08.2020 №2253-71/VІІ про відмову в наданні дозволу на складання технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Зобов`язати Павлоградську міську раду надати ФОП ОСОБА_1 дозвіл на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 33892721) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

15.12.2020

Рішення набрало законної сили 15 грудня 2020 р.

Суддя В.В. Кальник