Рішення № 94039094, 06.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 січня 2021 р. Справа № 120/6923/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач. За змістом позовних вимог позивач просить суд:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання її матері, ОСОБА_2 ;

зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 в розмірі двомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 215676 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку зі смертю її матері - ОСОБА_2 , яка була суддею у відставці та отримувала щомісячне довічне грошове утримання, вона звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про виплату допомоги на поховання, надавши при цьому всі необхідні документи. Однак, відповідач відмовив у виплаті такої у зв`язку з тим, що відповідно Законом України "Про судоустрій ті статус суддів" не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували довічне грошового утримання судді у відставці. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, такою, що порушує ст.ст. 1 та 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". На думку позивача, пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певної обставини.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №120/6923/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

23 грудня 2020 року до суду, у встановлений судом строк, надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Свою позицію аргументував тим, що норми статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" передбачають виплату допомоги на поховання особам, що здійснили поховання пенсіонера. Натомість, ОСОБА_2 на момент смерті мала статус судді у відставці та отримувала щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачене спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідач вважає, що фактично довічне грошове утримання судді не є видом пенсійних виплат і, відповідно не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування, що принципово унеможливлює ототожнення понять "пенсія" та "щомісячне довічне грошове утримання суддям".

На переконання сторони відповідача, враховуючи отримання ОСОБА_2 саме щомісячного грошового утримання, ОСОБА_1 не має права на отримання виплати допомоги на поховання матері у двомісячному розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, відповідач зазначив, відповідно до п. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16 вересня 2016 року №62, виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які отримували довічне грошове утримання, здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. За позицією відповідача законодавством встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування".

З огляду на зазначене, ГУ ПФУ у Вінницькій області просило відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 02 серпня 2005 року № 154-к ОСОБА_2 звільнено з посади голови Літинського районного суду у зв`язку з поданням заяви у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 08 липня 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На момент смерті ОСОБА_2 була суддею у відставці та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

14 вересня 2020 року донька померлої ОСОБА_2 ОСОБА_1 через свого представника звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про виплату їй допомоги на поховання у розмірі 239640 грн. відповідно до ст. 53 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування".

Розглянувши зазначену заяву, ГУ ПФУ у Вінницькій області надіслало позивачеві лист від 01 жовтня 2020 року №0200-0228-3/45945, в якому зазначило, що ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідач вказав, що Законом України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на отримання допомоги на поховання порушеним, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить із такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV).

Частинами 1 - 3 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Крім того, у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Відповідно до статті 53 Закону №1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Таким чином, положення ст. 53 Закону №1058-IV передбачає право особи, яка здійснила поховання пенсіонера, на отримання від органу Пенсійного фонду України допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що під вжитим у даному законі терміном "пенсіонер" слід розуміти особу, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або членів її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, а довічною пенсією (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім`ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону №1058-IV).

Водночас, організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, в тому числі й статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці визначено в Законі України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Незалежність судді забезпечується, зокрема: окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку (п. 7, 8, 11 ч.5 ст. 48 Закону №1402-VIII).

Нормами ч. 1 та 2 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Натомість, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII).

Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказане свідчить на користь висновку, що чинним законодавством суддям у відставці надано особливий статус, в порівнянні з іншими особами, що отримують пенсію за нормами Закону №1058-IV, що передбачає особливий порядок його правового регулювання та матеріального забезпечення, та є гарантією конституційно встановленого принципу незалежності судді.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

При цьому, у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання, як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

За змістом наведених норм за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах (в тому числі по інвалідності), є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

На думку суду, вказане спростовує твердження позивача про тотожність правової природи пенсії та довічного грошового утримання судді.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах ввід 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а.

При цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 мала право і на призначення та отримання пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак його не реалізувала й обрала право на щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

В ході розгляду справи судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті отримувала щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а не пенсію на умовах, визначених Законом №1058-IV.

У зв`язку із чим, гарантії, передбачені ст. 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на спірні правовідносини не поширюються.

В свою чергу, механізм компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, визначено Порядком компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженим рішенням Ради суддів України від 16 вересня 2016 року №62 (далі - Порядок №62).

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №62 передбачено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Порядку №62 якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання може здійснюватися чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Згідно з п. 6 Розділу ІІІ Порядку для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі II цього Порядку.

Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду (п. 7 розділу IV Порядку).

Вищезазначені положення кореспондуються з нормами частиною статті 150 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду, здійснює Державна судова адміністрація України.

Вказане свідчить на користь висновку, що законодавцем для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, які отримували щомісячне довічне грошове утримання, встановлено інші соціальні гарантії та інший порядок отримання допомоги на поховання, ніж той, що передбачений у ст. 53 Закону №1058-IV для пенсіонерів, які отримують пенсію на умовах зазначеного закону.

Крім того, суд звертає увагу позивача, на те що до 20 березня 2017 року Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року (в редакції від 26 березня 2013 року) передбачав можливість виплати органом Пенсійного фонду України допомоги на поховання особи, яка одержувала щомісячне довічне утримання, у розмірі двомісячного щомісячного довічного утримання, яке склалося на момент смерті (п.п. 4.10-4.13 Розділу ІV Порядку). Однак, постановою правління Пенсійного фонду України №5-1 від 20 березня 2017 року до зазначеного порядку були внесені зміни шляхом виключення п.п.4.10-4.13 Розділу ІV.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні очікування можуть охоронятися статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Разом з тим, не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві існує неоднозначність у тлумаченні норми права та з приводу цього існує судовий спір.

Посилання позивача на Закон України "Про запобігання та протидії дискримінації в України" суд вважає необґрунтованим, оскільки у спірних відносинах не відбулося будь-якої дискримінації позивача, а лише встановлено законодавством для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, інші соціальні гарантії, ніж ті, які визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання відповідно до ст. 53 Закону №1058-IV допомоги на поховання своєї матері ОСОБА_2 , яка на момент смерті отримувала щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а тому вважає, що відмова ГУ ПФУ у Вінницькій області у виплаті їй такої допомоги є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та підтверджено правомірність відмови у виплаті позивачеві допомоги на поховання її матері - судді у відставці ОСОБА_2 .

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович