Рішення № 94038745, 29.12.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/788/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва,

код ЄДРПОУ 05388658, проспект Перемоги, 205, м. Чернігів, 14035

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, 50, м. Чернігів, 14035

Предмет спору: про визнання недійсним рішення,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Водолагін С. М., адвокат;

від відповідача: Миколаєнко Р. С., представник;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва звернулось до суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому позивач просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 279 від 16.07.2020 про затвердження акту від 25.06.2020 приймання-передачі Ѕ частини гуртожитку, розташованого у м. Чернігові по проспекту Перемоги, 205, до комунальної власності м. Чернігова та передачі на баланс КП "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 07.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.10.2020 на 10:00 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради.

Також ухвалою суду від 21.09.2020 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву, а третій особі - п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову та триденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 21.09.2020 отримана представником позивача особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 28.09.2020, представником відповідача - 28.09.2020, а представником третьої особи - 22.09.2020.

01.10.2020, тобто у встановлений судом строк, від відповідача - Чернігівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

09.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 20.10.2020 на 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 12.11.2020 о 10:00.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 12.11.2020 не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 12.11.2020 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У підготовчому засіданні 12.11.2020 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.

Також суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, як таку, що подана у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку. Оскільки суд ще не встановлював строки для її подання, вона не може вважатись поданою з порушенням строку для її подання. Отже, спір вирішується з урахуванням відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 12.11.2020 представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області про повернення скарги на дії ДВС без розгляду та вважає, що судове рішення у справі №927/26/18 може вплинути на розгляд цієї справи.

Суд у підготовчому засіданні 12.11.2020 задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

Крім того, суд зобов`язав сторін до початку наступного судового засідання надати пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі органу державної виконавчої служби, у тому числі, зважаючи на оскарження її дій, та яким чином воно може вплинути/не вплинути на розгляд даної справи.

У підготовчому засіданні 12.11.2020 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 01.12.2020 на 11:00.

Відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 01.12.2020 не з`явились.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності у зв`язку з неможливістю явки представника Чернігівської міської ради, що обумовлена необхідністю брати участь у роботі 2 сесії Чернігівської міської ради 8 скликання. До клопотання додана копія розпорядження від 23.11.2020 № 173-р "Про скликання 2 сесії Чернігівської міської ради 8 скликання".

Оскільки явка сторін у підготовче засідання 01.12.2020 судом обов`язковою не визнавалася, суд у підготовчому засіданні 01.12.2020 задовольнив клопотання відповідача про проведення підготовчого засідання без його участі.

Від третьої особи заяв та клопотань до суду не надходило.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 01.12.2020 проводилось за відсутності відповідача та третьої особи (їх представників).

До початку підготовчого засідання 01.12.2020 від відповідача, на виконання вимог суду, надійшли письмові пояснення щодо доцільності залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

У підготовчому засіданні 01.12.2020 судом долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

До початку підготовчого засідання 01.12.2020 від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача № 82/2-788 від 26.11.2020.

У поданому клопотанні позивач просить суд замінити первісного відповідача -Чернігівську міську раду на належного відповідача - Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, оскільки оскаржується рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а останній є окремою юридичною особою.

Ухвалою суду від 01.12.2020 клопотання Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про заміну неналежного відповідача № 82/2-788 від 26.11.2020 повернуто заявнику без розгляду. Відповідні мотиви викладені в ухвалі суду від 01.12.2020.

У підготовчому засіданні 01.12.2020 Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва повторно подало клопотання про заміну неналежного відповідача № 82/3-788 від 01.12.2020.

У поданому клопотанні позивач просить суд замінити первісного відповідача -Чернігівську міську раду на належного відповідача - Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів), оскільки оскаржується рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а останній є окремою юридичною особою.

Ухвалою суду від 01.12.2020:

- замінено відповідача - Чернігівську міську раду належним відповідачем - Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради;

- зобов`язано позивача у дводенний строк з дня проголошення ухвали надіслати копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу - Виконавчому комітету Чернігівської міської ради. Докази направлення надати суду у встановлений судом дводенний строк;

- встановлено відповідачу - Виконавчому комітету Чернігівської міської ради п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами;

- встановлено третій особі п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами;

- відкладено підготовче засідання на 10.12.2020 на 14:00.

10.12.2020, тобто у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 10.12.2020 не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 10.12.2020 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

До початку підготовчого засідання від позивача надійшли докази направлення позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.12.2020 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.

До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання, у якому він просить суд:

- винести ухвалу, якою заборонити Виконавчому комітету Чернігівської міської ради вчиняти будь-які дії на виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 279 від 16.07.2020 про затвердження акту від 25.06.2020 приймання-передачі Ѕ частини гуртожитку, розташованого у м. Чернігові по проспекту Перемоги, 205 до комунальної власності м. Чернігова та передачі на баланс КП "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради;

- зупинити провадження у справі №927/788/20 до набрання законної сили рішення у справі №927/26/18 за скаргою Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на постанову головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Садовської Тетяни Леонідівни від 01.07.2020 ВП №61078376 про закінчення виконавчого провадження.

Подане клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 10.12.2020 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Відповідні мотиви викладені в ухвалі суду від 10.12.2020.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, позивач зазначає, що рішення у справі №927/26/18 може суттєво вплинути на прийняття рішення у справі №927/788/20.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд у підготовчому засіданні 10.12.2020 дійшов висновку про те, що у даній справі зазначені усі обставини справи щодо передачі майна в межах виконавчого провадження та наявні усі докази у розрізі спірних відносин, а відтак суд може встановити та самостійно оцінити певні конкретні обставини (факти) та докази, що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Також у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення винесено саме на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.07.2020, оскільки підставами позову є неправомірність дій щодо передачі майна, а саме порядку і способу складання акту приймання-передачі, про затвердження якого винесено спірне рішення.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 927/26/18, суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 927/788/20.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що зазначені у клопотання доводи позивача не підпадають під дію ст. 227 ГПК України, а тому суд у підготовчому засіданні 10.12.2020 постановив ухвалу про відмову позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Оскільки третя особа не подала письмових пояснень, суд у підготовчому засіданні 10.12.2020 не встановлював строки для подання відповіді на такі пояснення.

У підготовчому засіданні 10.12.2020 суд постановив ухвалу, якою встановив позивачу п`ятиденний строк з моменту отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив, а відповідачу - дводенний строк з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень.

У підготовчому засіданні 10.12.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.12.2020 о 14:00.

Ухвалою суду від 10.12.2020 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 14.12.2020. Ця ухвала була отримана представниками учасників справи особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але у судове засідання з розгляду справи по суті 14.12.2020 не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 14.12.2020 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 14.12.2020 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.12.2020 о 12:00.

Ухвалою суду від 14.12.2020 повідомлено третю особу про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 29.12.2020.

15.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення іншим учасникам справи, а 17.12.2020 від відповідача - заперечення з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 29.12.2020 не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 29.12.2020 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 29.12.2020 суд долучив до матеріалів справи заяви по суті сторін (відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання, у якому він просить:

- долучити до матеріалів справи копії доданих до нього документів;

- зупинити провадження у справі №927/788/20 до винесення рішення Верховним Судом у справі №927/26/18 за скаргою Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2020 у справі №927/26/18.

До клопотання позивач додав копію ухвали Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №927/26/18 про відкриття касаційного провадження, копію листа Слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 29.04.2020, копію листа Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо надання кандидатури, копію листа Чернігівської міської ради від 12.02.2020, копію листа Фонду комунального майна Чернігівської міської ради від 29.04.2020.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, позивач зазначає, що рішення у справі №927/26/18 може суттєво вплинути на прийняття рішення у справі №927/788/20, а тому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України просить зупинити провадження у цій справі.

Представник відповідача заперечив проти клопотання позивача, посилаючись на те, що ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті з цієї підстави.

Відповідно до ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Ця норма містить виключний перелік таких підстав і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

За наведених обставин, суд вважає, що подане клопотання про зупинення провадження у справі є необґрунтованим, а відтак суд у судовому засіданні 29.12.2020 відмовив у його задоволенні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Оскільки предметом і підставами позову є виконання судового рішення щодо передачі майна, яке зараз переглядається, як зазначає позивач, в касаційному порядку, скасування судового рішення у справі 927/26/18 є підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, а тому право позивача може бути захищено у такий спосіб, як звернення до суду за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів позивач зазначив, що необхідність подання таких доказів у нього виникла після отримання заперечень відповідача і надані докази спростовують зазначені у цих запереченнях доводи відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, ГПК України не передбачено подання позивачем заперечень на заперечення відповідача, а за загальним правилом господарського процесу подання останньої заяви по суті належить відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом ч. 1, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; інші обставини, що стосуються спірних правовідносин. До відзиву, зокрема, додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 80 є спеціальною нормою Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, якими позивач має довести обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Таким чином, докази позивачем мали бути подані разом з позовною заявою або відповіддю на відзив і такий обов`язок покладено на позивача незалежно від того, які заперечення буде подавати відповідач.

Принцип змагальності сторін полягає не тільки в обов`язку учасника довести свої вимоги, але й у використанні однієї сторони на свою користь помилок іншого учасника судового процесу, що також узгоджується з приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.

У запереченнях відповідача не зазначено обставин, на спростування яких позивач подав ці докази, а тому суд вважає необґрунтованим посилання позивача про те, що необхідність подання доказів виникла у нього після отримання цих заперечень.

Крім того, позивачем не надано обґрунтування і доказів щодо неможливості подання цих доказів раніше.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведених обставин, суд у судовому засіданні 29.12.2020 долучив докази до матеріалів справи, але не прийняв їх до розгляду.

У судовому засіданні 29.12.2020 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18 було зобов`язано Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати за актом приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 205.

У процесі примусового виконання вказаного рішення суду складено акт приймання-передачі частину гуртожитку по проспекту Перемоги, 205, у м. Чернігові від 25.06.2020, який не був підписаний представником позивача, після чого 01.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №279 від 16.07.2020 затверджено акт приймання-передачі частину гуртожитку по проспекту Перемоги, 205, у м. Чернігові від 25.06.2020

Позивач вважає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам ст. 29-30 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено незаконний акт від 25.06.2020 приймання - передачі Ѕ частини гуртожитку, розташованого у м. Чернігові по проспекту Перемоги, 205, до комунальної власності м. Чернігова та передачі на баланс КП "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, до якого внесена незаконна інформація.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- позивачу було відомо про проведення виконавчих дій, однак позивач відмовив у наданні кандидатури для створення комісії щодо передачі частини гуртожитку, а отже він свідомо ухилявся від виконання рішення суду;

- позивач не оскаржує передачу Ѕ частини спірного гуртожитку, а оскаржує рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо здійснення правомочностей управління об`єктами комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, яке жодним чином не впливає на права позивача та не створює для нього жодних правових наслідків;

- посилання позивача на порушення Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 06.03.2014 (39 сесія шостого скликання), є безпідставними, оскільки ці акти не регулюють передачу майна в порядку виконання рішення суду.

Позивач у наданій відповіді на відзив вважає, що до складу комісії з передачі частини гуртожитку з державної до комунальної власності повинен був включений представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, чого не було зроблено; акт приймання-передачі не складався в присутності представника позивача і ним не підписувався; позивач не був повідомлений належним чином про проведення виконавчих дій; акт, складений державним виконавцем, не відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що докази про понесені витрати на правову допомогу адвоката будуть надані протягом 5 днів після винесення судового рішення.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що частина гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 в м. Чернігові перебувала у державній власності та ніколи не знаходилась у власності позивача і він не визначався органом уповноваженим розпоряджатися державним майном. Відповідач вважає, що позивач не є суб`єктом правовідносин, що регулюються Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», а дотримання цього закону не є предметом дослідження у цій справі. Щодо доводів позивача про незалучення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України до складання акту-приймання передачі частини гуртожитку відповідач вказав, що рішення суду у справі №927/26/18 не містить будь-яких вказівок про обов`язкове залучення такого представника.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/26/18 за заступника прокурора Чернігівської області в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Чернігівської міської ради до Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобов`язання передати за актом приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 205, а саме приміщення підвалу: №№2-4, № 2-5, 2-6, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-20; першого поверху: №№ 1; 2,4,5,6,7,10а,11,12,13,14,14а,14б, 15а, 16,17,18,18а, III, IV, XIV,XV, XVI,XVII (9), XXI; другого поверху: №№ XXII (53), XXIII (54), XXIV, XXV(23), XXVI, XXVII, XXIX, XXX, XXXI (37), XXXII, XXXIII (38), XXXIV, XXXV, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-1, 46-2, 46-3, 48, 49; третього поверху: № № XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, ХХХХ, ХХХХ1, ХХХХІ1, ХХХХІІІ, ХХХХІV, ХХХХV, ХХХХVІ, ХХХХVІІ, ХХХХVІІІ, ХХХХІХ, L, 50, 51, 52, 53-1, 53-3, 53-4, 55, 56-1, 57-2, 57-3, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66-1, 66-3, 66-4, 68-1, 68-3, 68-4, 70, 71, 72, 73-1, 73-3, 73-4, 75 разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми та внутрішніми мережами елекгро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для їх обслуговування.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та постановою Верховного суду від 05.11.2019, позов прокурора задоволено частково та зобов`язано Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати за актом приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 205, а саме приміщення підвалу: №№2-4, № 2-5, 2-6, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-20; першого поверху: №№ 1; 2,4,5,6,7,10а,11,12,13,14,14а,14б, 15а, 16,17,18,18а, III, IV, XIV,XV, XVI,XVII (9), XXI; другого поверху: №№ XXII (53), XXIII (54), XXIV, XXV(23), XXVI, XXVII, XXIX, XXX, XXXI (37), XXXII, XXXIII (38), XXXIV, XXXV, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-1, 46-2, 46-3, 48, 49; третього поверху: № № XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, ХХХХ, ХХХХ1, ХХХХІ1, ХХХХІІІ, ХХХХІV, ХХХХV, ХХХХVІ, ХХХХVІІ, ХХХХVІІІ, ХХХХІХ, L, 50, 51, 52, 53-1, 53-3, 53-4, 55, 56-1, 57-2, 57-3, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66-1, 66-3, 66-4, 68-1, 68-3, 68-4, 70, 71, 72, 73-1, 73-3, 73-4, 75 разом з зовнішніми та внутрішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення (а.с. 73-117).

У справі №927/26/18 судами встановлено, що:

- наказом об`єднання „Чернігівоблагробуд" від 16.03.1987 №78 створено Житлово-комунальну контору, яка об`єднує: житлово-експлуатаційну дільницю, житлово-експлуатаційну контору об`єднання "Чернігівоблагробуд" і гуртожитки, що знаходяться на балансі МПМК;

- актом приймання-передачі від 18.03.1987 відповідно до наказу об`єднання „Чернігівоблагробуд" №78 від 16.03.1987 в перелік будівель, які передаються Житлово-комунальній конторі об`єднання "Чернігівоблагробуд" включено і спірний гуртожиток у складі: половини першого поверху, другого і третього поверхів, підвального приміщення з їдальнею.

- спірний об`єкт нерухомості з часу введення його в експлуатацію належав до державної, а не колгоспно-кооперативної форми власності та був збудований за рахунок державних капітальних вкладень. Спірний об`єкт нерухомості (гуртожиток) був переданий на баланс житлово-комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і належного використання. З часу реорганізації житлово-комунальної контори і на час розгляду справи будівля гуртожитку перебуває на балансі відповідача, проте, як зазначено судом, знаходження майна на балансі підприємства не підтверджує права власності на це майно.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/26/18 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

На виконання рішення суду від 29.03.2018 Господарський суд Чернігівської області видав наказ від 19.12.2019.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Васильєвою Н.В. від 28.01.2020 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у справі №927/26/18.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради звернувся до позивача з листом від 21.01.2020 №7-1/31, у якому просив надати кандидатуру для участі у комісії з передачі частини гуртожитку до комунальної власності (а.с. 17).

Листом від 30.01.2020 №06-а, наданим у відповідь на лист щодо надання кандидатури, позивач повідомив Фонд про неможливість надання такої кандидатури у зв`язку із відсутністю у начальника підприємства повноважень щодо розпорядження майном (а. с. 124).

Позивач подав заяву до начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Чернігова, у якій, зокрема, повідомляв про неможливість виконання рішення суду від 29.03.2018 та просив скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2020 (а.с. 46-47).

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради у листі від 07.02.2020 №7-1/88 з метою підготовки передачі спірного гуртожитку до комунальної власності просив позивача надати довідку щодо балансової вартості майна (а.с. 125).

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Васильєвої Н.В. від 11.02.2020 за невиконання боржником без поважних причин у встановлений термін рішення суду накладено на Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва штраф у розмірі 5 100,00 грн (а.с. 243).

Розпорядженням Чернігівського міського голови від 24.02.2020 №24-р створено робочу групу з обстеження та прийняття частини гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові у комунальну власність (а.с. 127).

Головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у повідомленні від 12.06.2020, адресованого Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, Чернігівській міській раді та Прокуратурі м. Чернігова, зазначено, що для виконання рішення суду від 29.03.2018 за знаходженням гуртожитку по Проспекту Перемоги, 205, у м. Чернігові 25.06.2020 о 10 годині ранку відбудеться передача гуртожитку згідно з актом прийому-передачі, складеним Чернігівською міською радою; сторонам виконавчого провадження необхідно знаходитись у вказаний час та за вказаною адресою (а.с. 122).

25.06.2020 представниками стягувача - Чернігівської міської ради та головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Садовською Т.Л. підписано акт прийому-передачі частини гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові, відповідно до якого Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передало Ѕ гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у м. Чернігові по проспекту Перемоги, 205, а Чернігівська міська рада прийняла у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова (а.с. 12). Підпис представника боржника - Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва у вказаному акті відсутній та зазначено, що він не з`явився, був повідомлений належним чином.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Садовської Т. Л. від 01.07.2020 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у справі №927/26/18 (а.с. 246).

16.07.2020 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення №279, у якому вирішено затвердити акт приймання-передачі від 25.06.2020 у комунальну власність громади м. Чернігова Ѕ гуртожитку, розташованого по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові; передати на баланс КП «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради частину гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові (а.с. 11).

Обставин щодо реєстрації права комунальної власності на Ѕ частини спірного гуртожитку позивачем не наведено, відповідних доказів не надано.

Оцінка суду.

Відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст регулює Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» дія цього Закону поширюється на об`єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) (абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»).

У ст. 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів.

Згідно зі ст. 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об`єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

За приписами ст. 6 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

У разі передачі об`єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об`єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об`єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації.

Утворює комісію з питань передачі об`єктів та призначає її голову:

виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якщо інше не передбачено законом, - у разі передачі об`єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;

відповідна районна, обласна рада або уповноважений нею орган - у разі передачі об`єктів у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст;

орган, уповноважений управляти державним майном, - у разі передачі об`єктів у державну власність.

Порядок утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів визначається відповідними органами місцевого самоврядування - у разі передачі об`єктів у комунальну власність.

Згідно з ч. 4-6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Форму акта приймання-передачі затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій» від 06.11.1995 №891 (далі - постанова КМУ №891).

Зокрема цей акт повинен містити технічні характеристики майна, що передається.

Крім того, пунктом 9 цієї постанови встановлено, що акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (форма додається) складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію.

Суд встановив, що передача Ѕ частини спірного гуртожитку відбувалась на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18, яке набрало законної сили.

У справі №927/26/18 судами встановлювалось дотримання вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» щодо підстав передачі спірного майна.

При цьому, безпосередня передача майна, зокрема шляхом складання акту приймання-передачі, як завершальна стадія передачі гуртожитку до комунальної власності відбувалась вже на підставі судового рішення.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Системний аналіз Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови КМУ №891 свідчить, що дотримання встановлених цими нормами форми акта приймання-передачі майна та порядку роботи комісії можливі лише за умови добровільного виконання позивачем судового рішення.

Примусове виконання рішень здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

утриматися від їх вчинення

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Матківська проти України» (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Таким чином, норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови КМУ №891 щодо безпосередньої передачі майна застосовуються лише в тій частині, що не суперечать нормам Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що передача нерухомих речей не може відбуватись шляхом фізичної передачі з «рук в руки», така передача здійснюється шляхом складання відповідного документа, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можливістю фактичного (фізичного) користування тощо, а відтак може передаватись фактично і без боржника у разі відмови брати участь в оформленні документа та наявності доступу до майна.

Фактична участь боржника полягає у наданні необхідних відомостей і документів щодо спірного майна та підписанні акту приймання-передачі і по суті не потребує його згоди у виді прийняття рішення.

Як встановив суд, розпорядженням Чернігівського міського голови від 24.02.2020 №24-р було створено робочу групу з обстеження та прийняття частини гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові у комунальну власність.

Разом з тим, звернення Фонду комунального майна Чернігівської міської ради та державного виконавця про надання необхідних документів та участь у передачі майна на виконання судового рішення у справі №927/26/18 залишені позивачем без виконання.

При цьому, у справі №927/26/18 судом було встановлено, що спірний об`єкт нерухомості з часу введення його в експлуатацію належав до державної, а не колгоспно-кооперативної форми власності та був збудований за рахунок державних капітальних вкладень. Цей об`єкт нерухомості (гуртожиток) був переданий на баланс житлово-комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і належного використання.

Отже, враховуючи те, що передача Ѕ частини спірного гуртожитку відбувалась на підставі рішення суду, цей гуртожиток належить до державної форми власності, прийняття будь-яких рішень щодо такої передачі засновником позивача - Чернігівською обласною корпорацію агропромислового будівництва не потребується.

Тобто позивач безпідставно ухилився від передачі частини спірного гуртожитку до комунальної власності.

Як встановлено судом у справі №927/26/18, позивач також ухилявся від участі у роботі комісії з питань приймання житлового фонду у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, створеної розпорядженням Чернігівської міської ради від 08.05.2014 №78-р, що стало однією з підстав звернення прокурора до суду.

Наведене свідчить про системний характер ухилення позивача від процесу передачі спірного гуртожитку у комунальну власність та свідоме перешкоджання такому процесу.

Відтак суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірності здійснення фактичної передачі частини гуртожитку за відсутності представника позивача, відсутності у представника ЖКП повноважень на підписання будь-яких документів, що стосуються відчуження нерухомого майна як необґрунтовані.

Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень не встановлюють перелік дій, перелік та форму документів щодо передачі майна без боржника.

25.06.2020 представниками стягувача - Чернігівської міської ради та головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Садовською Т.Л. підписано акт прийому-передачі частини гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові.

Складання такого акту не суперечить Закону України «Про виконавче провадження», але його певна невідповідність Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанові КМУ №89, що цей акт не містить усіх необхідних відомостей, виникла виключно через ухилення позивача від передачі спірної частини гуртожитку та надання інформації щодо цього гуртожитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, відсутність інформації в акті приймання-передачі частини спірного гуртожитку щодо його технічних характеристик та балансової вартості через ненадання їх позивачем, який фактично свідомо цілеспрямовано ухилився від передачі майна, не може свідчити про відсутність факту передачі спірного гуртожитку.

За відсутності необхідних документів новий власник гуртожитку спроможний самостійно провести інвентаризацію та оцінку майна для отримання відповідних відомостей щодо його технічних характеристик та вартості.

Також позивач не довів порушення відповідачем Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішення Чернігівської міської ради від 06.03.2014, оскільки ані безпосередньо цього Положення, ані інших доказів суду не надав.

Як встановлено судом у справі №927/26/18, метою передачі гуртожитку є реалізація прав громадян на приватизацію житла, що беззаперечно становить не тільки приватний, але й публічний інтерес, оскільки стосується значного кола осіб та їх конституційних прав, а перепони у передачі майна і скасування відповідних дій з формальних підстав (надмірний формалізм) порушує такі інтереси.

Відповідно до п. п. 1 пункту «а» ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з п. п. 1 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Таким чином, прийняття Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення №279 від 16.07.2020 про затвердження акту приймання-передачі від 25.06.2020 та передання на баланс КП «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради частину гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові відповідає компетенції цього органу.

Затвердження акту приймання-передачі Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради також відповідає вимогам п. 9 постанови КМУ №891.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу приписів ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, згідно з положеннями ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Позивач вважає, що відповідач порушив його право в частині підписання акту приймання-передачі без самого позивача, але суд вже надав оцінку таким обставинам і дійшов висновку про правомірність таких дій, при цьому доводів, в чому полягає порушення його прав в частині недотримання лише форми акта позивач не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не довів невідповідність прийнятого відповідачем спірного рішення вимогам законодавства та порушення його права при прийнятті цього рішення, а тому підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.

При цьому, суд також вважає, що відповідні поведінка позивача у виконавчому проваджені та його дії щодо звернення з цим позовом направлені насамперед на унеможливлення ефективної реалізації прав Чернігівської міської ради по справі №927/26/18 відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.

Щодо обраного способу захисту.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У справі, що розглядається, позивач просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, яким затверджено акт приймання-передачі Ѕ частини гуртожитку.

Фактично вимоги позивача зводяться до повернення спірного майна у своє володіння.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

При цьому, звернутись з відповідним позовом може як власник, так і титульний володілець спірного майна.

Задоволення позовної вимоги позивача про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради не призведе до відновлення володіння позивачем Ѕ частини спірного гуртожитку, а отже зазначена вимога не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі.

Таким чином, ефективним способом захисту права, яке особа як власник або титульний володілець майна, вважає порушеним, є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння із застосуванням приписів статей 387 і 388 ЦК України, якщо це майно перебуває у власності іншої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92) або усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про його повернення, якщо інша особа такого права не набувала (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), 16 червня 2020 року № 145/2047/16-ц).

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 11.01.2021.

Суддя В. В. Шморгун