Ухвала суду № 94038617, 11.01.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

11 січня 2021 року Справа 923/24/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства "Щасливе дитинство" (код ЄДРПОУ 39505838, 73000, м.Херсон, вул.49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (код ЄДРПОУ 38537759, 04128, м.Київ, вул.Берковецька, 6д)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна (01004, м.Київ, вул.Дарвіна, 1 кв.11)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний виконавець Мілоцький Олег Леонідович (03055, м.Київ, проспект Перемоги, буд.30 офіс 42)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство "Щасливе дитинство", м.Херсон звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина", м.Київ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, м.Київ, приватний виконавець Мілоцький Олег Леонідович, м.Київ, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 11.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Разом з позовною заявою Приватне підприємство "Щсливе дитинство" подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою Аллою Миколаївною та зареєстрованого в реєстрі за №826 від 29.12.2020р., що здійснюється в рамках виконавчого провадження № 64018109.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що він звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про визнання виконавчого напису №826, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою Аллою Миколаївною 29.12.2020 року, щодо стягнення заборгованості з ПП "Щасливе дитинство" на користь ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" за договором оренди № А 6031 від 21.11.2016р. у загальній сумі 1451327,00 грн.

ПП "Щасливе дитинство" вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням норм ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та постанови Кабінету Міністрів України №1172, і, при цьому, станом на дату вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір щодо стягнення заборгованості, тобто заборгованість не можна вважати безспірною.

На підставі вказаного оспорюваного виконавчого напису 30.12.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64018109; постанову про стягнення з боржника основної винагороди; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також постанову про арешт майна та коштів боржника.

Позивач зазначає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 29.12.2020р. № 826) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

ПП "Щасливе дитинство" зауважує, що вже йде реальне виконання оспорюваного виконавчого напису й приймаються заходи до стягнення з позивача спірної заборгованості, адже 29.12.2020 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, вже 30.12.2020 року відкрито виконавче провадження й винесено постанови про накладення арешту на майно й кошти боржника. Вже 30.12.2020 року позивач був позбавлений можливості користуватись власними банківськими рахунками, що унеможливило здійснювати сплату обов`язкових платежів до бюджету, виплату заробітної плати, а також розрахунки з контрагентами. Дії державного виконавця з накладення арештів в повному обсязі паралізували господарську діяльність підприємства й позбавили можливості в передноворічні та різдвяні свята працювати, що завдало значних збитків позивачу.

Таким чином, зазначає позивач, процедуру примусового виконання оспорюваного виконавчого напису вже розпочато та майно, яке належить позивачу до моменту розгляду цієї справи та прийняття рішення по суті, може бути реалізоване різним суб`єктам господарювання, що, в свою чергу, змусить звертатись до суду з різними позовами про захист порушених прав, що призведе до понесення позивачем додаткових значних витрат.

Позивач зауважує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Щасливе дитинство" про забезпечення позову суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову (Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).

Відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за наслідками здійснення судом оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: 1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; 4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, оскільки заявник звертається до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та. як наслідок. ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу , обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Встановлено, що предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №826, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., про стягнення з боржника Приватного підприємства "Щасливе дитинство" на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" заборгованості на підставі Договору оренди №А6031 від 21.11.2016р. в загальній сумі 1451327,00 грн.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу.

Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову по даній справі є оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, як такого, що вчинений з порушенням норм матеріального права.

Поряд з цим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018р. у справі № 914/970/18.

Вирішуючи питання про необхідність застосування заходу із забезпечення позову, суд не повинен робити висновків про існування або відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки суд не доходив висновку про те, що позов є завідомо безпідставним, поданим за відсутності предмета спору або таким, що має очевидно штучний характер (пункт 3 частини першої статті 43 ГПК України), то, вирішуючи питання про застосування заходу із забезпечення позову, суд має виходити з того, що захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, можливий і, відповідно, з`ясувати, чи є підстави для достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення цих прав або інтересів позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Приписи ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документу до суду, а вказують лише на обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із порушенням приписів закону при його вчиненні, не нівелює обов`язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про обґрунтованість посилань заявника на можливе виконання спірного виконавчого напису за час вирішення спору в суді.

Отже, за наявності в матеріалах справи документального підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису нотаріуса обґрунтованим є посилання заявника на те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарським судом у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті та відбудеться реалізація майна заявника, а з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та понести додаткові витрати.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Вказаними нормами закону передбачено, що власник має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Стягнення коштів за наслідками вчинення виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірність якого заявник оскаржує, зводиться до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно у випадку встановлення судом обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.

За таких обставин, враховуючи, що на час розгляду заяви розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, в даному випадку застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може породжувати подання нових позовів, зокрема стосовно повернення майна, за рахунок якого буде здійснено задоволення вимог кредитора в межах виконавчого провадження (у разі встановлення судом обставин неправомірності видачі оскаржуваного виконавчого напису), суд визнає обґрунтованою вимогу щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

Як було зазначено вище, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням загальних принципів та вимог господарського судочинства, передбачених, зокрема, ч.3 ст.13 ГПК України та ст.74 ГПК України, а саме "кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень" та вимог п.3 ч.1 ст.139 ГПК України, обов`язковим є належне обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема 1) доводами про те, які саме фактичні обставини та яким саме чином суттєво перешкоджатимуть чи будуть унеможливлювати, при прийнятті судом рішення про задоволення позову, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, та 2) доказами на підтвердження вказаних обставин.

Поданими позивачем у справі доказами підтверджується здійснення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мілоцьким О.Л. станом на теперішній час примусового виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса (виконавче провадження ВП № 64018109): 30.12.2020р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття даного виконавчого провадження та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди; 30.12.2020р. приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника; 30.12.2020р. приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника.

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Поряд з цим, станом на теперішній час відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ПП "Щасливе дитинство" на користь ТОВ "ТРЦ Лавина" заборгованості в розмірі 1451327,00 грн., що виникла з укладеного між ними Договору оренди №А6031 від 21.11.2016р., та з метою погашення якої вчинений оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса. У разі ж, якщо до закінчення розгляду судом позову про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, приватним виконавцем буде стягнуто грошові кошти з рахунків позивача та реалізовано майно позивача, то позивач, об`єктивно, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного даного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить або, навіть, унеможливить поновлення порушених прав або інтересів позивача. Тому, в даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса є ефективним та адекватним заходом забезпечення позову. Вказаний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки на даній стадій судового процесу суд не оцінює правомірність оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса, а лише зупиняє проведення стягнення на підставі цього напису на певний строк. Відтак, після вирішення спору по суті, у разі відмови в задоволенні позову, виконання даного виконавчого напису нотаріуса може бути продовжено.

Отже, враховуючи наявність спору між сторонами, предмет позовних вимог Приватного підприємства "Щасливе дитинство", враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд вважає обґрунтованими вимоги заявника про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів або іншого майна, на які буде звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При розгляді заяви про забезпечення позову судом враховано висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо необхідності зупинення виконавчого провадження до розгляду спору про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого відкрито відповідне виконавче провадження, які викладені у постанові від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, а в подальшому, - в постановах Верховного Суду від 25.02.2019р. у справі №924/789/18 та у справі №924/790/18.

Окремо, суд звертає увагу на те, що вжиті заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не є порушенням майнових прав відповідача.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що заявник у заяві про забезпечення позову зазначив про відсутність у нього пропозицій щодо зустрічного забезпечення, оскільки внаслідок вжиття судом заходів забезпечення заходів позову відповідачу не буде завдано жодних збитків.

З огляду на викладене суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 28.10.2019р. у справі № 916/1845/19; від 27.06.2019р. у справі № 916/73/19, відповідно до якої частиною 1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням вимог законодавства. Виходячи з приписів ч.4 ст.141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, й, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним і іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Задовольнити заяву Приватного підприємства "Щасливе дитинство" про забезпечення позову.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою Аллою Миколаївною та зареєстрованого в реєстрі за №826 від 29.12.2020р., що здійснюється в рамках виконавчого провадження № 64018109, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Щасливе дитинство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, м.Київ, приватний виконавець Мілоцький Олег Леонідович, м.Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

3. Копію даної ухвали надіслати сторонам та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Краковецькій А.М.

4. Оригінал даної ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу (03055, м.Київ, проспект Перемоги, буд.30 офіс 42) до виконання.

Стягувачем за даною ухвалою є: Приватне підприємство "Щасливе дитинство" (код ЄДРПОУ 39505838, 73000, м.Херсон, вул.49 Гвардійської Херсонської Дивізії, 24).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (код ЄДРПОУ 38537759, 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6д).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення в порядку, що визначений Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 11 січня 2024 року.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів.

Ухвалу підписано 11.01.2021р.

Суддя М.Б.Сулімовська