Рішення № 9403834, 27.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 7/13/10

м. Миколаїв

За позовом: Приватного підприємства “Фірма Вавілон І”, 1. 39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул.Леніна, 51; 2. 36000, м.Полтава, вул.Шевченка, 115, кв. 61

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, 1. АДРЕСА_2 2. АДРЕСА_3

про: стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106120,42 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № б/н від 01.12.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Фірма Вавілон І” звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в сумі 106120,42 грн.

Відповідач 21.04.2010 року надав до суду доповнення до відзиву в яких зазначає, що згідно протоколу узгодження розбіжностей від 21.11.2008 року до Договору від 21.11.2008 року були внесені зміни в п. 2.2 вказаного договору та відповідно відповідач зобовязувався сплатити у 21 денний термін тільки першу партію отриманої продукції, а час оплати інших партій залежав від термінів повернення грошових коштів від реалізованої продукції кінцевому споживачу. Вказує, що погоджується з існуючою на день розгляду справи заборгованістю в розмірі 47056,32 грн. та не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій оскільки вважає їх нарахування неправомірним, так як договором не визначений строк виконання ним зобовязання щодо оплати наступних партій товару, та відповідно до статті 693 ЦК України, - оплата повинна проводитись - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу, яка передбачає виконання боржником зобовязання у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Вказує, що до теперішнього часу з боку позивача ніяких вимог щодо проведення розрахунку на його адресу не надходило, тому він здійснює розрахунок поступово а саме шляхом перерахування грошових коштів які надходять від реалізації продукції.

21.04.2010 року до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача та фінансового директора відповідача в яких зазначено, що грошові кошти згідно платіжних доручень від 25.11.2009 року по 13.04.2010 року перераховувались у якості сплати за отриману продукцію по договору № 21/11 від 21.11.2008 року які отримувались і зараховувались бухгалтерією ПП “Фірма Вавілон І” без заперечень.

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду за наступним графіком:

-до 20.05.2010 року 12000,00 грн.;

-до 20.06.2010 року 12000,00 грн.;

-до 20.07.2010 року 12000,00 грн.;

-до 20.08.2010 року 11056,32 грн.;

в обґрунтування зазначає, що відповідач продовжує виконувати свої зобовязання добровільно, - погашає існуючу перед позивачем заборгованість, однак сплата всієї суми одразу призведе до припинення фінансово-господарської діяльності відповідача.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

21.11.2008 року між Приватним підприємством “Фірма Вавілон І” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 21/11 (Далі - Договір) згідно якого позивач зобовязується передати партіями у власність відповідача, а відповідач зобовязується прийняти і своєчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки відповідача за ціною визначеною у видатковій накладній та/або в товаросупровідних документах.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна товару визначається позивачем за узгодженням з відповідачем і вказується в накладних на товар.

Протоколом узгодження розбіжностей від 21.11.2008 року до Договору сторонами визначено п. 2.2 Договору в слідуючій редакції: «оплата першої партії товару провадиться відповідачем з відстроченням платежу до 21 календарних днів з моменту приймання товару відповідачем».

Згідно п.п. 5.2.1 Договору, - відповідач зобовязаний прийняти та оплатити товар за ціною визначеною у накладній згідно з п.п. 2.2. Договору, а також вчиняти за свій рахунок всі необхідні дії щодо здійснення платежу.

Відповідно п. 6.1 Договору, - за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення а також 50% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 ЦК України.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строків розрахунків за товар, до нього застосовуються оперативно-господарські санкції у вигляді штрафу у розмірі 5% від суми не здійсненого або несвоєчасно здійсненого розрахунку за товар.

Так, в період з 11.10.2009 року по 23.10.2009 року позивач поставив а відповідач прийняв товар на загальну суму 92257,85 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ ВИ-0000898 від 11.10.2009 року, ВИ-0000920 від 16.10.2009 року, ВИ-0000945 від 23.10.2009 року, податковими накладними: №№ 898 від 11.10.2009 року, 920 від 16.10.2009 року 945 від 23.10.2009 року та довіреностями: серія ЯПЛ № 741396 від 11.10.2009 року, ЯПЛ № 741404 від 16.10.2009 року, ЯПЛ № 741413 від 23.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплатив отриманий товар частково, а саме перерахував позивачеві 45201,53 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 28-36), платіжними дорученнями № 2680 від 25.11.2009 року, № 2716 від 30.11.2009 року, № 2739 від 02.12.2009 року, № 2751 від 03.12.2009 року, № 113 від 20.01.2010 року, № 117 від 21.01.2010 року, № 214 від 12.02.2010 року, № 306 від 26.02.2010 року, № 329 від 01.03.2010 року, № 442 від 24.03.2010 року (а.с. 81-86), № 233 від 07.12.2009 року, № 284 від 27.01.2010 року, № 350 від 26.02.2010 року, № 503 від 31.03.2010 року, № 589 від 13.04.2010 року.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача: - 87257,85 грн., заборгованості за поставлений відповідачу товар; - 3972,65 грн. пені, - 830,31 грн. інфляційних нарахувань; - 9696,72 грн. 50% річних; - 4362,89 грн. штрафу.

Так, абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, - якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Протоколом узгодження розбіжностей від 21.11.2008 року до Договору сторонами визначено п. 2.2 Договору в слідуючій редакції: «оплата першої партії товару провадиться відповідачем з відстроченням платежу до 21 календарних днів з моменту приймання товару відповідачем». Тобто сторонами визначений порядок оплати тільки першої партії товару, щодо сплати наступних партій товару, то сторонами не встановлено відповідного порядку розрахунку.

Статтею 530 ЦК України, визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву ніяких вимог щодо проведення розрахунку на його адресу не надходило, матеріали справи також не містять доказів щодо звернення позивача з вимогою до відповідача щодо сплати коштів за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 47056,32 грн., з врахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем, в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 40201,53 грн. слід відмовити.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 3972,65 грн. пені, - 830,31 грн. інфляційних нарахувань, - 9696,72 грн. 50% річних, - 4362,89 грн. штрафу задоволенню не підлягають оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем строків розрахунків за товар.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, та оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач не уникає від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, а також враховуючи інтереси позивача суд вважає, що заява відповідача про розстрочення рішення суду терміном на 4 місяці підлягає частковому задоволенню з наданням розстрочення на два місяці.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (1. АДРЕСА_2 2. АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 в філії ОАО «МТБ», МФО 326784, код. НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Фірма Вавілон І” (1. 39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул.Леніна, 51; 2. 36000, м.Полтава, вул.Шевченка, 115, кв. 61, р/р 26007195000022 Банк «Родовід Банк», МФО 321712, код 32444012) заборгованість в розмірі 47056,32 грн., 470,54 грн. держмита, та 104,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення 47056,32 грн. заборгованості на два місяці з травня 2010 року по червень 2010 року:

-сплатити до 31.05.2010р. 23528,16 грн. боргу;

-сплатити до 30.06.2010р. 23528,16 грн. боргу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя