Рішення № 94035954, 05.01.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1700/20

Номер провадження 2/573/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

05 січня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Даценка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до заяви, яка шляхом підписання складає договір, укладений 22 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому було відкрито рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 15 000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням. Відповідач у порушення п. 2.1.5.5 Договору свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 31 липня 2020 року у нього утворилася заборгованість у сумі 132 431 грн. 16 коп., яка складається з наступного: 15 288 грн. 09 коп. – заборгованість за кредитом, 117 143 грн. 07 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 22.12.2010 року по 31.10.2016 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення кредитних коштів, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з останнього вказану суму боргу.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 57).

16 жовтня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача АТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості за кредитний договір та застосувати строк позовної давності. Зокрема вказує, що у даному випадку «кредитний договір», що на думку позивача складається із анкети –заяви позичальника, витягу з умов і правил надання банківських послуг та тарифів є нікчемним правочином, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 207, 638, 1054 ЦК України, а відтак не може створювати для нього юридичних наслідків, зокрема тих, що вимагає позивач. Зауважує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення з нього на користь Банку заборгованість по кредитній картці в сумі 132 431 грн. 16 коп. Разом з тим, до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів використання ним кредитних коштів у зазначеній позивачем сумі – доказів руху кредитних коштів згідно карткового рахунку тощо, не надано належного розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Крім того, зміст позовної заяви не містить відповідні пункти кредитного договору, якими передбачено нарахування та стягнення заборгованості з комісії за користування кредитом тощо. Вказує, що відповідно до п. 5.27 Відмітку про засвідчення копії документа складаються із слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. Тобто, копії документів, додані до позовної заяви, включаючи, розрахунок заборгованості за кредитом не засвідчені ніяким способом, тому є неналежними та не допустимими доказами. Також, звертає увагу на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло станом на 29.11.2012, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився – 28.11.2015. При цьому, позовна заява подана 22.09.2020, тобто пізніше ніж через 4 роки 10 місяців з моменту закінчення позовної давності. З підстав, визначених ч. 4 ст. 267 УК України позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв`язку із закінченням позовної давності. Звертає увагу на той факт, що 06.09.2019 він не сплачував банку кошти в сумі 1 391 грн. 33 коп. та вважає, що зазначена інформація в розрахунку заборгованості зазначена лише з однієї мети – поновити строк позовної давності. Наголошує, що факт надання грошових коштів може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вважає, що вимоги позивача необґрунтовані належними та допустимими доказами, та оскільки доказів надання кредиту позивачем не надано, розрахунок боргу є необґрунтованим. Посилаючись на викладене вище, відповідач просить відмовити АТ КБ «Приват Банк» у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності та з підстав, викладених у відзиві (а. с. 63-67).

27 жовтня 2020 року від представника позивача – АТ КБ «Приват Банк» Меркулова В.В. надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , який обґрунтовується слідуючим. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 22.12.2010 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. На підставі поданої Заяви, Відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві. Необхідно зауважити, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Представником позивача надано до суду виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Щодо отримання кредитної карти та користування кредитними коштами. Надано до суду фото клієнта з картою, виписку по картрахунку, які є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Щодо строку позовної давності. Так, згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 22.03.2019 р., підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 08.09.2020 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Щодо спеціального строку позовної давності. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись до уваги. Враховуючи викладене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі (а. с. 79-88).

04 листопада 2020 року до суду від представника відповідача – адвоката Даценка А.М. надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке мотивоване наступним. Представник відповідача вважає, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозуміли всім споживачем і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити , що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий конрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифів та витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що містять умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені та штрафів). За таких обставин, надані банком Витяг з Тарифів з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення терміну виконання договірних зобов`язань. Представник відповідача наполягає на тому, що оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені, а відтак не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. На підставі викладеного, представник відповідача просив ухвалити рішення, яким застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а. с. 105-115).

18 листопада до суду надійшло пояснення від представника позивача Меркулової В.В. з якого вбачається, що представник позивача мотивує його тими ж підставами для задоволення позову що й у відповіді на відзив. Також представником позивача надано виписку по рахунку щодо використання відповідачем кредитного рахунку починаючи із 29.10.2012 р., а саме: розрахування у торговельній мережі (приклад: 02.11.2012 Покупка UAH -108,50; 07.11.2012 Покупка UAH -243,00); зняття готівки у банкоматах (приклад: 06.11.2012 Видача готівкових коштів UAH -160,00); поповнення кредитного рахунку (приклад: 28.12.2012 ДЕПОЗИТ 1 UAH 100,00) (а. с. 116-124).

05 січня 2021 року представник позивача АТ КБ «Приват Банк» у судове засідання не з`явився, просив провести розгляд справи в його відсутність, одночасно із позовом представник позивача просив розглянути справу без їх участі, за наявними матеріалами (а. с. 1-3).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник останнього - адвокат Даценко А.М., який діє на підставі ордеру серії СМ № 22 заперечували проти задоволення позову у повному обсязі із підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Вважають, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню у зв`язку із пропущенням строку позовної давності та з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши відповідача ОСОБА_1 та представника останнього – ОСОБА_2 , повно, всебічно і об`єктивно та безпосередньо дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рішення в справі i щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22 грудня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрив відповідачу кредитну лінію із встановленням початкового кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшено до 15 000 грн.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 липня 2020 року складає 1 238 631,72 гривень, з яких: 15 288,09 гривень - заборгованість за кредитом, 1 223 343,63 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Із зазначеної заборгованості позивач просить стягнути з позивача 15 288, 09 гривень - заборгованість за кредитом та 117143,07 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 22 грудня 2010 року по 31 жовтня 2016 року, а всього 132 431,16 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у разі укладання кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначається актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначається сторонами в самому договорі).

Разом з тим, у анкеті-заяві до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 22 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.

При цьому позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 грудня 2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг», Правила користування платіжною карткою в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як на невід`ємні частини спірного договору.

Зі змісту самої анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 22 грудня 2010 року вбачається, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка є однією з невід`ємних частин спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем до суду на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо до вказаних правовідносин застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин - 22 грудня 2010 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 22 вересня 2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Посилання представника позивача на те, що надані до суду Наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, виписка по рахунку та довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу у своїй сукупності підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору, є безпідставними, адже жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду про те, що відповідач ОСОБА_1 під час підписання заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22 грудня 2010 року був ознайомлений, розумів і погоджувався саме з наданими до суду Умовами та Правилами надання банківських послуг, роздрукованими з сайту ПриватБанку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитним карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем ОСОБА_1 та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 грудня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільноправових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц.

Враховуючи викладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 117 143,07 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 22 грудня 2010 року по 31 жовтня 2016 року немає.

Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 22 грудня 2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить зазначення розміру кредитного ліміту, отриманого відповідачем під час підписання вказаної заяви.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і у ст. 81 ЦПК України.

Окрім вище викладеного, позивачем суду не надано доказів того, що відповідна банківська картка передбачена умовами заяви-анкети, була видана відповідачу ОСОБА_1 , як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту у розмірі т.п.). В анкеті - заяві не зазначено, яку саме картку отримав ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що відповідачу позивачем було надано кредит, який в подальшому було збільшено до 15 000,00 гривень, при цьому, із дослідженої в судовому засіданні анкети-заяви, розмір кредитного ліміту не визначений.

Згідно зі змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Разом з тим, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» за безпідставністю та необґрунтованістю, то підстав для застосування позовної давності не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України підстав для стягнення з відповідача судового збору не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2021 року.

Суддя

Справа № 573/1700/20

Номер провадження 2/573/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

05 січня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Даценка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів учасників справи, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.