Вирок № 94035461, 29.12.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7821/20

Провадження №1-кп/359/677/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В., обвинувачуваного ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12020110100001590, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2020 року за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за майнові злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин.

16.06.2020 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1 , перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де за усною домовленістю із ОСОБА_2 , виконував будівельні роботи. В цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав з прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , зварювальний апарат марки «Дніпро-М», вартістю 2145 гр. 64 коп.. та велосипед марки «UP», вартість якого становить 3240 грн. 00 коп.

Після чого з місця вчинення кримінального втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 5385 грн. 64 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.

Доказами вчинення ОСОБА_1 указаного злочину, є надані ним в ході судового розгляду покази, покази потерпілої ОСОБА_2 , досліджені в ході судового розгляду докази сторони обвинувачення, тощо.

З цього приводу, суд критично ставиться до частини наданих обвинуваченим показів, оскільки останні не збігаються з показами потерпілої, та спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав частково, та повідомив, що придбав зварювальний апарат за авансові кошти за заплановані ремонтні роботи в будинку потерпілої для придбання інструментів, і який, по завершенню ремонтних робіт, він повинен був забрати собі. Крім того, зазначив, що велосипед він не викрадав, оскільки він мав усний дозвіл на його використання від власників з метою пересування до місця тимчасового проживання від місця проведення ремонтних робіт. Також зазначив, що жодних офіційних документів, договорів чи розписок він не складав, і у нього такі відсутні. Щодо зварювального апарату, зазначив, що він його дійсно здавав в ломбард у зв`язку з відсутністю у нього коштів, скрутним матеріальним станом та сімейними обставинами. Попередньо цю операцію з потерпілою він не узгоджував. Підтвердив той факт, що тривалий час не мав контактів з потерпілою у зв`язку з втратою свого телефону. При його подальшому затриманні у нього вилучено зазначений велосипед та повернуто потерпілій.

Допитана потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що вона дійсно мала домовленість з ОСОБА_1 , якого їх рекомендувала знайома для ремонту будинку, однак така домовленістю була лише усною. В рахунок виконання робіт та придбання будівельних інструментів та матеріалів вона передала спочатку ОСОБА_1 близько п`яти тисяч гривень, та вподальшому вона ще декілька разів надавала на відповідні потреби та в якості оплати роботи кошти у приблизно такому ж розмірі. Фактично вона довіряла ОСОБА_1 , який виконував певний обсяг робіт по домовленості між ними. Однак, в середині червня 2020 року, ОСОБА_1 не виконавши обумовлені ремонтні роботи до кінця, забрав зварювальний апарат, що йому не належав, а придбавався за її кошти, та велосипед її доньки, і зник в невідомому напрямку. На неодноразові дзвінки не відповідав, потім зв`язок з ним взагалі був відсутнім. Таким чином вона змушена була звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, потерпіла зазначила, що дозволу на постійне використання велосипеду своєї доньки, а також здавання зварювального апарату в ломбард вона ОСОБА_1 не надавала, а тому заперечувала з цього приводу твердження обвинуваченого.

Після оголошення перерви, подала до суду заяву в якій зазначила, що ОСОБА_1 повністю відшкодував їй завдані збитки, вона не має до нього будь-яких претензій, та просила не притягувати останнього до кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння.

Зважаючи на заяву потерпілої, суд не може прийняти рішення про закриття кримінального провадження, оскілки дане обвинувачення не є приватним, а особа ОСОБА_1 не є родичем потерпілої ОСОБА_2 .

В той же час, допитаний свідок обвинувачення ОСОБА_3 жодних фактичних обставин суду не повідомив, зазначивши, що він не був очевидцем таких подій, що стосувались виконання ОСОБА_1 ремонтних робіт, якихось домовленостей, в тому числі і усних між ним та потерпілою, а всю інформацію про подію він отримав лише від ОСОБА_1 , який йому повідомив, що використовував велосипед з дозволу власниці, а зварювальний апарат він вважав своїм, оскільки отримав його в рахунок оплати праці за виконані ним роботи.

З цього приводу, суд в порядку ч.1 ст. 89 КПК України, оцінює покази даного свідка критично, та не може їх брати до уваги, оскільки вони є недопустимими доказами, оскільки отримана з показів свідка інформація, надана йому безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_4 .

Таким чином, за відсутності письмових доказів домовленостей, які б свідчили про наміри та розрахунки між сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), суд позбавлений можливості оцінити такі домовленості за допомогою допустимих доказів, та підтвердити чи спростувати покази обвинуваченого чи потерпілої.

Тому суд, приймає до уваги покази обвинуваченого та потерпілої, з урахуванням аналізу інших доказів сторони обвинувачення, як досліджені в ході судового розгляду.

Так, згідно протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18.08.2020 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, повідомила про вчинення ОСОБА_1 викрадення належного їй майна, а саме зварюваного апарату та велосипеду (а.с. 39).

Факт виконання ремонтних робі у будинку, розташованому по АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , саме ОСОБА_1 не оспорювався обвинуваченим та потерпілою. Крім того, ніхто інший, крім ОСОБА_1 , на той час ремонтних робіт в даному будинку не здійснював, та грошових коштів не отримував.

Виявлення велосипеду відбулось за місцем тимчасово проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_4 (територія не функціонуючої ферми, де проживав останній), даний велосипед впізнала потерпіла, а сам обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував його використання, та те, що саме на ньому він виїхав з місця проведення ремонтних робіт у потерпілої, а в подальшому не виходив з нею на зв`язок (а.с.56-68).

При цьому відповідні докази (протокол огляду від 19.06.2020 року, протокол впізнання велосипеду від 06.08.2020 року), отримані органом досудового розслідування у встановленому порядку (ст.ст. 100, 159, 160 КПК України), а тому підстав для визнання їх недопустими у відповідності до ст. 89 КПК України, судом не встановлено.

Згідно переглянутого відеозапису за 16.06.2020 року з камер спостереження ломбарду «Свіжа копійка», та довідки указаного ломбарду від 28.09.2020 року, вбачається, що саме ОСОБА_1 закладав відповідний зварювальний апарат «Дніпро-М САБ-258 Н», і який ним джке було вподальшому викуплено (а.с. 77-86).

Вартість завданих збитків встановлена експертним шляхом, а тому сумнівів з цього приводу у суду також не виникає (а.с. 71-76, 87).

Повторність вчиненого ОСОБА_1 злочину проти власності підтверджується відповідним вироком суду від 27.08.2020 року (справа №359/6349/20), згідно якого ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп., що ним було сплачено. У цьому зв`язку, судимість останнього не є погашеною. Тому органом досудового розслідування вірно кваліфіковано дії останнього, як вчинені повторно.

Таким чином, зважаючи на указані докази, їх оцінку судом з урахуванням їх сукупності, та вимог ст. 89 КПК України, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені даного кримінального правопорушення, а саме злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, доведена державним обвинувачем в повному обсязі та поза розумним сумнівом, незважаючи на позицію обвинуваченого з цього приводу.

Тому, на думку суду, ОСОБА_1 повинен нести відповідальність, передбачену кримінальним законом за вчинене злочинне діяння.

При цьому, при призначенні покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України та виходить з аналізу даних про особу обвинуваченого, суспільної небезпеки вчиненого ним, його відношення до скоєного, наявністю пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріальний та сімейний стан особи, відшкодування завданих потерпілій стороні збитків, тощо.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що: ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення кримінального проступку проти власності, а судимість з цього приводу не є погашеною, до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався, на обліках не перебуває, має постійне місце проживання, неодружений, має середньо-технічну освіту, офіційно не працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає сприяння досудовому розслідуванню у встановленні істини у справі, а також відшкодування завданих потерпілій збитків. З урахуванням показів наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд не вбачає підстав для визнання його каяття, як обставиною, що пом`якшує його відповідальність, оскільки така обставина не знайшла свого підтвердження.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор в обвинувальному акті.

Тяжкість злочину, у відповідності до ст.12 КК України, свідчить, що вчинене ОСОБА_1 діяння не є тяжким злочином, оскільки передбачає покарання до п`яти років позбавлення волі.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене за вчинений злочин покарання у виді обмеження волі строком на один рік, що є мінімальним за санкцією указаної статті, із застосуванням іспитового строку терміном в один рік, тобто із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, зважаючи на те, що виправлення обвинуваченого, на думку суду, можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю поведінки ОСОБА_1 в період незначного часу в один рік.

При цьому, відповідних протипоказань чи наявність у обвинуваченого обставин, які б перешкоджали йому відбувати покарання у виді обмеження волі судом не встановлено, про них не зазначив ОСОБА_1 та прокурор.

Тому саме таке покарання, на думку суду, має на меті не лише покарання а і виправлення обвинуваченого, з урахуванням обставин вчиненого ним, його матеріального та сімейного становища, тощо.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати становлять 190 грн. 00 коп. за проведення судової експертизи, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави України.

На підставі викладеного та ст.ст.65-66, ч.ч. 1 та 2 ст.185 КК України, та керуючись ст.100, 122, ч.2 ст.124, ст. 318, ч.3 ст.349, ст.ст. 342-351, 358, 363-368, 361, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 29.12.2020 року.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: велосипед марки «UP» бірюзового кольору, - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 190 (сто дев`яносто) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду С.М. Вознюк