Рішення № 94035176, 08.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2021 р. справа № 300/2500/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 19.08.2020 року за № 1084 в частині притягнення його до відповідальності, наказу від 21.08.2020 року за № 268 о/с в частині його звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 29.09.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1084 від 19.08.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Косівського ВП ГУ НП" Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції поліцейського сектору реагування поліції № 1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 268 о/с від 21.08.2020 року "По особовому складу" Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування поліції № 1 Косівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування поліції № 1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 27.08.2020;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2020 року по дату винесення рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 08.04.2015 працював на посаді старшого сержанта поліції сектору реагування патрульної поліції № 1 Косівського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, однак, на підставі оскаржуваного наказу від 21.08.2020 за №268 о/с був звільнений із займаної посади за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Так, підставою для його звільнення став наказ від 19.08.2020 за №1084 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач зазначає, що 01.08.2020 близько 16 год у с. Старі Кути Косівського району по вул. Косівській за його участю відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме на заокругленні дороги при обмеженій видимості, відбулася технічна несправність в автомобілі, ймовірно пошкодження колеса, внаслідок чого втрачено керування автомобілем та скоєно наїзд на двох велосипедистів. 03.08.2020 за наказом № 985 по ГУ НП в Івано-Франківській області розпочато стосовно позивача службове розслідування, яке завершено 18.08.2020 у день затвердження висновку начальником ГУ НП в Івано-Франківській області.

Однак, на думку позивача, висновок службового розслідування підписаний особою, яка відповідно до Наказу № 985 від 03.08.2020 не була членом дисциплінарної комісії, оскільки позивача не ознайомили із наказами про зміну складу комісії, а на його усні звернення і письмову заяву від 26.08.2020 в УКЗ ГУ НП в області матеріали і висновок службового розслідування не надали. Крім того висновок службового розслідування направлений 09.09.2020 тільки на адвокатський запит від 02.09.2020 за листом УКЗ ГУ НП області за № 2645/108/12-2020 без надання для ознайомлення матеріалів службового розслідування, а тільки висновку та наказу про накладення дисциплінарного стягнення. В зв`язку із чим, при проведенні службового розслідування в порушення статті 18 Дисциплінарного статуту, позивачу не надано можливість подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених законодавством, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. Відтак, висновок службового розслідування не відповідає вимогам розділу VI п. 4 Порядку проведення службових розслідувань, оскільки у ньому не зазначено обставин, які обтяжують та пом`якшують відповідальність поліцейського при проведенні службових розслідувань, передбачених статті 19 Дисциплінарного статуту.

Щодо порушення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», яка встановлює обов`язок працівника поліції надавати невідкладну, зокрема домедичну та медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок порушень, нещасних випадків, вказав що на місці події 01.08.2020 були присутні особи, якими вже було вжито заходів для надання медичної допомоги, і особи не перебували в небезпечному для життя становищі, тоді я к і сам позивач травмувався. А залишення ним місця події було викликано поведінкою оточуючих та станом здоров`я. У зв`язку отриманими травмами він не міг вживати всіх необхідних заходів для збереження слідів на місці, виклику швидкої медичної допомоги, поліції, водночас він переконався про виклик таких присутніми на місці особами.

Окрім того, в матеріалах службового розслідування, а в подальшому і в наказі про накладення дисциплінарного стягнення № 1084 зазначено про порушення п. «б» 2.3 Правил дорожнього руху України, однак вина позивача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена рішенням суду про притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП чи ст.286 КК України, чи висновками спеціалістів, експертів.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що притягнення його до такої суворої міри дисциплінарної відповідальності є неспіврозмірним стосовно дисциплінарного проступку, а службове розслідування було неповним, поверховим, необ`єктивним і здійсненим з порушенням порядку його проведення та оформлення. А відтак, при проведенні службової перевірки та виданні оскаржуваних наказів істотно порушено особисті та трудові права позивача. Накази про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції та звільнення зі служби в поліції є протиправними, та такими, що ґрунтуються на неповних і невірних висновках службового розслідування, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

12.10.2020 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.45-47).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.08.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що в процесі проведення службового розслідування встановлено, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 1 Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки "Ауді А6" польської реєстрації спільно з пасажиром старшим дільничним офіцером поліції Косівського відділу поліції ОСОБА_2 знаходячись поза службою в с. Старі Кути, не обравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожню обстановку вчинив наїзд на велосипедистів. Потерпілих швидкою медичною допомогою, яка викликана очевидцями ДТП, доставлено до Косівської ЦРЛ. Водій, старший сержант поліції ОСОБА_1 та пасажир капітан поліції ОСОБА_2 , залишили автомобіль марки Ауді A6, на місці скоєння ДТП а самі зникли в невідомому напрямку. Відтак, у вказаному випадку старший сержант поліції ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який брав участь у дорожньо-транспортній пригоді, усупереч вимогам п.2.10 Правил дорожнього руху, як винуватець ДТП не поцікавився про стан велосипедистів, самовільно залишила місце ДТП, таким чином не виконав належним чином вимоги ПДР та Закону України «Про Національну поліцію». За даним фактом 02.08.2020 слідчим відділенням Косівського райвідділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020090190000246 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1. ст. 286 КК України. 04.08.2020 Коломийською місцевою прокуратурою Івано-Франківської області матеріали вищевказаного провадження направлені за підслідністю до Територіального управління ДБР, розташованого в м. Львові. Досудове розслідування триває.

Вказав, що позивач, знаючи, що 02.08.2020 о 08:00 год згідно графіку несення служби мав заступити на добове чергування у складі ГРПП Косівського ВП по забезпеченню ПДР, однак до несення служби не приступив, керівництву відділу поліції про своє місце перебування не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав, а встановити його місце перебування вдалося ввечері 02.08.2020.

Також, позивач відмовився від надання пояснень 02.08.2020 на підставі ст. 63 Конституції України.

Окрім того, згідно п. 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.(мало місце ДТП з потерпілими). Однак, в порушення зазначених вимог старший сержант поліції ОСОБА_1 , як учасник ДТП та на думку потерпілого перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому самовільно залишив місце ДТП та потерпілих.

Вважає, що позивач не тільки допустив порушення ряду вимог Правил дорожнього руху, але і своєю поведінкою на місці дорожньо-транспортної пригоди викликав значне обурення з боку громадян, які були її учасниками та підірвав авторитет органів поліції.

Також представник відповідача зазначив, що при накладенні дисциплінарного стягнення комісією враховано важкість проступку, обставини за яких його скоєно, попередня поведінка позивача, його характеристика. Вважає, що оскаржувані накази є правомірними та законними (а.с.53-57).

11.12.2020 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив від 07.12.2020, в якій зазначено, що позивач не керував транспортним засобом у стані сп`яніння і не відмовлявся від проходження огляду у встановленому порядку. Протоколу щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмові у проходженні огляду не складали. Крім того, комісією не встановлено факту порушення позивачем службової дисципліни, а у висновку службового розслідування немає посилання на конкретні порушення та про нетактовне чи неетичне поводження з громадянами, а відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу. Також позивач вважає, що відповідачем не наведено переконливих спростувань щодо недопустимості доказів, які дисциплінарна комісія безпідставно взяла до уваги при прийнятті рішення. Вважає, що висновок службового розслідування складено та оформлено з грубим порушенням, а скоєння проступку не конкретизовано у конкретному діянні-проступку (ряді проступків) та нормах законодавства, які порушено. Вказує, що доказів про необхідність заступання у добовий наряд відповідач не надав. Вказав, що не відмовлявся надавати пояснення щодо події, оскільки надана ним 02.08.2020 відмова була надана працівникам ВІОЗ УКЗ ГУНП та ДБР в Івано-Франківській області, однак такі не були уповноважені проводити службове розслідування, оскільки наказ про проведення такого було видано тільки 03.08.2020 та визначено склад комісії. Відтак, з урахуванням наведеного, представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві як такі, що є необґрунтовані (а.с.90-93).

14.12.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь, у яких щодо посилань позивача вказує, що такі доводи є хибними та невірними, оскільки підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме факт керування транспортним засобом в стані сп`яніння (згідно з поясненням потерпілого і свідків). Крім того мало місце також самовільне залишення місця ДТП, порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та керування транспортним засобом особою, яка не мала відповідних документів на право керування транспортним засобом або не пред`явила їх під час перевірки. Відповідно керівництвом ГУНП не досліджувались питання наявності чи відсутності вчинення поліцейським ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тільки надавалась правова оцінка наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовують можливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. В зв`язку із наведеним, будь-яких порушень при звільненні позивача за порушення дисципліни не допускали, а діяли у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, яким затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, а тому оскаржувані накази є правомірним та законними (а.с.96-99).

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, аргументи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 06.11.2012 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 26.08.2020, відповідно до записів № 5 - 9 трудової книжки серії НОМЕР_2 , проходив службу в Національній поліції України (а.с. 29).

01.08.2020 о 16.16 на службу «102» ГУНП в Івано-Франківській області поступило повідомлення від перехожих громадян про те, що по вул. Легенда Карпат, 1, що в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме, автомобіль марки «Ауді-А6» номерний знак НОМЕР_3 білого кольору вчинив наїзд на двох велосипедистів(а.с.60-61).

Виїздом на місце події встановлено, що водієм автомобіля марки «Ауді-А6» номерний знак НОМЕР_3 білого кольору є поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Косівського ВП старший сержант поліції ОСОБА_1

Відділенням Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області за даним фактом 02.08.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090190000246 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження).

03.08.2020 Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області прийнято наказ № 985 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії в наступному складі: голова комісії - майор поліції Бондюк А.Ф., члени комісії - підполковник поліції Берладін С.В., майор поліції Микитин О., Майор поліції ОСОБА_7. ,майор поліції Борищак І.М.(а.с. 13).

Цього ж дня ГУ НП в Івано-Франківській області прийнято наказ за № 986 «Про відсторонення від виконання службових обов`язків окремих працівників Косівського ВП на підставі п. 1 ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України» яким поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування (а.с.77).

На підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 р. (далі - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України), дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Косівського ВП , який затверджений начальником ГУНП в Івано-Франківській області 18.08.2020 В. Голубош (надалі - Висновок) (а.с.16-24).

В ході службового розслідування встановлено наступні обставини:

01.08.2020 о 16 год. 00 хв. по вул. Легенда Карпат, 1, що в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 1 Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки "Ауді А6" польської реєстрації спільно з пасажиром старшим дільничним офіцером поліції Косівського відділу поліції ОСОБА_2 знаходячись поза службою вчинив наїзд на велосипедистів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому не обравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожню обстановку. Потерпілих швидкою медичною допомогою, яка викликана очевидцями ДТП, доставлено до Косівської ЦРЛ.

В результаті ДТП у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім`яної частини голови, три садна лівого стегна, струс головного мозку, а в його сина ОСОБА_4 забій грудного відділу хребта, забійна рана лівої гомілки, садина хребта, що підтверджується довідкою Косівської районної лікарні від 01.08.2020 (а.с.70).

Водій, старший сержант поліції ОСОБА_1 та пасажир капітан поліції ОСОБА_2 , залишили автомобіль марки "Ауді-А6" номерний знак НОМЕР_3 на місці скоєння ДТП, а самі зникли в невідомому напрямку.

Старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП майором поліції Борищаком І.М. 02.08.2020 було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються вищевказаних обставин, однак позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень по факту ДТП, яке мало місце в с.Старі Кути Косівського району 01.08.2020 на підставі статті 63 Конституції України, що зафіксовано в поясненнях 02.08.2020 о 22:14 год(а.с.64).

Під час проведення службового розслідування були опитані та надали пояснення ОСОБА_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , (а.с.60-63,65).

Опитаний гр. ОСОБА_3 пояснив, що 01.08.2020 близько 16:00 разом із своїм сином ОСОБА_4 , на велосипедах повертались в смт. Кути до м.Косова. Проїжджаючи по узбіччі відрізок дороги державного значення в с. Старі Кути, що в напрямку м. Косова, останній почув позаду шум автомобіля. Повернувши голову назад побачив як автомобіль зносило по дорозі в їх сторону, однак відреагувати не встиг оскільки все відбулось дуже швидко та даний автомобіль зіткнувся із останніми. Піднявшись та спитавшись сина чи все гаразд, останній повідомив, що його болить передпліччя.

В цей час із автомобіля Ауді А-6 білого кольору на іноземній реєстрації вийшло двоє осіб, один з яких був одягнутий у форменому одязі поліцейського без розпізнавальних знаків який відразу втік в сторону лісового масиву, а інший підійшов та почав говорити «давай домовлятись ...». На такі звернення гр. ОСОБА_3 повідомив, що немає про що домовлятися оскільки дані особи перебувають з явними ознаками сп`яніння та через декілька хвилин зникли у невідомому напрямку зі словами що він перехожий.

Крім того, матеріалами службового розслідування встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 , 02.08.2020 повинен був заступити на службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху дорозі державного значення Н-10. Однак, при неодноразовому здійсненні телефонних дзвінків на номер НОМЕР_4 , який завжди належав старшому сержанту поліції ОСОБА_1 в останнього мобільний телефон був вимкнений. В період часу з 01.08.2020 по 02.08.2020 (після вчинення ДТП) на зв`язок із черговою частиною не виходив для несення служби не заступив.

Згідно довідки комунального підприємства «Косівської центральної районної лікарні» Косівської районної ради Івано-Франківської області від 11.08.2020 № 784/01-05/11 старший сержант поліції ОСОБА_9 о 12:40 год 05.08.2020 звернувся за медичною допомогою як амбулаторно з пошкодженнями.

Відтак, на підставі висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пп. «б» п. 2.3, розділу II, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пп. 1, 2 п. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пп. 1,2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п. 1, пп. 1,2, 6 п. З ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп. 2 п. 1, п. 2 розділу І, пп. 1, 2 п. 1 розділу II та п. З розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейського СРПП № 1 Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , звільнити із служби в поліції.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Косівського ВП ГУНП" за №1084 від 19.08.2020 (пункт 1) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог вимог пп. «б» п. 2.3, розділу II, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пп. 1, 2 п. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пп. 1,2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п. 1, пп. 1,2, 6 п. З ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп. 2 п. 1, п. 2 розділу І, пп. 1, 2 п. 1 розділу II та п. З розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейського СРПП № 1 Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , звільнити із служби в поліції (а.с.25-26).

На підставі вищезазначеного наказу відповідачем винесено наказ "По особовому складу" за №268 о/с від 21.08.2020 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , (0110839), поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, з 26 серпня 2020 року, з виплатою компенсації за 19 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році (а.с.28).

Відповідно до службової характеристики наданої начальником Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, підполковником поліції ОСОБА_8, старший сержант поліції ОСОБА_1 за період проходження служби зарекомендував себе як дисциплінований, наполегливий та старанний працівник. До виконання службових обов`язків відноситься добросовісно, сумлінно з почуттям відповідальності. Порушень дисципліни та законності не допускає. В спілкуванні з громадянами тактовний. В колективі користується повагою та авторитетом (а.с.31).

Вважаючи звільнення незаконним, позивач, оспорюючи факт вчинення ним дисциплінарного проступку, об`єктивність службового розслідування та сувору міру покарання, призначеного за висновками цього розслідування, через свого представника звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону №580-VIII визначено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Суд не бере до уваги доводи позивача про порушення права на захист, а саме ст. 18 Дисциплінарного статут,у щодо не надання можливості подати пояснення з огляду на наступне.

Так, як попередньо встановлено судом, старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП майором поліції Борищаком І.М. 02.08.2020 о 22 год 14 хв було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення відповідні документи та матеріали, що стосуються факту ДТП, однак позивач відмовився з посиланням на статтю 63 Конституції України. При цьому, службове розслідування розпочато наступного дня - 03.08.2020 згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області № 285.

Слід зазначити, що Висновок службового розслідування містить посилання на вказані пояснення.

Як стверджує сам позивач особою, яка відбирала пояснення, було зазначено що такі необхідні для службового розслідування. Відтак, позивач чітко розумів та усвідомлював наслідки не надання пояснення щодо проведення службового розслідування.

При цьому, самі дії позивача після вчинення ДТП, а саме залишення місця події та не повідомлення органів поліції та свого безпосереднього керівника про таку подію, підтверджують наведене у поясненнях волевиявлення особи щодо відсутності наміру надавання пояснень.

Крім того, у поясненнях також відсутні покликання ОСОБА_1 на необхідність скористатися правовою допомогою (а.с.64).

Відтак, суд погоджується із доводами відповідача, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки такий скористався правом на подання письмових пояснень та відповідних документів.

Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179).

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою вказаних Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відтак, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

При цьому, суд вважає, що відповідачем надано вірно правову оцінку діям позивача під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, які виразились у залишенні місця події, ненаданні медичної допомоги постраждалим та не здійснення дій щодо виклику служби швидкої медичної допомоги та поліції, вказують на вчинення дисциплінарного проступку який полягав у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. При цьому, доводи позивача про неможливість вчинення таких дій у зв`язку з отриманими травмами в наслідок ДТП, суд оцінює критично з огляду на не звернення ОСОБА_1 за такою медичною допомогою 01.02.2020, при цьому медична допомога могла бути надана безпосередньо на місці події у разі не залишення такої позивачем. Як встановлено судом, за медичною допомогою ОСОБА_1 звернувся до КП «Косівська центральна районна лікарня» тільки 05.08.2020, та перебував на лікарняному до 21.08.2020. Також суд звертає увагу і на те, що фізичний стан ОСОБА_1 дозволяв йому покинути місце ДТП, що спростовує посилання останнього на неможливість надання медичної допомоги потерпілим у зв`язку з отриманими травмами під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Також, позивачем не спростовано висновків службового розслідування в частині керування транспортним засобом особою, яка не мала відповідних документів на право керування транспортним засобом, оскільки такі документи ОСОБА_1 не було надано і до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 затверджені Правила дорожнього руху (далі Правила). Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Правила дають визначення термінам:

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

- дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пунктами 1.3., 1.5, 1.7 Правил визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи.

Згідно з пп. б) пункту 2.3. Правил для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Як визначено пунктом 2.10 Правил у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Таким чином, в зв`язку із вищенаведеним, алгоритми дій водія у випадку ДТП, визначені ПДР (негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди тощо).

Крім того, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Однак, згідно із Висновком, проведеного службового розслідування встановлено, що дії позивача як учасника дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місця 01.08.2020 о 16 год. 00 хв. по вул. Легенда Карпат, 1, що в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, у результаті якої її учасники отримали тілесні ушкодження різного характеру, прямо суперечили наведеним вище нормативним положенням, оскільки ОСОБА_1 ,: покинув місце ДТП, не повернувся на місце події та не пересвідчився в тому, що внаслідок зіткнення не постраждала людина, а також чи така людина потребує допомоги, крім того усвідомлював свою причетність до ДТП, однак не повідомив про свою причетність поліцію та безпосереднього начальника.

Суд зазначає, що неповідомлення органів поліції та свого безпосереднього керівника про подію, є порушенням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 року № 100, п. 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Крім того, суд звертає увагу, що з пояснень гр. ОСОБА_3 , наданих в рамках службового розслідування, вбачається, що позивач керував транспортним засобам та перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів позивача про те, що він змушений був покинути місце пригоди через поведінку оточуючих, то суд вказує на те, що негативна реакція постраждалих та очевидців на осіб, які спричинили дорожньо-транспортну пригоду є логічною, в свою чергу водій повинен вчинити всі дії визначені пунктом 2.10 Правил для мінімізації негативних наслідків та фіксації події, чого позивач не здійснив.

При цьому, позивач, стверджуючи, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не заперечив факту залишення ним місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Однак, як вбачається з обгрунтувань позовної заяви йому було відомо про виклик поліції до місця події, тому, ОСОБА_1 , як поліцейський, повинен був передбачити, що вчинення ним такої дії, як залишення місця події унеможливить проходження ним тесту на стан алкогольного сп`яніння, яка здійснюється поліцейськими під час фіксації дорожньо-транспортної пригоди.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, проведеного відносно позивача, під час розгляду справи не надано.

Відтак, враховуючи встановлені обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачеві, суд погоджується із висновком службового розслідування, яким встановлені достатні підстави для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції.

Щодо посилання позивача на неіснуючі пункти і підпункти норм закону, а саме п.п. 1,2 п. 1 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» в оскаржуваному наказі від 19.08.2020 № 1084 та матеріалах службового розслідування, як обставини що свідчить про неможливість порушення їх, то суд зазначає наступне.

У резолютивних частинах висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Косівського ВП від 18.08.2020 та в наказі ГУНП в Івано-Франківській області від 19.08.2020 № 1084 відповідач чітко посилається на порушення ОСОБА_1 серед іншого п.п. 1,2 п. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до вказаної норми учасники дорожнього руху зобов`язані:

знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху;

створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відтак, обґрунтування позивача щодо посилання відповідача у наказі та матеріалах службового розслідування на неіснуючі пункти і підпункти норм закону, а саме п.п. 1,2 п. 1 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», не знайшли свого підтвердження, оскільки в таких міститься покликання на п.п. 1,2 п. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух».

За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, своїми діями старший сержант поліції ОСОБА_1 грубо порушив правила етичної поведінки, що покладені в основу інституту підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, а відтак підривав авторитет до Національної поліції України, викликаючи негативне ставлення громадськості до поліцейських.

Отже, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Також, аналіз матеріалів службового розслідування по факту порушення позивачем службової дисципліни, свідчить про те, що при визначенні дисциплінарного стягнення позивачу звільнення зі служби, відповідач, врахувавши обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, його поведінку під час ДТП та під час з`ясування обставин її вчинення, вважав, що проступок позивача відноситься до важких, оскільки порочить високе звання поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України.

Суд вважає, що застосований до позивача крайній захід дисциплінарного впливу звільнення зі служби визначений відповідачем з врахуванням всіх обставин проступку, його наслідків, характеризуючих даних позивача, а також його відношення до вчиненого та є співмірним правопорушенню.

Щодо доводів позивача про наявність позитивної характеристики, то суд зазначає, що такі обставини не можуть автоматично звільняти особу, яка вчинили дисциплінарний проступок, від відповідальності. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення є також превентивним заходом, який застосовується з метою недопущення вчинення аналогічних дисциплінарних проступків іншими працівниками Національної поліції.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Стосовно посилань позивача на те, що його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена рішенням суду про притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП чи ст.286 КК України, чи висновками спеціалістів, експертів, суд зазначає наступне.

Так, наведені вище посилання позивача, як на доказ протиправності оскаржуваних у даній справі наказів, судом оцінюються критично, адже як слідує із змісту оскаржуваних наказів, підставою для звільнення позивача зі служби слугувало порушення ним вимог Дисциплінарного статуту, а не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також, судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надано правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, суд повторює що наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

На відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Відтак, наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно особи поліцейського, не виключає можливості застосування стосовно нього звільнення у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають авторитет поліції в очах громадськості і є несумісним з подальшим проходженням служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).

Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви №№ 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

На думку суду факт залишення ОСОБА_1 місця вчинення дорожньо транспортної пригоди та не надання домедичної домопоги потерпілим є вчинком, який дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості.

Поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях позивача були наявні порушення вимог пп. «б» п. 2.3, розділу II, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пп. 1, 2 п. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пп. 1,2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п. 1, пп. 1,2, 6 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп. 2 п. 1, п. 2 розділу І, пп. 1, 2 п. 1 розділу II та п. З розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржених наказів, а саме наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 19.08.2020 за №1084 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Косівського ВП ГУ НП" в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції поліцейського сектору реагування поліції № 1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 та наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області "По особовому складу" за №268 о/с від 21.08.2020 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , (0110839), поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, з 26 серпня 2020 року, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством із дотриманням критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, передбачених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 19.08.2020 року за № 1084 в частині притягнення його до відповідальності, наказу від 21.08.2020 року за № 268 о/с в частині його звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Космач, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600);

відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.