Рішення № 94033975, 04.01.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/6987/20

Провадження № 2/750/208/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Будаш М.В.,

справа №750/6987/20

позивач ОСОБА_1

відповідач Головне управління Національної поліції в Чернігівській області

третя особа без самостійних вимог Чернігівська дирекція АТ «Укрпошта»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна,

за участі позивача, її представника адвоката Скуміна М.Г.,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2020 року позивач звернулась до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зняття арешту з майна – грошових коштів. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вказані кошти вона перераховувала засудженим. Ухвалою суду від 27.05.2015 року в рамках кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти в сумі 26400 грн. Постановою від 05.09.2019 року закрито кримінальне провадження, однак одночасно питання скасування аршету не вирішено. Відповідачем відзив не надано.

В судовому засіданні позивач, її представник позов підтримали. Відповідач, третя особа надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як зазначила позивач з 27.03.2019 р. по 29.03.2019 р. вона перераховувала свої особисті грошові кошти (як матеріальна допомога перед святом «Пасхи»), у розмірі по 300,00 грн., на рахунок засуджених (кожній – 88 осіб), які відбували покарання у Чернігівській виправній колонії №44. Загальна сума перерахованих грошових коштів складає 26400,00 грн. (300 х 88). Їй допомагали у перерахуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 показав, що кошти належали позивачу ОСОБА_1 , а він лише допомагав їй переказувати для збереження часу.

Відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 160 КК України прокуратурою Чернігівської області були внесені 09.04.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019270000000077. Грошові кошти у сумі 26400,00 грн. слідчим 26.04.2019 р. були визнані речовим доказом. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова у справі №750/4420/19 від 27.05.2015 р. накладено арешт на грошові кошти (загальна сума 26400,00 грн.), що перебувають в касі поштового відділення зв`язку Філії Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта, що знаходиться за адресою: просп. Миру, буд. 28 м. Чернігова.

05.09.2019 р. слідчий ЧВП ГУНП в Чернігівській області Нілов А. С. вищезазначене кримінальне провадження №42019270000000077 від 09.04.2019 р. закрив у зв`язку з відсутністю складу злочину (п.2. ч. 1 ст. 284 КПК України).

13.03.2020 р. позивачем було подано до місцевого суду Деснянського району м. Чернігова клопотання про скасування арешту. Ухвалою Деснянського районного суду м.чернігова від 07.04.2020 р. клопотання залишено без задоволення. 13.06.2020 р. позивач звернулась до керівника Чернігівської місцевої прокуратури з аналогічним клопотанням на що отримала відмову.

У ст. 41 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За приписами ч. 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Постанова від 05.09.2019 р. про закриття кримінального провадження була винесена слідчим. Питання про скасування арешту майна не вирішувалося. Кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з чим подальшої необхідності у арешті майна та його збереженні як речового доказу немає, а тому відсутні обставини у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна суд в своїй ухвалі від 07.04.2020 року справа №750/2172/20 зазначив, що кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість. Із припиненням кримінального провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України та можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав власності позивача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Зняти арешт з грошових коштів в сумі 26400 грн., що належать ОСОБА_1 , накладений ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 27.05.2019 року.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області (місто Чернігів проспект Перемоги 74 код ЄДРПОУ 40108651)

Повне рішення виготовлено 06.01.2021 року.

Суддя Н.В.Требух