Постанова № 9403150, 23.09.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року <Текст >Справа № 2а-3968/09/0870

За позовом: Запорізького обласного центру зайнятості, вул. 40 Років Радянської України, 56а, м. Запоріжжя, 69037; представник позивача Мотовиця Олександр Іванович, директор Заводського районного центру зайнятості, вул. Фільтрова, 25, м. Запоріжжя, 69009

до: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 69067

про стягнення 389,66 грн. витрат на професійне навчання

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

секретар судового засідання Ємельянова Г.В.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача - Колокол О.О. (доручення № 1014/11 від 12.06.09р.)

від відповідача не прибув

07.07.2009 Запорізький обласний центр зайнятості звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просять стягнути з відповідача витрати за професійне навчання у розмірі 389,66 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2009 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою суду від 03.08.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3968/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.09.2009. Розгляд справи, в порядку ст. 128 КАС України, у звязку із неявкою відповідача у судове засідання, було відкладено на 23.09.2009 року.

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 05.09.2008 року після звернення до Заводського районного центру зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного.

З 10.09.2008р. по 18.08.2008р., на підставі укладеного з Заводським районним центром зайнятості договору, відповідач був направлений на професійну підготовку до КПМЕ «Запоріжелектротранс» за професією «водій трамвая», у звязку з чим позивачем виплачена грошова сума за навчання відповідача.

Однак, ОСОБА_2 не мала права отримувати статус безробітного, так як зареєстрована як приватний підприємець і відноситься до категорії зайнятого населення.

Зважаючи на те, що відповідач фактично маючи статус зайнятої особи, на час визнання її безробітною, приховала дану обставину, чим порушила вимоги чинного законодавства та обманним шляхом отримала такий статус та матеріальну допомогу у період професійного навчання. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 389,66 грн. на користь Запорізького міського центру зайнятості.

Відповідач двічі належним чином повідомлений про день і час розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Проти позову не заперечив.

Відповідно до статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача. До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 23.09.2009р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з 29.08.2008 перебувала на обліку у Заводському районному центрі зайнятості м. Запоріжжя. 05.09.2008, згідно заяви ОСОБА_2, їй надано статус безробітного.

Але, під час звірки із державним реєстратором, у жовтні 2008 року позивачем зясовано, що ОСОБА_2 зареєстрована як приватний підприємець.

10.09.2008 між Заводським районним центром зайнятості та відповідачем був укладений договір №149-08 про направлення відповідача на професійну підготовку строком з 10.09.2008 по 10.02.2009 до КПМЕ «Запоріжелектротранс».

Ззіднго кошторису за договором із підприємством № 1606 від 24.11.2008 запорізьким обласним центром зайнятості були сплачені витрати за навчання відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно п. 1 ст. 23 вищенаведеного закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Аналогічні положення передбачені п. 2.1. “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності” згідно якого застрахованим особам, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу

Згідно п. 1 ст. 27 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

На підставі п.п. б п. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення”в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Пунктом 1 статть 24 Закону України “Про зайнятість населення” перебачено перелік випадків при яких особи мають право на професійну підготовку, а саме, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках:

неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

необхідності змінити кваліфікацію у звязку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;

втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань;

пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Як свідчать матеріали справи, відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України « Про зайнятість населення» відноситься до зайнятого населення, а, отже і не мала права на визнання її безробітною та відповідно отримання коштів на професійне навчання від центру зайнятості.

Положенням п. 2 ст. 36 Закону України України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідачка ж, згідно матеріалів справи, подаючи заяву про визнання її безробітною приховала факт зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно п. 3 ст. 36 зазначенного закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Запорізького обласного центру зайнятості 389,66 грн. витрат на професійне навчання є обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Запорізького обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 389,66 грн. витрат на професійне навчання, задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 витрати за професійне навчання у розмірі 389,66 грн. (триста вісімдесят девять грн. 66 коп) на користь Запорізького обласного центру зайнятості (р/р 37170300901006, ЄДРПОУ 03491412, МФО 813015, ГУДКУв Запорізькій області, призначення платежу витрати на профнавчання) . Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 02.10.2009р.

Суддя О.М. Нечипуренко