Рішення № 94031417, 04.01.2021, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/728/20

Провадження № 2/474/292/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

04.01.21 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Фасій В.В.

при секретарі судового засідання - Багрін Н.А.

без участі:

представника позивача – АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюка О.С.

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 334 грн. 47 коп., -

встановив:

20.10.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 26.07.2013 року звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н, на підставі якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 5 000 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета - заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Посилаючись на ці обставини та те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує у зв`язку з чим, станом на 16.09.2020 року, утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 19 334 грн. 47 коп., з яких: 12 979 грн. 13 коп. -заборгованість за тілом кредиту; 2 807 грн. 38 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 3 547 грн. 96 коп. – нарахована пеня, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся, будучи належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомленим про час, дату і місце судового розгляду. Водночас разом із позовом подав до суду письмове клопотання (вх. № 4591 від 20.10.2020р.), в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності, необхідні докази є в матеріалах справи. Дає згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання двічі, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в порядку передбаченому ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 5630100339686 на 02.12.2020р., № 5630100347468 на 04.01.2021р., які повернуті на адресу суду з довідкою поштового відділення «про відсутність адресата по місцю проживання», а також через опублікування оголошення про виклик відповідача до суду на офіційному веб-сайті судової влади України)на розгляд справи не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи в її відсутність чи про його відкладення та відзив на позовну заяву не надала.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд з власної ініціативи розгляд справи проводить в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так, як в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд за згодою позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, у відповідності до приписів ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, з урахуванням неявки в судове засідання всіх учасників справи, суд прийняв рішення про розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

- 26.07.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (анкета –заява від 26.07.2013р.);

- у анкеті - заяві ОСОБА_1 виклала та згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, зазначила, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. У змісті анкети - заяви відсутні умови щодо процентної ставки по кредиту та штрафних санкцій, порядку їх нарахування (анкета - заява від 26.07.2013р.);

- в період з 26.07.2013р. по 26.12.2018р. позичальнику ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки - № НОМЕР_1 , дата відкриття 26.07.2013 року та термін дії 06/17; № НОМЕР_2 , дата відкриття 19.05.2017 року та термін дії 05/21; № НОМЕР_2 , дата відкриття 06.07.2017 року та термін дії 05/21; № НОМЕР_3 , дата відкриття 26.12.2018 року та термін дії 09/22. Кредитний ліміт був збільшений 05.08.2013р. до 5 000 грн. та вже 13.05.2019р. був зменшений (довідки АТ КБ «ПриватБанк»);

- витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку надані позивачем на підтвердження підстав встановлення та зміни кредитного ліміту, нарахування та сплати процентів, в т.ч. процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлені за домовленістю сторін, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 (витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку);

- у період з 26.09.2013 року по 16.09.2020 року, у зв`язку з не належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасного погашення належних за нею платежів, утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 334 грн. 47 коп., з яких:

- 12 979 грн. 13 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2 807 грн. 38 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

- 3 547 грн. 96 коп. – нарахована пеня

(розрахунки заборгованості станом на 31.05.2015р., 30.11.2019р., 16.09.2020 р.);

. останні платежі за договором відповідач здійснила 14.12.2019р. в сумі 500 грн., які було зараховано в порядку погашення відсотків (розрахунок заборгованості станом на 16.09.2020р., виписка за кредитним договором № б/н станом на 22.09.2020р.);

· 12.02.2018р. організаційно - правова форма КБ "Приватбанк", створеного у 1992р. у формі товариства з обмеженою відповідальністю, змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (витяг із статуту ПАТ КБ "Приватбанк", довідка АА №241170 з ЄРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А01 №054809, банківська ліцензія №22 від 05.10.2011р.).

Суд вважає, що між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу стягнення кредитної заборгованості.

При прийнятті рішення, суд керується:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. За такого, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею, а також проценти, нараховані за ст. 625 ЦК України.

Згідно тексту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість саме за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 2 807 грн. 38 коп. та 3 547 грн. 96 коп. – нарахованої пені. При цьому, він обґрунтовував наявність заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України у вказаній сумі тим, що з 01.03.2019 року були впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд».

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 26.07.2013 року процентна ставка у розмірі 84 % відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена. Не обумленами ними також відповідальність і у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.07.2013 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема, що в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.2.12 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84 %- для картки «Універсальна голд» . Та умови сплати пені визначені п. 2.1.1.12.6.1 цих Умов та правил.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, і які не містять підпису відповідача, не можна розцінювати, як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.07.2013 року, шляхом підписання відповідачем заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 84% та пені.

За такого позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, у сумі 2 807 грн. 38 коп., як таких, що передбачені договором, та пені у розмірі 3 547 грн. 96 коп., задоволенню не підлягають.

Вимог же про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України, та нарахування пені, позивач не пред`явив.

За такого, позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, - в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 12 979 грн. 13 коп.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду, слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, - в сумі 1 411 грн. 07 коп. (67,13 %).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 334 грн. 47 коп. – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерціний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б\н від 26.07.2013 року, станом на 16.09.2020 року, а саме заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 12 979 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 07 коп.

В іншій частині вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Фасій