Постанова № 9403059, 17.11.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року <Текст >Справа № 2а-5869/09/0870

За позовом: Південного міжрайонного центру зайнятості, вул. Комарова, 11, м. Запоріжжя, 69104.

до: ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

про стягнення 2349,18 грн.

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

секретар судового засідання Ємельянова Г.В.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача - Величко Т.І. (доручення № 2747 від 31.12.08р.)

від відповідача ОСОБА_2 (НОМЕР_1 від 26.01.05р.)

Південний міжрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2349,18 грн. допомоги по безробіттю.

21.10.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5869/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.11.2009. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.11.2009.

У засіданні 17.11.2009 судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на підставі поданої заяви від 31.12.2008р. відповідачці було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. Після отримання допомоги по безробіттю, центром зайнятості було зясовано, що громадянка ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа-підприємець і до теперішнього часу перебуває на обліку в органі державної реєстрації. З огляду на це, позивач вважає, що в порушення вимог п. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” та п. п. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідачка без законних на те підстав отримала матеріальну допомогу.

Відповідачка проти позову не заперечила та пояснила, що суму заборгованості перед центром зайнятості не сплатила через нестачу коштів, але оскільки не має заперечень проти позову, просить суд розстрочити суму сплати заборгованості на 18 місяців і зобовязується сплатити борг у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_2, була зареєстрована в Південному міжрайонному центрі зайнятості (далі - ПМЦЗ) 24.12.2008р. як безробітна.

На підставі поданої заяви 31.12.2008р. відповідачці було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю.

Згідно інформації отриманої центром зайнятості від Державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради ОСОБА_4 зясовано, що громадянка ОСОБА_2 являється приватним підприємцем , таким чином незаконно отримала допомогу по безробіттю шляхом обману у загальній сумі 2349, 18 грн .

Посилаючись на незаконне отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, Південний міжрайонний центр зайнятості звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219 (надалі за текстом - Порядок), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно абз. “б”ч.3 ст. 1 Закону громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України “Про особисте селянське господарство” відносяться до зайнятого населення, а тому відповідно виключають можливість надання громадянину статусу безробітного.

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що ОСОБА_2 по теперішній час перебуває на обліку як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа.

Таким чином, правових підстав для призначення відповідачу у справі допомоги по безробіттю, як і надання самого статусу безробітної не було.

Оскільки на час розгляду справи відповідачем доказів повернення безпідставно отриманих грошових коштів допомоги по безробіттю не надано, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Південного міжрайонного центру зайнятості 2349,18 грн. допомоги по безробіттю є обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, враховуючи бажання відповідача погасити заборгованість у добровільному порядку, та приймаючи до уваги неможливість одночасного розрахунку, а також те, що позивач проти заявленого клопотання не заперечив, суд визнав клопотання відповідача таким, що не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та, відповідно до ст. 263 КАС України, розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік (12 місяців) до 17.11.10р. зі сплатою рівними частинами по 195,76 грн. (сто девяносто пять грн. 76 коп.) щомісяця.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167,263 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Південного міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 2349,18 грн., задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) 2349,18 грн. (дві тисячі триста сорок девять грн. 18 коп) допомоги по безробіттю, одержану шляхом обману, на користь Запорізького міського центру зайнятості (ОКПО 03491412, УДК у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 37179300901007, код отримувача 20482573).

3. Розстрочити ОСОБА_2 виконання постанови на 1 рік строком до 17.11.10р. зі сплатою рівними частинами по 195,76 грн. (сто девяносто пять грн. 76 коп.) щомісяця. Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 28.12.2009р.

Суддя О.М. Нечипуренко