Рішення № 94029524, 05.01.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13204/20

Провадження № 2/263/628/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участі секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, в якій позивач просить суд: визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір – ОСОБА_2 , якій належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 . Позивач не знав про складання заповіту та дізнався про нього, коли перебирав документи у квартирі матері, тому звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після пропуску шестимісячного строку. У зв`язку з викладеним, керуючись ч. 3 ст. 1272 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Маріупольська міська рада не скористалася своїм правом та відзив на позов на адресу суду не направила.

Від представника позивача – адвоката Лозінської О.О. – до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона наполягали на задоволенні позовної заяви та просила суд не стягувати з відповідача судовий збір.

Від представника Маріупольської міської ради – Бастрига С.М. – до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовчі судові засідання. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено указану справу до судового розгляду по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що згідно із свідоцтвом про смерть від 14 січня 2019 року серії НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис № 118.

За життя, 24 грудня 1993 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О.Н., зареєстрований у реєстрі за № 3-4541, яким належну їй частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненка С.В. від 15 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом указано те, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1993 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 2001 року спадкоємцем ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит суду приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. 13 листопада 2020 року повідомлено, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, на підтвердження чого представлено Інформаційну довідку із Спадкового реєстру.

Оцінка доказів.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази відповідають змісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

У суду відсутні мотив, які є підставою для відхилення цих доказів та про їх відхилення не заявлено клопотання жодної із сторін.

Мотиви суду.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У справі установлено, що спадкодавець за життя розпорядилася майном на випадок смерті та склала заповіт, яким усе належне їй майно заповідала позивачу.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, в редакції на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2019 року провадження № 61-38298св18.

Матеріали даної справи не містять відомостей того, що позивач сповіщений нотаріусом про наявність заповіту матері на його ім`я, а також, що позивачу було роз`яснено, що, незважаючи на наявність заповіту, він все одно має звернутися з відповідною заявою до нотаріуса.

На підставі викладеного, враховуючи необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не заводилася, та відповідно не здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, необхідно дійти висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства, яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 1218, 1220, 1233, 1233, 1269, 1270, 1272, 1277 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 141, 142, 200, 206, 263–265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у 3 (три) місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06 січня 2021 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448, електронна адреса: mar.v@dn.gov.ua; www.marsovet.org.ua, засоби зв`язку: НОМЕР_3 ; +38 (050) 345-1555.

Суддя О.М. Музика