Ухвала суду № 94027000, 05.01.2021, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 626/553/17 провадження № 1-кп/632/9/21

У Х В А Л А

05 січня 2021 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Коваленка Ю.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: Бугаря О.О., Макшанова Є.С., Бабій І.С., Мороз Т.А., Тимошенко Н.І., представників потерпілих - адвокатів Свистуна А.В., Юрчика В.Г., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурором подані клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ,оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв`язку із тим, що ризик, який в тому числі був підставою для обрання та продовження кожному з них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, не зменшився та продовжує існувати.

Крім того, прокурор зазначив, щонаявні підстави, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику переховування від суду, на що вказують наступні обставини: відомості про обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які хоча і мають місця мешкання, однак офіційно не працевлаштовані, не мають стабільних джерел доходу, тобто засобів для існування, не одружені, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які могли б забезпечити їх належну процесуальну поведінку; характер та фактичні обставини інкримінованих зазначеним особам злочинів, у тому числі, вчинених у складі організованої групи, а також наслідки, які настали у вигляді смерті людини, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;тяжкість покарання у виді довічного позбавлення волі, яке може бути призначене цим обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проти задоволення клопотань прокурора заперечували та просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник Тимошенко Н.І. підтримала позицію обвинувачених, при цьому зазначила, що клопотання прокурора не підлягають задоволенню, оскільки ризик, на який він посилається, перестав існувати.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявлених клопотань, суд доходить наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

01 листопада 2016 року слідчим суддею Красноградського районного суду Харківської області щодо ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2016 року.

Також слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області 02 листопада 2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

У подальшому строки дії вказаного запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 – кожного окремо, неодноразово продовжувалися, останній раз 09 листопада 2020 року по07 січня поточного року.

Статтею 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ізпрактикою ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підставу для втручання в право особи на свободу.

Однак, відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості переховування обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що існує очевидна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм правопорушень - злочинів,можуть вдатися до відповідних дій.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, однак не одружений, не має родини, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку;не має майна, стабільних джерел існування; обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності із застосуванням насильства, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, до того ж вчинених у складі банди,за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_5 , який має постійне місце мешкання, однак не одружений, не працює, не має значної кількості майна, тобто, не має міцних соціальних зв`язків у місці його постійного проживаннята стабільних джерел існування, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти власності та життя людини, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Враховуючи наведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , а також те, що судовий розгляд триває і не завершений зоб`єктивних причин, докази у кримінальному провадженні ще у повному обсязі не досліджені, в світлі чого, незважаючи на те, що обвинувачені тривалий час знаходяться під вартою, ризик переховування від суду, який виправдовує їх тримання під вартою і був однією із підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати.

З метою запобігання наявному ризику щодо кожного з обвинувачених, забезпечення їх належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, а також виконання ними процесуальних рішень у справі, суд доходить висновку про доцільність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо можливості запобігання наявному ризику шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, у тому числі й домашнього арешту, то суд з урахуванням даних, які характеризують обвинувачених, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявному ризику.

Крім того, суд, приймаючи до уваги, на виконання вимог ст. 178 КПК України, дані про особи обвинувачених, не визнає їх на даному етапі такими, що збільшують довіру до них настільки, щоб ризик переховування з їх боку вважати менш значимим.

Оскільки клопотання обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та їх захисника Тимошенко Н.І. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою націлодобовий домашній арешт та доводи в їх обґрунтування спростовуються наведеними вище висновками суду, то у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто по 05 березня 2021 року, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто по 05 березня 2021 року, включно.

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захиснику та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий:Г. М. Васянович

Судді: С.В.Библів

А.В.Росоха