Рішення № 94025035, 06.01.2021, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

06 січня 2021 року Справа № 414/1984/20

Провадження № 2/414/24/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Олєйнікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна цивільну справу за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплат послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» /далі ТЕЦ/ 01 жовтня 2020 року звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає ТЕЦ. Відповідач неналежним чином виконує свої обов`язки, внаслідок чого за період опалюваних сезонів з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з жовтня 2017 року по березень 2018 року, з листопада 2018 року по квітень 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 78 738 грн. 48 коп. У зв`язку з не виконанням відповідачем грошових зобов`язань за вказані періоди йому нараховані три процента річних в розмірі 10 912 грн. 52 коп. та інфляція в розмірі 58 236 грн. 32 коп., а всього 147 887 грн. 62 коп. Тому просить стягнути з відповідача цю суму та судові витрати у розмірі 2 218 грн. 31 коп.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, у заяві на ім`я суду просить розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву /а.с.117/, в якому просить застосувати позовну давність до вимог позивача за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року та відмовити у їх задоволенні. Крім того посилається на те, що відповідно до п.4.1 договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 29 жовтня 2015 року цей договір вважається розірваний, оскільки зобов`язання за ним не виконувались більш ніж шість місяців, а відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У зв`язку з чим, визнає заборгованість з надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року у розмірі 8 198 грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 381 грн. 53 коп. та три проценти річних у розмірі 338 грн. 05 коп.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої доводи, викладені у відзиві, підтримав. В останнє судове засідання відповідач не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, викладені у відзиві на позов доводи підтримує.

Тому суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України вирішив справу розглянути за відсутністю сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1ст.19 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст.20 Закону).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є одноосібним власником нежилого приміщення /а.с.11-12/, а що позивач надав послуги з постачання теплової енергії. З огляду на це відповідач мав обов`язок оплатити позивачеві їхню вартість. Але, з жовтня 2013 по квітень 2019 року відповідач жодного разу не оплачував за поставлені позивачем до приміщення послуги, чим порушила його право, за захистом якого він звернувся до суду, який має перевірити, за який період можливе стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача.

Щодо переривання перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду з позовом 01 жовтня 2020 року та заявив вимогу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, а також трьох процентів річних й інфляційних втрат за період заборгованості з жовтня 2013 року по квітень 2019 року включно (згідно з наданим розрахунком), вважаючи, що позовна давність стосовно оплати за постачання теплової енергії, яку відповідач не вносив, перервалася поданням заяви про видачу судового наказу від 28 лютого 2020 року /а.с.97/. Відповідач у свою чергу до ухвалення судом рішення подав відзив на позовну заяву, в тому числі про застосування наслідків спливу позовної давності до всіх вимог позивача.

Суд вважає, що інститут переривання позовної давності до спірних відносин не повинен бути застосовний.

На цьому наголошує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до частин 3 та 4 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, але боржник у наказному провадженні не має права заявити про застосування позовної давності.

Щодо стягнення заборгованості за надані послуги.

Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання нежилого приміщення.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч.1 ст. 32 Закону).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови КМУ від 18 серпня 2017 року, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість).

Відповідач визнає, що він жодного разу не оплачував за надані позивачем послуги. Вказане підтверджується загальним розрахунком заборгованості /а.с.23-30/, згідно з якими позивач нараховував послуги за кожен календарний місяць, починаючи з жовтня 2013 року та рахунками-актами /а.с.53-79,82,85,88,91,94/ згідно з якими цей період починається з жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно частин 1,5 ст. 261 вказаного Кодексу перебіг її починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

За умовами договору № 875 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води від 07 жовтня 2015 року та додаткової угоди до нього від 05 листопада 2015 року /а.с.14-18/, договору №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 29 жовтня 2015 року /а.с.22/ відповідач мав вносити плату не пізніше 25 числа кожного місяця.

Тому саме з 26 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.

Оскільки подання позивачем заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Позивач звернувся з позовом 01 жовтня 2020 року, тому він має право на стягнення заборгованості з жовтня 2017 року, з якої згоден відповідач і яка складає 8 198 грн. 23 коп. /а.с.24/.

Стягнення заборгованості з вказаний період не суперечить відповідальності відповідача, яку сторони визначили у розділі 4 договору №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію з огляду на час звернення позивача з позовом до суду та регулювання цих відносин нормами ЦК України.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідач має сплатити йому три проценти річних й інфляційні втрати та надав розрахунок, згідно з яким нарахував три проценти річних й інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2017 року по квітень 2019 року включно, які відповідно до розрахунку /а.с.24/ складають 338 грн.05 коп. та 381 грн. 53 коп. відповідно і визнаються відповідачем.

У статті 625 ЦК України, як вказала у п.45 постанови Велика Палата Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другою цієї статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена вказаною правовою нормою і відповідає висновку Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Докази, які надано до справи, свідчать про наступне.

ТЕЦ, як виконавець надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та ОСОБА_1 , як власник нежилого приміщення б. 70/А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , 07 жовтня 2015 року уклали договір № 875 про надання вищевказаних послуг /а.с.11-17/ згідно якого позивач надає ці послуги, а відповідач отримуючи їх у вказаному приміщенні, зобов`язався вносити платежі не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно рахунків, отриманих споживачем до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим /п.3.1 договору/. Дія вказаного договору була визначена у три роки з дня його укладання і він вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду /п.9.1 договору/. Договір може бути розірваний достроково у раз невиконання його умов сторонами /9.2 договору/. 05 листопада 2015 року сторони уклали додаткову угоду №1 /а.с.18/ стосовно характеристики об`єкту надання послуг, характеристики засобів обліку теплової енергії та розмір тарифів на послуги, умови якої не стосується спірних правовідносин.

За заявою відповідача від 23 жовтня 2015 року /а.с.21/ сторони уклали договір №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію з центрального опалення та постачання гарячої води від 29 жовтня 2015 року /а.с.22/, відповідно до якого він взяв на себе зобов`язання сплачувати заборгованість, яка виникла з 19 жовтня 2013 року по квітень 2015 року, починаючи з 29 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2018 року рівними частинами не пізніше 25 числа кожного місяця /розділ 1/. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 договору впродовж шести місяців, останній вважається розірваним і сума буде стягнута в примусовому порядку через суд /п.4.1/. У разі розірвання цього договору, відповідач не звільняється від повної оплати заборгованості за послуги теплопостачання /п.4.2/. За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України /п.4.3/.

Умови цього договору не обмежують застосування вищевказаних норм ЦК України.

У зв`язку з тим, що відповідач визнає розмір заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох процентів річних та інфляційних втрат в межах позовної давності, то вони відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню і суд обґрунтованість їх не перевіряє.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 2 218 грн. 31 коп. при ціні позову у 147 887 грн. 62 коп. Судом стягнуто заборгованість у розмірі 8 198 грн. 23 коп., три процента річних у розмірі 338 грн. 05 коп. та інфляційні втрати у розмірі 381 грн. 53 коп., на загальну суму 8 917 грн. 81 коп. Тому судовий збір необхідно стягнути пропорційно від задоволених вимог (8 917 грн. 81 коп. х 100% / 147 887 грн. 62 коп. = 6,03%; 2 218 грн. 31 коп. х 6,03 / 100 = 133 грн. 76 коп.), тобто у розмірі 133 грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , прож. АДРЕСА_4 / на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» /код ЄДРПОУ 00131050, юридична адреса: вул. Промислова, 17, а/с 98, м. Сєвєродонецьк Луганської області/ заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 8 917 грн. 81 коп. та судові витрати у розмірі 133 грн. 76 коп., а всього стягнути 9 051 (дев`ять тисяч п`ятдесят одну) грн. 57 коп.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення /складання/, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.М. Ковальов