Ухвала суду № 94024903, 06.01.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4686/20

Номер провадження 2-з/404/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Мартиненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи та фіксування судового засідання технічними засобами, в місті Кропивницькому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 404/4686/20, номер провадження 2-з/404/1/21, за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовної заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз»; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 95173,90 грн., з підстав порушення відповідачем процедури її звільнення із займаної посади.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 52-53).

Через канцелярію Кіровського районного суду міста Кіровограда позивачем подано заяву (вх. № 197 від 05.01.2021 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та або (грошові кошти), що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб у розмірі заявлених позовних вимог - 101579,64 грн.

Заява мотивована тим, що позивачу стало відомо, що на теперешній час всі контракти відповідача переведені на новостворену фірму. 12 липня 2019 року відповідач ОСОБА_2 , разом з другим співзасновником ОСОБА_3 відкрили нову фірму Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІС ФЛЮІДС СЕРВІС», де вони є співзасновниками, та на протязі 2019 року повністю всі контракти, які як вказує позивач, підписані нею та належали Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз» переходять на це нове підприємство. Також відповідач звільняє робітників із старої фірми та працевлаштовують на нову, при цьому сама робота, її назва та обсяг виконуваних робіт не змінились, змінилась лише назва фірми. Паралельно відкрите підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ ФІЛЬТРЕЙШН», де засновником є ОСОБА_2 , а директором його жінка. Дана фірма здійснює свою діяльність там, де здійснювало свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз». Отже як вказує позивач, відповідач робить все можливе, щоб Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз» стало банкрутом. І в разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог позивача, фірма-відповідач буде вже банкрутом.

Згідно частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені у статті 150 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, за пунктом 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (частина перша статті 153 Цивільного процесуального кодексу України).

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз`яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можут бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

В поданій заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на майно та або (грошові кошти), що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб у розмірі заявлених позовних вимог – 101579,64 грн. При цьому не визначаючи який саме вид забезпечення позову необхідно застосувати, накласти арешт на майно відповідача, чи накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу.

За змістом заяви про забезпечення позову позивач не наводить переліку майна, на яке просить суд накласти арешт у межах ціни позову, не зазначає його варість; не вказує переліку рахунків у банках чи фінансових установах, на яких акумульовано кошти, що належать відповідачеві; не надає доказів того, що відповідачеві взагалі на праві власності належить будь-яке рухоме чи нерухоме майно, на яке можливо накласти арешт.

Крім того, в ціну позову включено судові витрати, що не є розміром позовних вимог, відтак не може бути враховано при застосуванні заходів забезпечення позову.

Тому, оскільки позивачем не зазначено яке саме майно належить відповідачу на праві власності і відповідних доказів суду також не надано, суд позбавлений можливості перевірити вартість належного відповідачу майна і здійснити висновок про співмірність втручання у його права власності при накладенні арешту з метою забезпечення позову.

Щодо вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9.3 Глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоїПостановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні відповідачу на праві власності, позивач не надала доказів, які б підтверджували відомості про рахунки, суму грошових коштів та місце їх розміщення у банківських установах.

Відсутність відомостей про рахунки відповідача та його вартість не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Позивач в поданій заяві про забезпечення позову вказує, про створення відповідачем нових підприємств, задля того, щоб Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал інжиніринг солюшинз» стало банкрутом, при цьому не надаючи жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Сам факт створення відповідачем нових підприємств, не може розцінюватись як доказ штучного банкрутства відповідача. Слід зазначити, що в процедурі банкрутства існує процедура задоволення вимог кредиторів, в тому числі і виконання рішення суду

Разом з тим, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, при цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Майно, що належить відповідачу не визначено, належність права власності відповідача на таке майно суду не надано, відомості про рахунки відповідача, суму грошових коштів та місце їх розміщення у банківських установах позивачем не вказано, що унеможливлює з`ясування співмірності обраного позивачем заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам, водночас позивачем не визначений конкретний вид забезпечення позову.

Таким чином, всупереч цивільно-процесуальних норм, що регулюють питання забезпечення позову позивачем, не надано доказів на обґрунтовання обставин вказаних в заяві, а тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задовленні заяви позивача про забезпечення позову (вх. 197 від 05.01.2021 року), відмовити

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 06.01.2021 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Л. Д. Кулінка