Рішення № 94021399, 06.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5116/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій щодо припинення виплати пенсії протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії починаючи з 01.01.2020 року. Також просить стягнути невиплачену пенсію з 01.09.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивачем був оформлений документ для виїзду за кордон на постійне місце проживання в Республіку Польща. Відповідачем прийняте рішення №1031 від 03.09.2019 року про виплату пенсії з 01.09.2019 року через відділення поштового зв`язку за адресою проживання позивача. В подальшому відповідачем з 01.01.2020 року виплату пенсії припинено. Позивач 08.01.2020 року звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, на що отримав відмову, з якою не погоджується.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, отримані матеріали пенсійної справи позивача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити.

У відзиві зазначає, що пенсіонери України, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після переїзду повинні звернутись до компетентних органів Республіки Польща з заявою про переказ пенсії, призначеної в Україні. Заява разом з документами, які підтверджують реєстрацію за новим місцем проживання, надсилається до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (управління іноземних пенсій), яке приймає рішення щодо переказу пенсії. Відповідач зазначає, що позивачу роз`яснений порядок призначення та виплати пенсій громадянам, які переїхали на постійне місце проживання до Республіки Польща, а також дії, які необхідно вчинити для відновлення виплати пенсії. Вважає, що підстави для поновлення виплати пенсії починаючи з 01.01.2020 року та стягнення невиплаченої пенсії відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача, вважає, що ним протиправно припинено виплату пенсії. Також зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які підтверджують факт отримання пенсії позивачем у відділенні поштового зв`язку за вересень-грудень 2019 року.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2006 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як одержувач пенсії по інвалідності. В подальшому позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.

03 вересня 2019 року відповідачем прийняте рішення №1031 про здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 року через відділення поштового зв`язку за адресою проживання позивача. Відповідачем направлений запит Управлінню Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про надання інформації про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання та оформлення документів для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомило, що ОСОБА_1 23.02.2016 року оформив паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 з відміткою про постійне проживання в Республіці Польща.

З 01 січня 2020 року позивачеві було припинено виплату пенсії.

08.01.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, на що відповідач листом від 06.02.2020 року №190-180/С-04/8-2200/20 повідомив про припинення її виплати з 01.01.2020 року, порядок призначення та виплати пенсій громадянам, які переїхали на постійне місце проживання до Республіки Польща, а також дії, які необхідно вчинити для відновлення виплати пенсії.

У вказаному повідомленні зазначається, що громадяни України, які проживають за її межами, та громадяни інших країн, які переїхали на постійне місце проживання до України, мають право на призначення і виплату пенсій згідно із пенсійним законодавством України за умови, що це передбачено міжнародним договором України з тією державою, куди виїхав на постійне місце проживання пенсіонер. Порядок призначення та виплати пенсій громадянам, які переїхали на постійне місце проживання до Республіки Польща, регулюється Угодою про соціальне забезпечення між Україною та Республікою Польща від 18.05.2012 року, куди згідно з закордонним паспортом позивача останній виїхав на постійне місце проживання.

В адміністративному позові позивач зазначає, що не отримував пенсію в Україні у вересні - грудні 2019.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Згідно з ч. 1 цієї статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058-ІV, громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон користуються правами на призначення пенсії на рівні з тими громадянами України, які проживають на території України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, позивач, як громадянин України, проживаючи в Республіці Польща, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання.

Більш того, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення ратифікована Законом № 458-VII від 05.09.2013, застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: 1) хвороби (тимчасової непрацездатності), вагітності та пологів (материнства); 2) нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та/або смерті з цих причин; 3) безробіття; 4) пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; 5) допомоги на поховання.

Як передбачено п.1.5 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої 23.04.1999 постановою правління Пенсійного фонду України №4-5 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.05.2015 №10-1), пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України та не залежить від місця проживання особи. Крім того, позивач не звертався до відповідача чи до компетентних органів Республіки Польща з заявою про переказ пенсії призначеної в Україні, що також є його правом а не обов`язком.

Додатково суд виходить з того, що однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії, є її належність до громадянства України. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну. Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулась за поновленням виплати пенсії, у зв`язку з чим відповідач дійшов неправомірного висновку про відсутність підстав для поновлення виплати позивачу пенсії.

Суд оцінює критично доводи відповідача про те, що до заяви позивачем не долучені документи про зареєстроване місце проживання на території України.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Як зазначено у п.2.9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Враховуючи це, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов`язку щодо їх подачі. Волевиявлення позивача щодо поновлення виплати йому пенсії оформлене ним письмово з наданням відповідних документів та засвідчене особистим підписом.

Відповідно до пункту 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідач не надав докази, які доводять отримання позивачем пенсії за вересень - грудень 2019 року через відділення поштового зв`язку в Україні, як про це зазначається у відзиві.

Також відповідач не довів, а судом з матеріалів пенсійної справи не встановлено, на підставі якого розпорядчого акту ( рішення, протокол, розпорядження) відповідач припинив виплату позивачу пенсії починаючи з 01.01.2020 року.

Натомість, судом встановлено, що будь-яке рішення про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачеві з 01.01.2020 року у матеріалах пенсійної справи відсутнє, позаяк факт нездійснення пенсійних виплат у 2020 році відповідач не спростовує.

Одночасно з цим, повідомлення Головного управління від 06.02.2020 року №190-180/С-04/8-2200/20 про зупинення виплати пенсії та відмову в поновлені виплати пенсії за своїм змістом і формою не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог КАС України.

Отже, всупереч положенням ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось, а підстава, на якій фактично відбулось припинення виплати пенсії, також не відповідає вимогам закону, чого відповідач не спростував.

Зважаючи на це, суд вважає вимогу про поновлення нарахування та виплати пенсії за віком обґрунтованою.

Також оскільки відповідач належними доказами не довів дійсну виплату позивачеві пенсії за вересень - грудень 2019 року через відділення поштового зв`язку, ці кошти також необхідно зобов`язати виплатити позивачу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки відповідач не довів правомірність власних дій, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з дня припинення виплати пенсії ( 01.01.2020), а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію, яку було нараховано але не виплачено йому за період вересень - грудень 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 січня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя І.С. Козачок