Ухвала суду № 94020675, 05.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3005/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/3005/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

21.08.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19.

Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, заява ОСОБА_1 від 21.08.2020 про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 задоволена частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зобов`язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі №440/3005/19. Зобов`язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень.

25 вересня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання надати публічну інформацію, а саме:

- визнати протиправними дії Національного банку України у вигляді відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";

- визнати протиправною та скасувати відмову Національного банку України у повторному розгляді запиту ОСОБА_1 від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка викладена у листі від 24.09.2020 №18-0005/53282;

- вказати Національному банку України на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов`язок повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема, із повним урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі 440/3005/19;

- встановити судовий контроль у справі 440/3005/19шляхом зобов`язання Національного банку України подати до суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року в справі №440/3005/19 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду у даній справі не було виконано. Відмова Національного банку України викладена у листі від 24.09.2020 є необґрунтованою, у ній не вказано якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення. А тому заявник вважає, що Національний банк України протиправно ухиляється від виконання постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 року у справі №440/3005/19. Крім того, наголошує, що відповідач вдруге надав чітку та конкретну вказівку на відмову у виконанні ним постанови Верховного Суду від 06.08.2020, а тому є всі підстави для встановлення судового контролю у цій справі.

Листом Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 повідомлено ОСОБА_1 , питання щодо вирішення заяви про встановлення судового контролю та винесення окремої ухвали від 25.09.2020 буде вирішено після надходження справи №440/3005/19 до Полтавського окружного адміністративного суду з Другого апеляційного адміністративного суду.

17.12.2020 справа №440/3005/19 повернута з Другого апеляційного адміністративного суду до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/3005/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання вчинити дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

05.01.2021 Національний банк України надав до суду заперечення проти заяви, в яких зазначив, що на час повторного звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, останнє вже було виконано відповідачем. Так, у своїй відповіді від 24.09.2020 відповідачем із дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" обґрунтовано, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації , в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Доводи позивача щодо відсутності його обов`язку направити на поштову адресу відповідача заяву подану в порядку 383 КАС України є необґрунтованими, адже на даний час ЄСІТС не розпочала своє офіційне функціонування.

Суд, оцінюючи наявність підстав для встановлення судового контролю, дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

А в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), визначено, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

При цьому встановлення судового контролю є допустимим і після ухвалення судового рішення справі.

Такий висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.

Закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок. За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду в ухвалі від 02.04.2020 у справі №9901/598/19.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 2 цього Закону України "Про доступ до судових рішень" рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Як визначив Верховний Суд України у своїй постанові від 06.08.2020 у справі № 440/3005/19 запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.

Так, статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Ці вимоги є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових "трискладового тесту" означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19.

Судом встановлено, що листом від 24.09.2020 №18-0005/53282 Національним банком України на виконання постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 надано ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено: "банківська таємниця, яка міститься в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі №826/7432/17 стосується інформації щодо діяльності та фінансового стану АТ КБ "Приватбанк" а також інформації, зібраної Національним банком під час проведення банківського нагляду АТ КБ "Приватбанк". Звертаємо свою увагу, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався у закритому судовому засіданні, а надання копії рішення по справі №826/7432/17 порушило б положення Закону України "Про доступ до судових рішень", де зазначено, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу не може бути розголошена інформація для забезпечення захисту якої розгляд спарив або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Ні постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 , ні окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 не приймалися рішення щодо надання копії рішення у справі №826/7432/17".

Аналізуючи зміст відповіді Національного банку України від 24.09.2020 суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано вимоги застосування до такої інформації "трискладового тесту".

З огляду на зазначене, посилання відповідача на лист від 24.09.2020 як на підставу виконання рішення суду є необґрунтованими.

Зважаючи на це, постанова Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 щодо зобов`язання Національного банку України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", наразі залишається не виконаною.

А тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 шляхом подачі відповідачем звіту про виконання рішення суду.

Разом з тим, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Національний банк України подати до суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року в справі №440/3005/19 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду.

Натомість, суд вважає що розумним та достатнім є саме тридцятиденний строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду з моменту отримання цієї ухвали суду.

А тому заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали в порядку частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає таке.

Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Питання визнання дій Національного банку України протиправними щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням Закону України "Про доступ до публічної інформації" розглядалося Полтавським окружним адміністративним судом раніше та відповідно було прийнято окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, якою заява ОСОБА_1 від 21.08.2020 про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 задоволена частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зобов`язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі №440/3005/19. Зобов`язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень.

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Таким чином, з огляду на факт вирішення питання про винесення окремої ухвали за заявою ОСОБА_1 в межах справи №440/3005/19 та набрання окремою ухвалою суду від 31.08.2020 законної сили 02.12.2020, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання заявника від 25.09.2020 в порядку статті 383 КАС України.

Посилання представника Національного банку України на правову позицію Верховного Суду в постанові від 18.07.2019 у справі №420/6558/18 здійснені відповідачем безвідносно до фактичних обставин цієї справи, а тому не приймаються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірних дій Національного банку України.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності його обов`язку направити на поштову адресу відповідача заяву подану в порядку 383 КАС України, адже наразі ЕСІТС не розпочала своє офіційне функціонування, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 7, 8, 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина 10 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Підпунктом 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України в газеті "Голос України" №229(6984) від 01.12.2018.

Згодом у газеті “Голос України” №42(7048) від 01.03.2019 опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким, ураховуючи рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 №624/0/15-19 і результати обговорення із судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС, Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" №229 (6984) від 01.12.2018.

Отже, на час подання вказаної заяви ЄСІТС не запроваджено.

Проте, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 12.04.2018 №16; далі - Положення №30), передбачає можливість до початку функціонування ЄСІТС використання судами в тестовому режимі окремих інструментів електронного правосуддя, серед яких є і підсистема “Електронний суд”.

Зокрема, пунктом 2.3 рішення Ради суддів України від 12.04.2018 №16 визначено, що окремі норми Положення про автоматизовану систему документообігу суду, які, зокрема, стосуються використання підсистеми “Електронний суд”, набирають чинності та можуть використовуватися у тестовому режимі виключно для судів та органів системи правосуддя, визначених пілотними, згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України.

Відповідний перелік пілотних судів для можливості тестування підсистеми "Електронний суд" визначено наказом Державної судової адміністрації України від 22.12.2018 №628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах".

Тобто, альтернативним способом звернення учасників справи до місцевих та апеляційних судів із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи чи його представником, є звернення в електронній формі з обов`язковим скріпленням власним електронним цифровим підписом учасника справи через Електронний кабінет.

Аналогійний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №160/2171/19, який є обов`язковим для застосування судом першої інстанції в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та винесення окремої ухвали суду від 25.09.2020 подана ним через систему "Електронний суд", а тому останній звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів.

Відтак, доводи відповідача щодо наявності у позивача обов`язку направити на поштову адресу відповідача заяву подану в порядку 383 КАС України є необґрунтованими.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задовольнити частково.

Встановити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19.

Зобов`язати Національний банк України подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19.

В іншій частині заяви про встановлення судового контролю відмовити.

Роз`яснити Національному банку України, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику та Національному банку України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому копію ухвали суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.І. Клочко