Рішення № 94020500, 04.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11237/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005484 від 04 вересня 2020 року про відмову у призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796- XII від 28 лютого 1991 року, починаючи з 18 травня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у родині ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 березня 1970 року. У зв`язку із укладенням 24 лютого 1990 року шлюбу, позивач змінила дівоче прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00025748075 від 26 лютого 2020 року. Станом на 26 квітня 1986 року заявник ОСОБА_1 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , і згідно встановленого порядку була евакуйована 27 квітня 1986 року. Зазначене підтверджується довідкою №30245, виданою 19 серпня 1991 року виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів. Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації своїм листом №Р-23677/0/32-19-6-680 від 18 березня 2019 року повідомив, що заявнику було видане посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б. У якості підстави надання статусу потерпілої зазначається довідка №30245 від 19 серпня 1991 року, видана виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів, та завірена загальним відділом Суворовської районної ради народних депутатів. Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації своїм листом №1222/02-06.1-28 від 06 липня 2020 року повідомив, що ОСОБА_1 , 1970 року народження, 27 квітня 1986 року була евакуйована з м. Прип`ять Чорнобильського району Київської області, яке розташоване на території зони відчуження.

У позові вказано, що ОСОБА_1 документована дублікатом посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 , виданим 23 липня 2020 року Одеською обласною держаною адміністрацією замість посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_3 від 30 грудня 1992 року. Управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області двічі відмовило у призначенні пенсії (рішення №156050005484 від 25 травня 2020 року та №156050005484 від 04 вересня 2020 року), із посиланням на те, довідка №30245 від 19 серпня 1991 року не можу бути підставою для призначення пенсії, оскільки заявником не надано її оригінал. Як стверджує позивач, втрата оригіналу довідки №30245 від 19 серпня 1991 року перешкоджає заявнику ОСОБА_1 , отримати пенсію за віком, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі.

Вказаною ухвалою судом зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

19.11.2020 року (вх.№49227/20) від представника відповідача на виконання вимог узвали суду від 02.11.2020 року надійшла копія матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

19.11.2020 року (вх.№49243/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначено, що враховуючи відсутність передбачених законодавством Документів, які підтверджують право особи на призначення пенсії із застосуванням ст. 55 Закону № 796, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку.

На думку відповідача вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796- XII від 28 лютого 1991 року, починаючи з 18 травня 2020 року є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило, в тому числі,

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.07.2020 року отримала дублікат посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 , пред`явлення якого надає їй право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.18).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління із заявою № 3887 від 18.05.2020 року про призначення пенсії за віком із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Разом із заявою про призначення пенсії, позивачем були надані наступні документи:

1) паспорт;

2) ідентифікаційний номер;

3) трудова книжка серії НОМЕР_4 від 27.06.1994;

4) диплом серії НОМЕР_3 від 30.12.1991;

5) архівну довідку № НОМЕР_5 від 19.08.1991;

6) посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.12.1991;

7) свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 20.03.1970;

8) свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_6 від 24.07.1990;

9) свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_7 від 13.08.1998;

10) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб підтвердження дошлюбного прізвища № 00025748075 від 26.02.2020.

За результатами розгулу вказаної заяви 25.05.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №156050005484 про відмову у призначенні пенсії позивачу (а.с.21-22).

Вказане рішення обґрунтоване тим, що довідка №30245 від 19.08.1991 року не може слугувати підставлю для призначення ОСОБА_1 пенсії, оскільки позивачем не надано її оригінал.

04.09.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №156050005484 на заміну рішення про відмову в призначенні пенсії №156050005484 від 25.05.2020 року.

У вказаному рішенні вказано, що за результатами розгляду заяви позивача №3887 від 18.05.2020 року щодо призначення пенсії за віком, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році - категорії 2 та наданих документів ОСОБА_1 в призначенні пенсії відмовлено.

У рішенні №156050005484 від 04.09.2020 року, з посиланням на положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.5 п.2.1, п.2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зазначено, що стразовий стаж позивача складає 27 років 4 місяців. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в аптеці « 18 м.Одеси з 27.06.1994 року по 30.06.1995 року, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу містяться виправлення.

Як зазначено у даному рішенні довідка №30245 від 19.08.1991 року не може слугувати підставлю для призначення ОСОБА_1 пенсії, оскільки позивачем не надано її оригінал.

Одночасно, у рішенні повідомлено, що посвідчення № НОМЕР_8 від 30.12.1992 року підлягає заміні, оскільки прізвище позивача не відповідає даним паспорту.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005484 від 04 вересня 2020 року про відмову у призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування » особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до ч.3, ч. 4 ст 15 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХП.)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно ч.3 ст. 65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Зазначено правового висновку дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 30.09.2020 у справі № 572/1921/17.

В матеріалах справи міститься копія довідки №30245 від 19.08.1991 року про те, що позивач постійно по 26.04.1986 року фактично проживала у АДРЕСА_1 .

В той же час, як вже встановлено судом ОСОБА_1 23.07.2020 року отримала дублікат посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 , пред`явлення якого надає їй право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за її заявою від 18.05.2020 року №3887 є подання ОСОБА_1 копії довідка №30245 від 19.08.1991 року, яка не може слугувати підставлю для призначення ОСОБА_1 пенсії, оскільки позивачем не надано її оригінал.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду та те, що згідно ч.3 ст. 65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, суд вважає, що відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005484 від 04 вересня 2020 року про відмову у призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року, оскільки позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин та беручи до уваги встановлене судом право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи, що із заявою позивачка звернулася до відповідача 09.07.2018 року, то така пенсія повинна бути призначена позивачу з 18.05.2020 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, адміністративний позов підлягає задоволенню.

У позовні заяві позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат та зазначає, що вони складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 840,80 та витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн. Також у позові зазначено, що позивач очікує понести витрати у розмірі 2000 грн. на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.29).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Однак, до суду не надано ні доказів сплати витрат на правничу допомогу, ні доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Таким чином, зважаючи на відсутність відповідних доказів, суд вважає, що підстави для розподілу витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005484 від 04 вересня 2020 року про відмову у призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796- XII від 28 лютого 1991 року, починаючи з 18 травня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.