Рішення № 94019732, 05.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Справа № 160/15163/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, третя особа: ФОП ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати незаконним протиправним, та таким що підлягає скасуванню наказ «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробітно в зв`язку з наданням безробітним недостовірних відомостей» №11 від 15.05.2020 року Державного центру зайнятості Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості;

зобов`язати Державному центрі зайнятості Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості поновити ОСОБА_1 па обліку як безробітного, та повернений виплат відповідної матеріальної компенсації, починаючи з дати зняття його з обліку безробітних з 19.03.2020 року, тобто з моменту порушеного права.

визнати дії Державного центру зайнятості Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо припинення з 19.05.2020 року призначеної допомоги по безробіттю та зняття з обліку як безробітного ОСОБА_1 , а також відмову провести повторне розслідування за моєю обліковою справою протиправними.

визнати незаконним протиправним та таким що підлягає скасуванню акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 9 від 15 травня 2020 року Державною центру зайнятості Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивачем зазначено, що він з 09.01.2020 року перебував на обліку в Державному центрі зайнятості, а саме, Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю за результатами. За результатами обміну інформацією Державної служби зайнятості з Пенсійним фондом України начебто встановлено факт трудових відносин між ним та ФОП ОСОБА_2 , внаслідок чого позивачем отримано дохід. Позивач зазначає, що відповідачем не підтверджено та не надано документальних, достовірних даних суб`єкта владних повноважень, на підставі яких було б підтверджено факт отримання позивачем доходу внаслідок оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 . Крім того, при прийнятті спірного наказу не враховані обставини, які відповідають дійсним фактичним та достовірним даним, зокрема, не існує факту отримання доходів та факт працевлаштування на підставі документів, що містять такі відомості. Це доводиться довідкою про доходи та відсутністю запису у трудовій книжці. Позивач стверджує, що жодних цивільно-правових відносин з ФОП ОСОБА_2 не мав, заяви про прийняття на роботу, трудовий або цивільно-правовий договір, розпорядження про прийняття на роботу, ознайомлення з правилами трудового розпорядку, фактичних даних, які б свідчили про допущення до виконання посадових обов`язків, та які дають підстави для висновку виникнення трудових відносин - не зафіксовано, запис в трудовій книжці відсутній.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано відповідача надати до суду разом із відзивом на позов: належними чином завіренні копії документів на підставі, яких прийнято рішення про припинення виплат ОСОБА_1 допомоги по безробіттю; Наказ про прийняття на роботу гр. ОСОБА_1 № 12/20 від 18.03.2020 року; докази отримання доходу ОСОБА_1 від праці у ФОП ОСОБА_2 , документи, які стали підставою для проведення перевірки. Крім того, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду належними чином завіренні копії документів щодо працевлаштування гр. ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з 19.03.2020 року, а також ФОП ОСОБА_2 надати до суду належними чином завірені копії документів, які підтвержують працевлаштування гр. ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 з 19.03.2020 року, докази сплати єдинного соціального внеску, як роботодавця за працівника, докази виконання робіт та отримання доходу ОСОБА_1 , а саме акти виконанних робіт, відомості про отриману заробітну плату.

15 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при електронному обміні даними між Державною службою зайнятості та Пенсійним фондом України були отримані відомості щодо працевлаштування позивача у період перебування на обліку в службі зайнятості з 19.03.2020 року до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . Відповідно до Порядку 13.05.2020 року Філією засобами електронного зв`язку, з метою уточнення даних ПФУ, визначення правомірності статусу безробітного та надання відомостей про прийняття на роботу ОСОБА_1 було зроблено запит №187 до роботодавця - ФОП ОСОБА_2 15.05.2020 року від ФОП ОСОБА_2 електронною поштою надійшла відповідь вх.№134з з наданням завіреної належним чином копії наказу (розпорядження) №12/20 від 18 березня 2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника. На підставі відповіді роботодавця про прийняття на роботу позивача, Філією було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, в результаті якого підтверджено факт працевлаштування позивача роботодавцем, про що 15.05.2020 року було складено акт №9 та прийняте рішення про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1

23 грудня 2020 року до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в яких зазначено, що органи Пенсійного фонду України отримують дані зі звітності, що подається страхувальниками до органів ДПСУ в порядку міжвідомчого обміну інформацією, які є джерелом формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Обмін інформацією відбувається на Центральному рівні в електронному вигляді. Відповідно до даних органів ДПС України, отриманих в порядку міжвідомчого обміну інформацією, ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у звіті за березень 2020 року (дата реєстрації звіту в ДПСУ 09.04.2020) подав дані про прийняття на роботу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 19.03.2020 року підсобним робітником, документ підстава Наказ №12\20. В Таблиці 6 Додатку 4 Звіту було зазначено суму нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за березень 2020 року. У звіті за квітень 2020 року (дата реєстрації звіту в ДПСУ 18.05.2020) відображено закінчення трудових відносин з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 22.04.2020, документ підстава - Наказ 28\20, підстава припинення - ст. 36 п.1 КзПУ. У звіті також відображено нараховування заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за квітень 2020 року. 29.05.2020 ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подав звіти до органів ДПСУ за березень та квітень 2020 року за формою скасовуюча, в яких скасував раніше подані дані про трудові відносини з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 19.03.2020 по 22.04.2020. 01.06.2020 ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у звіті до органів ДПС України за травень 2020 року провів зменшення суми єдиного внеску на суму заробітної плати (доходу), нарахованої (нарахованого) в попередніх звітних періодах по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: за березень та квітень 2020 року. Зменшення відбулося на суми ЄСВ та нарахованої заробітної плати, що були відображені у звітах від 09.04.2020 та 18.05.2020.

ФОП ОСОБА_2 вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року не виконав, правом на подання письмових пояснень не скористався.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) з 02.01.2020 року перебував на обліку у Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі - відповідач) як безробітній та отримував допомогу по безробіттю.

З 15.05.2020 року виплату вказаної допомоги відповідачем було припинено та знято позивача з реєстрації як безробітної особи відповідно до Наказу «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, у зв`язку з наданням безробітним ОСОБА_1 недостовірних відомостей» № 11.

19 травня 2020 року відповідачем прийнято рішення «Про відшкодування коштів» №203 на підставі Акту № 9 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15.05.2020 р. Вказаним рішенням зобов`язано позивача повернути кошти у сумі 7393, 90 грн. отримані як допомога по безробіттю у період перебування на обліку з дня реєстрації в центрі зайнятості.

02 червня 2020 року кошти у сумі 7393, 90 грн. відшокодовано до Фонду ЗДССУВБ згідно виписки банку (а.с. 101).

Позивач не погодившись із вказаними діями та рішеннями відповідача звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Відповідно до положень ст. 7 Закону № 1533-ІІІ, одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI, безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. (надалі по тексту також - Закон № 5067-VI)

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI, передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи.

Приписами ч. 1 ст.4 Закону № 5067-VI, визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно.

Згідно з нормами п. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до п. 1 розд. V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі: 1) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати); 2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до приписів п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону №5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Так, згідно з п.2 Порядку № 60/62, розслідування, згідно з цим Порядком, здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

За змістом положень п. п. 3, 4, 5 Порядку № 60/62, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) зокрема у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

Судом встановлено, що директором Верхньодніпровської районної філії 13.05.2020 року погоджено Протокол № 7 засідання комісії з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення по безробіттю Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського ОЦЗ від 12.05.2020 року, на якому прийнято рішення провести перевірку по особам зазначеним у доповідній записці від 12.05.2020 року (а.с. 97-98).

Суд не приймає доводи позивача про те, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки, оскільки вона призначена не на підставі рішення керівника центру зайнятості, а на підставі рішення комісії, оскільки саме директором Верхньодніпровської РФ 13.05.2020 року погоджено Протокол № 7 засідання комісії з розслідування страхових випадків, яким вирішено здійснити перевірку, а порядком Порядку № 60/62 не визначена конкретна форма прийняття рішення керівником центру зайнятості щодо проведення перевірки.

У той же час, п. 5 Порядку № 60/62 визначено, що за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Так, згідно з п.18 ч. 2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України від 13.02.2009 року за №60/62, відповідачем складено акт № 9 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15.05.2020 року (а.с. 79).

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, а відтак вимога позивача про визнання незаконним протиправним та таким, що підлягає скасуванню акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 9 від 15 травня 2020 року не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року в справі № 21-237а13 та від 27 березня 2018 року у справі 813/2524/17.

Крім того, суд зауважує, що ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ні Законом України "Про зайнятість населення", ні Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітнимні не передбачено повторне проведення розслідування.

Судом встановлено, що відповідно до даних отриманих в порядку міжвідомчого обміну інформацією, ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у звіті за березень 2020 року (дата реєстрації звіту в ДПСУ 09.04.2020) подав дані про прийняття на роботу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 19.03.2020 року підсобним робітником, документ підстава Наказ №12\20. В Таблиці 6 Додатку 4 Звіту було зазначено суму нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за березень 2020 року. У звіті за квітень 2020 року (дата реєстрації звіту в ДПСУ 18.05.2020) відображено закінчення трудових відносин з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 22.04.2020, документ підстава - Наказ 28\20, підстава припинення - ст. 36 п.1 КзПУ. У звіті також відображено нараховування заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за квітень 2020 року.

Таким чином, виникнення підстав припинення реєстрації безробітних та припинення виплати допомоги по безробіттю законодавець пов`язує з днем початку зайнятості особи, зокрема з днем укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг), а не з днем безпосереднього виконання роботи за таким договором та/чи днем отримання доходу. Саме день укладення такого договору з метою отримання доходу вважається днем початку зайнятості зареєстрованого безробітного, тобто днем, з якого зареєстрований безробітний вважається особою, що належить до категорії зайнятих.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-20а15 та у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 802/1206/17-а.

Суд зауважує, що на час проведення перевірки, складання акту та винесення наказу у відповідача була наявна інформація щодо працевлаштування позивача у ФОП ОСОБА_2 з 19.03.2020 року, оскільки останній відкорегував звітність лише 29.05.2020 року, тобто після прийняття оскаржуваних рішень. При цьому, із наданої довідки форми ОК-5 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зазначений, як страхувальник позивача.

Суд не приймає до уваги відповідь Начальника Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області, оскільки вона стосуються заяви, яка розглянута щодо ФОП " ОСОБА_2 ", а не ФОП ОСОБА_2 в порядку звернення громадян. Заяву про вчинення кримінального злочину ФОП ОСОБА_2 позивачем до суду не надано.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

15 травня 2020 року Директором Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості винесено наказ № 11 відповідно до п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітних», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13.02.2009р., на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 9 від 15.05.2020 року, складеного Верхньодніпровською районною філією ДОЦЗ, з метою повернення коштів Фонду ЗДССУВБ про повернення коштів виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, у зв`язку з порушенням безробітним п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

За приписами п. 7 Порядку № 60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

19.05.2020 року на адресу позивача було направлено повідомлення про відшкодування коштів у розмірі 7393,90 грн, наказ № 11 від 15.05.2020 року та копію акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 9 від 15.05.2020 року (а.с. 105).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач на час прийняття оскаржуваних рішень, діяв у відповідності до норм чинного законодавства та межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскільки отримавши інформацію від Пенсійного фонду, яку останій отримав від органі ДПС про працевлаштування ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) у ФОП ОСОБА_2 .

Суд ставиться критично до доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів за трудовими відносинами у ФОП ОСОБА_2 , оскільки саме укладання договору застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю.

При цьому, позивачем не спростовано того факту, що 02 червня 2020 року після отримання повідомлення про відшкодування коштів у розмірі 7393,90 грн. була відшкодована ОСОБА_1 до фонду, що підтверджується випискою з банку.(а.с. 101).

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України. Ухвалою від 20 листопада 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 133 КАС України, з позивача належить стягнути судовий збір у сумі 1681,60 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (отримувач коштів: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев