Ухвала суду № 94019702, 04.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 січня 2021 року Справа 160/17666/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Головного управління у Дніпропетровській області Індустріального районного відділу у місті Дніпрі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Головного управління у Дніпропетровській області Індустріального районного відділу у місті Дніпрі, в якому позивач просить:

- визнати противоправною бездіяльність Індустріального РВ в м Дніпрі ГУДМСУ у Дніпропетровській обл. у відмові видачі справки про підтвердження громадянства сина за свідотством про народження для вступу в ПТУ, витягу з ЕДДР запис № 20040820-03511 про його громадянство, щодо не оформлення паспорта громадянина України в міжнародному стандарті 88x125 у формі книжечки, без засобів ЕДДР та зобов`язати вчинити певні дії;

- зобов`язати Індустріальний РВ в м Дніпрі ГУДМСУ у Дніпропетровській обл. оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт книжечку громадянина України в міжнародному стандарті 125x88, відповідно затвердженого Постановою ВРУ від 26 06 1992 № 2503-ХІІ п 5, п 6, п 8, без засобів Единого державного демографічного реєстру с забороною згоди на обробку біометричних даних (від цифрованого образу обличчя), та обробку персональних даних у автоматичному режимі, згідно первинних джерел відомостей: виданих на його власне ім`я документів: свідотства про народження та картки прописки матері форма А, згідно Конвенції про захист прав і основних свобод Людини ст. 8, зробити запис власного імені згідно правилам Української мови перша літера заголовна велика інші маленькі, зразок ОСОБА_2 як у свідотстві про народження, заперечую рівновеликий шрифт юридичної особи з урізаними правами згідно ст. 91 ЦКУ;

- зобов`язати і далі Індустріальний РВ в м Дніпрі ГУДМСУ у Дніпропетровській обл. здійснювати оформлення паспорта моєму сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , безстроковим паспортом книжечкою міжнародного стандарту, через вклеювання фотокартки при досягненні 25-ти та 45-ти річного віку, без внесення даних до ЕДДР;

- зобов`язати Індустріальний РВ в м Дніпрі ГУДМСУ у Дніпропетровській обл. вилучити та вилучати пожиттєво персональні, біометричні, генетичні дані - записи в електронних базах даних на власне ім`я мого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . з Единого державного демографічного реєстру запис № 20040820-03511 після подання заяви на замовлення адміністративних послуг по оформленню паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати Індустріальний РВ в м Дніпрі ГУДМСУ у Дніпропетровській обл. відновити моєму сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду та пожиттєво безкоштовно документувати, видавати, оформлювати документи, витяги, довідки на його власне ім`я згідно Законів України.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Тобто, захисту підлягає лише порушене право особи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суд зазначає, що в якості відповідача у справі, позивач визначає відділ суб`єкта владних повноважень, що суперечить положенням ч.3 ст.46 КАС України, якою передбачено, що відповідачем в адміністративній справи є саме суб`єкт владних повноважень, а не його відділ.

Відповідно до частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Проте, в порушення зазначених норм позивач подав позов в інтересах ОСОБА_2 , та не зазначив підстави такого звернення.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру судового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674.

Згідно приписів ст.4 Закону №3674, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 840,80 грн. (2102 грн. * 0,4).

Враховуючи, що позивачем подано позов, який містить 4 вимоги немайнового характеру, звертаючись до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити до суду судовий збір у розмірі (4*840,80 грн.) 3 363,20 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви подано клопотання про зменшення розміру судового збору з огляду на те, що позивач відноситься до малозабезпеченої сімї, згідно довідки від 29.12.2020 №2029.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений переліки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем в клопотанні про зменшення розміру судового збору не зазначено саме суму данного зменшення судового збору та не доведено скрутний майновий стан позивача.

Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів ст.8 Закону №3674, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем надано до суду клопотання з невизначеною сумою зменшення розміру судового збору, та не доведеним скрутним майновим станом позивача, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для зменшення розміру судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане, позивачу слід надати докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону №3674 або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Головного управління у Дніпропетровській області Індустріального районного відділу у місті Дніпрі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:

- належним чином оформленого адміністративного позову, відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до кількості учасників справи з визначенням належного відповідача у справі, та зазначенням в інтересах кого подано позов;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 3 363,20 грн. Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ (отримувача) 37988155, рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір, (ПІБ чи назва установи, організації позивача) Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Маковська