Ухвала суду № 94019149, 22.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.12.2020 Справа № 914/2678/20

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича, Львівська область, Городоцький район, с.Стоділки

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630», м.Львів

про стягнення 85402 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича до Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» про стягнення 85402 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2020 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

11.11.2020 р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження (вх.№32508/20). В даному клопотанні позивач зазначив, що відповідач здійснив повну оплату основної суми заборгованості за товар, поставлений за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів №110444 від 31.10.2018 р., на загальну суму 85402 грн, що підтверджується доданим платіжним дорученням №7017 від 05.11.2020 р. У зв`язку з цим позивач просив суд закрити провадження у справі та вирішити питання про стягнення судових витрат з відповідача, а саме судового збору в розмірі 2102 грн та витрат на правову допомогу.

17.11.2020 р. позивачем подано заяву про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу (вх.№33076/20), в якій позивач просив суд долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу, вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4729,50грн.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача 85402 грн боргу за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів №110444 від 31.10.2018 р. З матеріалів справи вбачається, що роботи в межах цього договору на згадану суму були проведені на підставі наряду-замовлення №000027356/20 від 02.03.2020 р.

Платіжним дорученням №7017 від 05.11.2020 р. ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» сплатило на користь ФО-П Копка А.В. 85402 грн з призначенням платежу «оплата ремонтні роботи згідно наряду-зам. №000027356/20 від 02.03.2020 р.»

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідачем після пред`явлення позову погашено заборгованість в сумі 85402 грн, суд вважає, що провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

При цьому, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. (ч.3 ст.231 ГПК України).

Як визначено ч.4 ст.231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Однак, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній.

Правовий аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду, відсутній.

Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Згідно з положеннями п.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачеві витрати по сплаті судового збору, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України, тому 2102 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві у випадку подання позивачем відповідного клопотання про повернення судового збору.

Суд звертає увагу позивача на те, що Закон України «Про судовий збір» не містить присічних строків для звернення із таким клопотанням, у зв`язку з чим позивач вправі звернутись з ним і в будь-який час після винесення судом ухвали про закриття провадження у справі.

Вищенаведена правова позиція щодо необхідності саме повернення судового збору з бюджету, а не покладення його на відповідача, у випадку закриття провадження через відсутність предмету спору, є сталою в судовій практиці та наводиться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 904/9628/17 та від 19.02.2020 р. у справі №903/181/19.

Разом з тим позивач просив суд стягнути з відповідача і 4729,50 грн витрат на правову допомогу з огляду на те, що відповідач задоволив позовні вимоги вже після пред`явлення позову у даній справі.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст.129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні докази були подані позивачем під час розгляду справи судом, тобто з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання.

Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У поданій позовній заяві позивач зазначав, що згідно попередній (орієнтовний) розрахунок включає в себе витрати на правову допомогу у цій справі в розмірі 10000 грн.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

27.12.2019 р. Адвокатське об`єднання «ЛЮРЦ» (адвокатське об`єднання) та фізична особа-підприємець Копко Андрій Васильович (клієнт) уклали договір про надання правової допомоги №19/4.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення клієнта, правову допомогу, а саме:

– представляти інтереси клієнта та вести від імені клієнта справи, в тому числі судові спори, у судах усіх інстанцій, передбачених законодавством України, зокрема але не виключно у місцевих (районні, районні у містах, міських, міськрайонних, господарських судах, адміністративних судах, а також інших АРК та областей, адміністративних судах) апеляційних (апеляційних судах областей, господарських судах, апеляційних судах, а також інших судах), верховному суді, в усіх державних органах України, в т.ч. органах державної податкової служби, органах державної митної служби, прокуратури, поліції, інших правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, державної виконавчої служби, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями.

– надавати інші види правової допомоги, необхідність якої погоджується сторонами.

За умовами п.1.3. договору, адвокатське об`єднання має право підписувати від імені клієнта позовні заяви, скарги, клопотання, інші процесуальні документи і подавати їх до суду, представляти інтереси клієнта на усіх стадіях судового розгляду з усіма правами, які надано потерпілому, позивачу, цивільному позивачу, свідку, зокрема: підписувати і подавати позовні заяви, сплачувати державне мито, знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати та засвідчувати копії, брати участь у судових засіданнях, представляти докази, приймати участь в дослідженні доказів, заявляти клопотання, відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати скарги, заперечувати проти клопотань і доказів інших учасників судового процесу, змінити предмет та підстави позову, укладати мирову угоду, повністю або частково відмовлятись від позову, звертатись з заявою про залишення позову без розгляду, отримувати рішення суду, оскаржувати постанову, рішення, ухвалу або вирок суду в апеляційному та касаційному порядку, подавати заяву про перегляд за винятковими або нововиявленими обставинами, отримувати виконавчий документ та подавати його до стягнення, а також користуватись всіма іншими процесуальними правами, наданими стороні процесуальним законодавством України.

Згідно з п.2.1. договору, послуги надаються адвокатським об`єднанням клієнту шляхом: усного консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, позовів, скарг, претензій, позовних заяв тощо; надання послуг щодо захисту інтересів клієнта в органах державної, в т.ч. судової влади, поліції, прокуратури, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями.

Як передбачено пунктами 3.1. та 3.3. договору, клієнт оплачує послуги адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього договору у розмірі, визначеному окремою угодою або в актах наданих послуг(виконаних робіт). Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок об`єднання, або в інший передбачений законодавством спосіб.

Додатковою угодою №04 від 07.10.2020 р. до договору про надання правової допомоги сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» заборгованості, що виникла за договором №110444 від 31.10.2018 р. про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Згідно з п.2 додаткової угоди, гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи становить 10000 грн, якщо інша вартість послуг не буде визначена сторонами в акті прийманні-передачі наданих послуг за договором та цією додаткового угодою, чи іншому аналогічному документі. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі.

Оплата гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 20-ти днів з дня фактичного одержання коштів (заборгованості) від боржника, вказаного у п.1 цієї додаткової угоди. Клієнт може оплатити гонорар авансом (п.3.1. додаткової угоди).

В розділі 6 додаткової угоди визначено наступний порядок приймання-передачі наданої правової допомоги.

Надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокатське об`єднання надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги чи інший аналогічний документ, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об`єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний на протязі п`яти календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги чи іншого аналогічного документу підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обгрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2020 р. сторони зазначили, що адвокатське об`єднання із 07.10.2020 р. по 06.11.2020 р. надало клієнту правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги 19/4 від 27.12.2019 р. та додаткової угоди №04 від 07.10.2020 р. до цього договору у спорі про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» за надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів за договором №110444 від 31.10.2018 р., що перебуває у провадженні Господарського суду Львівської області (судова справа №914/2678/20), а клієнт прийняв надані послуги.

Даний акт містить найменування наданих послуг (опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики зі спірного питання; консультування клієнта щодо перспектив позасудового врегулювання спору та розгляду справи судом, порядку примусового виконання рішення суду; підготовка позовної заяви та розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат; складення клопотання про закриття провадження), кількість затрачених годин щодо кожної з них, розрахунок витрат та вартість по кожній з послуг.

В акті зазначено, що вартість години роботи виконавця визначається з врахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 р. та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018р.

Загальна вартість наданих послуг по правовій допомозі, вказаних у акті, становить 4729,50 грн.

В матеріалах справи наявний ордер на надання адвокатом Мацух Ю.І. правничої (правової) допомоги ФО-П Копку А.В. у Господарському суді Львівської області, виданий 15.09.2020 р. Адвокатським обєднанням «ЛЮРЦ» на підставі договору про надання правової допомоги №19/4 від 27.12.2019 р., а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001393 від 13.03.2019 р.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі №5023/5587/12).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки – підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Актом приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємним додатком до договору про надання правової допомоги, сторони узгодили гонорар у формі погодинної оплати. Також у акті детально зазначено перелік послуг (правової допомоги), що надаються у справі, та їх загальну вартість.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадану умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

Суд вважає, що відповідач належним чином обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу – договір про надання правової допомоги з додатковою угодою та акт приймання-передачі наданих послуг. При цьому зі змісту акту вбачається, що розмір та види правової допомоги в ньому повністю відповідають встановленим в договорі умовам.

Дослідивши зміст акту та матеріали справи, також можна встановити, що зазначена в ньому правова допомога дійсно була надана адвокатом, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданих позивачем письмових документів, про надання послуг з підготовки яких зазначає заявник.

Суд вважає, що підписання поданих суду документів особисто позивачем, а не адвокатом, жодним чином не спростовує обставин надання адвокатом адвокатського об`єднання правової допомоги щодо підготовки таких документів.

Вказаної позиції дотримується також і Верховний Суд у своїх постановах від 28.12.2019 р. у справі №924/122/19 та від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц.

Оскільки актом підтверджено конкретну кількість годин, витрачену на надання кожної з послуг, а обгрунтування необхідності витрачати саме таку кількість часу не вимагається, беручи до уваги те, що актом доведено обсяг наданих послуг та їх вартість, визначену згідно з умовами договору, суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі дійсно становить 4729,50 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями п.2 ч.2 ст.126 Кодексу регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказана позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України – інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже було згадано вище, при закритті провадження у справі вирішення спору по суті не відбувається.

Разом з тим згідно з ч.3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На відміну від витрат на сплату судового збору, законодавство не передбачає можливості повернення чи розподілу витрат на професійну правничу допомогу іншим чином, ніж шляхом покладення їх на одну із сторін (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави). В даному випадку – непідтримання позивачем позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову (таке непідтримання вбачається з подання самим позивачем заяви про закриття провадження), ці судові витрати в силу прямої вказівки процесуального закону підлягають покладенню на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5– 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На переконання суду, всі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4729,50 грн, розподілити які просить заявник, є пов`язаними з розглядом справи.

Варто зазначити, що п.6 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» відносить до видів правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, правова допомога, яка надавалась, зокрема, у формі опрацювання законодавства та аналізу судової практики, консультування клієнта розцінюється судом як така, що надавалась у справі №914/2678/20.

Подібна правова позиція щодо пов`язаності витрат на такі види правової допомоги з розглядом справи висловлена Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц.

На думку суду, розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованим поданими доказами та пропорційним до предмета спору (у його первісному розмірі, що існував станом на час звернення з позовом), оскільки становить лише приблизно 5,5% від ціни позову.

При цьому поведінка сторін під час розгляду справи була однаково добросовісною, а про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі суд не вбачає необхідності відступати від загального правила розподілу витрат, за яким у зв`язку з непідтримання позивачем позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову покладенню на відповідача підлягає 4729,50 грн таких витрат.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

Суд прийшов до висновку, що позивач в належному порядку обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, тому такі витрати (з врахуванням того, що позивач не підтримує позовні вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову) підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630», м.Львів, вул.Городницька, 47 (ідентифікаційний код 03114744) на користь фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4729,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя З.П. Гоменюк