Рішення № 94019095, 05.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2021 р. Справа № 911/2861/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Деккер»

до ОСОБА_1

про стягнення 71818,00 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл-Деккер» (далі – позивач, ТОВ «Дабл-Деккер») з позовом до фізичної особи-підприємця Харути Вікторії Анатоліївни (далі – відповідачка, ФОП Харута В.А.) про стягнення 71818,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачкою грошових зобов`язань за договором поставки № 20200331 від 31.03.2020, укладеним між ТОВ «Дабл-Деккер» та ФОП Харутою В.А.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2020 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Харути В.А., про що до реєстру внесено відповідний запис за № 2003530060010006788.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, норм Закону України Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) їі зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 14.12.2020 ОСОБА_1 подано письмові пояснення з приводу позовних вимог від 09.10.2020, у яких відповідачка просить суд прийняти вказані пояснення, врахувати їх під час ухвалення рішення та відмовити в задоволення позовної вимоги ТОВ «Дабл-Деккер».

ОСОБА_1 заперечує факт перебування у договірних відносин з ТОВ «Дабл-Деккер», а саме факту укладення договору поставки № 20200331 від 31.03.2020, виконання такого правочину в натурі та наявності, у зв`язку з цим, у неї будь-якої суми заборгованості перед позивачем. Такі твердження відповідачки ґрунтуються, зокрема, на тому, що вказаний договір ОСОБА_1 не підписувався та не приймався до виконання. За словами відповідачки, договір поставки № 20200331 від 31.03.2020 та видаткова накладна № 34 від 31.03.2020 нею не підписувались та мають ознаки підробки.

Крім того у прохальній частині зазначених пояснень ОСОБА_1 викладено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідачки про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

За приписами ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 250 ГПК України передбачено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Приписами ч. 7 ст. 250 ГПК України передбачено, що частини друга – шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в розмірі 71818,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже справа є малозначною і має розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з поясненнями з приводу позовних вимог від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судово-графологічної експертизи, яке обґрунтоване тим, що додані до позовної заяви договір поставки № 20200331 від 31.03.2020 та видаткова накладна № 34 від 31.03.2020 містять ознаки підроблення, оскільки підпис у відповідному рядку договору та видаткової накладної не відповідає підпису ОСОБА_1 та вчинений не відповідачкою, а від її імені невстановленою особою, ймовірно, як вважає ОСОБА_1 , з використанням факсиміле або засобів копіювальної та сканувальної техніки, а також з підробленням відтиску її печатки.

У клопотанні про призначення експертизи відповідачкою заявлено про витребування у ТОВ «Дабл-Деккер» оригіналів договору поставки № 20200331 від 31.03.2020 та видаткової накладної № 34 від 31.03.2020, а у ОСОБА_1 – вільних зразків особистого підпису особи та відтиску печатки фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що учасник справи має право заявити клопотання про призначення у справі експертизи у строк для подання доказів, зокрема, відповідач – у строк для подання відзиву на позов.

Так, у пункті 3 ухвали Господарського суду Київської області від 23.10.2020 про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 23.10.2020 про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала 04.11.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103275534033, а відтак строк для подання відзиву на позовну заяву і, відповідно, доказів у справі сплинув 19.11.2020.

Клопотання про призначення судово-графологічної експертизи надіслано ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв`язку 10.12.2020, тобто після спливу встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву.

Заявляючи до суду про призначення у справі відповідної експертизи та витребування у зв`язку з цим доказів, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтувала причин неможливості заявлення такого клопотання у строки, встановлені для подання доказів. Клопотання про продовження встановленого судом строку для подання доказів відповідачкою до суду не подано.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-графологічної експертизи залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Дабл-Деккер» (виробник) та ФОП Харутою В.А. (покупець) 31.03.2020 укладено договір поставки № 20200331 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого виробник зобов`язується відпустити товар партіями, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити вартість комбікорму та БМВД, далі за текстом названих «Товар», на умовах даного договору.

Пунктом 1.3. Договору обумовлено, що право власності на товар переходить від виробника до покупця в момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній.

Загальна вартість Договору складається з сум усіх товарів, одержаних по видатковим накладним, до закінчення, до закінчення строку дії цього Договору (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.6. Договору дати поставок відповідають датам, які вказані у видаткових накладних.

У пункті 2.9. Договору сторони узгодили, що підтвердженням приймання-передачі товару в місті розвантаження є підписи уповноважених осіб сторін на видаткових накладних, які засвідчуються печатками сторін.

За умовами п. 2.10 Договору товар вважається поставленим виробником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженою особою покупця відповідної видаткової накладної та ТТН. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою покупця.

Підписанням цього Договору, сторони свідчать, що особи які підписують видаткові накладні, уповноважені на це належним чином та їх підписи є достатнім доказом отримання товару (п. 2.11. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата по даному договору за партію товару здійснюється покупцем, як передплата, у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок виробника в термін 3 календарних дні з моменту виставлення рахунку по електронній пошті.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно) (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору виробник передав, а покупець прийняла у власність товар на загальну суму 71818,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 31.03.2020.

Підставою для звернення ТОВ «Дабл-Деккер» з даним позовом до суду стало невиконання ОСОБА_1 обов`язку оплатити отриманий за договором поставки № 20200331 від 31.03.2020 товар на суму 71818,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 20200331 від 31.03.2020.

Водночас ОСОБА_1 у поясненнях з приводу позовних вимог заперечує факт підписання і скріплення її печаткою вказаного договору та спірної у даній справі видаткової накладної.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Судом встановлено, що договір поставки № 20200331 від 31.03.2020 та видаткова накладна № 34 від 31.03.2020, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Суд відхиляє твердження відповідачки про підроблення відтиску її печатки та враховує, що відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається проставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печатки ФОП Харути В.А. всупереч її волі. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення договорів.

Відсутні також і докази, які б свідчили про те, що відповідачка зверталась до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч її волі, належної ФОП Харуті В.А. печатки.

Судом встановлено, що договір поставки № 20200331 від 31.03.2020 і видаткова накладна № 34 від 31.03.2020 містять підписи особи покупця та скріплені печаткою ФОП Харути В.А., що свідчить про факт здійснення спірної господарської операції з передання товару виробником та отримання його покупцем.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірної поставки, а наведені відповідачкою твердження не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють її, як покупця, від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, за умовами п. 3.1. Договору оплата товару мала бути здійснена покупцем, як передплата, у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок виробника в термін 3 календарних дні з моменту виставлення рахунку по електронній пошті.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна поставка товару відбулась без здійснення покупцем попередньої оплати.

Оскільки умовами договору не передбачено строків проведення розрахунків за товар, поставлений без проведення попередньої оплати, то в даному випадку, щодо строків здійснення розрахунків, слід керуватись нормами ст. 692 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб`єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, в результаті неналежного виконання покупцем свого обов`язку, має місце заборгованість перед виробником в сумі 71818,00 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідачку в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Деккер» (27613, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Велика Северинка, вул. Степова, буд. 24; код ЄДРПОУ 40181270): 71818 (сімдесят одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн 00 коп. основного боргу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін