Рішення № 94018957, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/11029/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про визнання недійсним одностороннього правочину

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем усупереч вимогам законодавства в односторонньому порядку розірвано договір банківського обслуговування за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, позивач просить визнати недійсним односторонній правочин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

03.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем було подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що позивач помилково дійшов висновку, що банк на власний розсуд, без дотримання вимог закону, здійснив одностороннє розірвання договору банківського обслуговування та закрив усі рахунки позивача у АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим, останній просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. Окрім того, відповідач зазначив, що банк як суб`єкт первинного фінансового моніторингу мав право відмовитись в односторонньому порядку від договору з позивачем у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки ризику у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Також, відповідач зазначив, що відмова була обумовлена тим, що після проведення аналізу фінансових операцій та діяльності клієнтів, зокрема, ОСОБА_3. який є засновником ДП «Віаланд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є його батьком та матір`ю, підприємств в яких вони є власниками, а також пов`язаних фінансових операцій з купівлі-продажу ОВДП (ТОВ «Васт-Транс» та ДП «Віаланд») було встановлено, що характер фінансових операцій клієнта носить ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу.

07.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що рішення прийняте відповідачем щодо встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно конкретно визначеного клієнта у разі підозрілої діяльності позивача є безпідставним та необґрунтованим, а тому слід вважати таким, що прийнято у супереч вимогам договору та вимогам чинного законодавства.

В судове засідання представник 24.12.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2017 відповідач (далі-банк) на підставі заяви позивача про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими підприємство приєдналося до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають договір банківського обслуговування (далі - договір) відкрив позивачу поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_2 , рахунок для соціальних виплат № НОМЕР_3 та картковий рахунок № НОМЕР_4 .

5 серпня 2019 р. відповідач відповідно до постанов Національного банку України №162 від 28.12.2018 та № 41 від 22.02.2019, згідно із стандартом IBAN, змінив рахунок позивача та закріпив за ним міжнародний номер банківського рахунку відповідно до стандарту № 13616 Міжнародної організації зі стандартизації ISO і Європейського комітету з банківських стандартів ECBS - НОМЕР_1.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наявною у справі копією заяви про відкриття рахунку, довідки про відкриття рахунку № 180531SU15003914 від 31.05.2018.

Також встановлено, що 18.06.2020 відповідач повідомленням № 20.1.0.0.0/7-20200618/1491 повідомив позивача про прийняття банком рішення про розірвання укладеного з ним договору та закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору банківського обслуговування в односторонньому порядку з ініціативи банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 5 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у т.ч. шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 11 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Згідно п.п. 3.1.1.5.1., 3.1.1.6.2.1., 3.1.1.6.2.8. Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини із клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку і договором банківського обслуговування. Банк має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в т.ч. шляхом розірвання договорів.

При цьому право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин.

Всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав жодних доказів, у т.ч. внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.

Відповідач не надав власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику, наявність якої передбачена Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №417 від 26.06.2015 р.

У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику ФОП ОСОБА_3..

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати, що позивач вчиняв платіжні операції, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу. Зокрема, незаконними джерела походження коштів ФОП ОСОБА_3., інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.

Також відповідач не надав доказів зв`язку між діяльністю (фінансовими операціями) його клієнтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та діяльністю позивача, окрім того факту, що останні є батьками його засновника ОСОБА_3 .

У силу вимог чинного законодавства такі обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику були відсутні, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.01.2021

Суддя Я.В. Маринченко