Рішення № 94018345, 05.01.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45008/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.

справа № 757/45008/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Міністерство юстиції України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди,

установив:

У жовтні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду м. Києва із позовом до відповідача про стягнення з Державного бюджету України 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що державною в особі відповідних органів влади була допущена невиправдана затримка у виконанні судових рішень, ухвалених на її користь.

Ухвалою суду від 23.10.2020 р. у справі відкрито провадження.

Відповідачем Міністерством юстиції України подано відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського апеляційного суду від 17.06.2020 р. у справі № 414/614/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційною скаргою Державної виконавчої служби Управління судового забезпечення суміжних правових інститутів Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України задоволено апеляційну скаргу останньої, ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 11.02.2020 р. в частині визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 р. у справі № 414/614/18, та відмови у задоволенні скарги в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 р. у справі № 414/614/18, відмовлено; визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В., який за скаргою ОСОБА_1 не вжив заходів з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 р. у справі № 414/614/18; постановою Луганського апеляційного суду від 22.01.2020 р. справі № 414/614/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 задоволено її апеляційну скаргу, ухвалу Кремінським районним судом Луганської області від 28.11.2019 р. в оскаржуваній частині скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення; скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 р. у справі № 414/614/18, задоволено, визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 р. у справі № 414/614/18, в іншій частині ухвалу Кремінським районним судом Луганської області від 28.11.2019 р. залишено без змін; постановою Луганського апеляційного суду від 11.01.2020 р. у справі № 414/218/17 за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення апеляційну скаргу останнього, ухвалу Кремінським районним судом Луганської області від 05.10.2018 р. залишено без змін.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями частин першої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилалася на ту обставину, що судовим рішенням встановлено факт протиправності дій органів влади.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, доказів того, що діями Міністерства юстиції України позивачу завдано моральних страждань, останньою не надано. Отже неможливо встановити причинний зв`язок між діями органу державної влади та моральними стражданнями позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ: 0015622).

Суддя Волкова С.Я.