Рішення № 94018177, 28.12.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4647/16-ц

Провадження № 2/0274/786/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"28" грудня 2020 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

за участі секретаря Поступайло Х.О.,

представника позивача Пінчук О.С.,

представника відповідача Гуменюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 014/13951/5/12153 від 25.03.2008 станом на 02.08.2016 у розмірі 20928,46 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02.08.2016 складає 518,681 гривень 20 копійок.

На обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп» вказало, що 25 березня 2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/3951/5/12153, згідно з п.1.1. якого Банк надав Клієнту кредитні кошти в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) дол. США строком до 24 березня 2015 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірах відповідно до п. 1.1.1-1.1.7 кредитного договору.

Права вимоги за вищезазначеним кредитним договором було відступлено на ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ», що підтверджує договір про відступлення права вимоги №2 від 27.02.2014. Надалі вказаний кредитний договір був відступлений на ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП», що підтверджує договір про відступлення права вимоги 28/05/2015/1 від 28.05.2015.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором №014/3951/5/12153 від 25.03.2008 р. становить 20 928,46 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02.08.2016 становить 518 681,02 грн., з яких: 17428,08 доларів США - заборгованість за кредитом, що станом на 02.08.2016 по курсу НБУ становить 431 929,26 грн.; 3500,00 дол. США - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках, що станом на 02.08.2016 по курсу НБУ становить 86 751, 76 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2017 проведено заміну позиача ТОВ "Фінанс Траст Груп" на правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" ( а.с. 100, том 1).

25.04.2017 судом було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від 29.11.2019 скасовано та справу призначено до розгляду по суті.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, ухвалою суду від 20.02.2020 справу прийнято до свого провадження суддею Хуторною І.Ю.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позов, наполягає на задоволенні, вказала, що усі договори про відступлення прав вимоги чинні. Доводи відповідачки про погашення боргу не підтвердженні доказами.

Представник відповідачки, адвокат Гуменюк О.В. проти задоволення позову заперечив, оскільки не надано належно оформлених первинних документів на підтвердження розміру боргу, а також позивач не довів набуття права вимоги та зобов`язання за договором було виконано за рахунок заставного майна, автомобіля, який реалізований зі згоди банку.

Дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 березня 2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/3951/5/12153.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк зобов`язався надати Клієнту кредитні кошти в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) дол. США строком до 24 березня 2015 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірах відповідно до п. 1.1.1-1.1.7 кредитного договору ( а.с. 8-12).

Додатковою угодою № 2 від 18.01.2010 до кредитного договору №014/3951/5/12153, укладеною між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 погоджено новий графік погашення заборгованості за кредитом договором ( а.с. 138-141).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/3951/5/12153 від 25.03.2008, складеним ТОВ «Фінанс Транс Груп» сума боргу за кредитом станом на 13.08.2012 складає – 17 428,08 доларів США та за процентами станом на 26.02.2014 – 3500, 39 доларів США. Всього борг у гривневому еквіваленті складає 518 681, 02 грн ( а.с. 6-7).

З копії листа представника ПАТ «Фідобанк» Бойко В.М., вбачається, що банк не заперечив проти зняття із реєстрації автомобіля марки TOYOTA CAMRY 2.4 L, реєстраційний номер НОМЕР_1 з обліку для подальшої його реалізації з дозволу Банку та направлення отриманих від реалізації грошових коштів на погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ПУАТ «Фідобанк» за кредитним договором № №014/3951/5/12153 від 25.03.2008 ( а.с. 126).

Відповідно до довідки начальника Територіального сервісного центру № 1842 від 06.07.2019 згідно державного реєстру МВС про зареєстровані транспортні засоби автомобіль TOYOTA CAMRY 2.4 L, реєстраційний номер НОМЕР_1 14.06.2014 знято з обліку для реалізації ( а.с. 127).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, зокрема, банки, компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. До фінансових відносин належать й послуги факторингу (ст. 4 вказаного Закону).

Статтею 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 2 від 27 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» набуло права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредиторові за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором ( п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1.3. вказаного договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення акту приймання-передачі прав вимоги, але не раніше моменту зарахування коштів в розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор набуває прав кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. За пунктом 4.1. Договору ціна договору складає 113 768 942, 41 грн ( а.с. 19-23).

У додатку № 1 до договору – реєстрі прав вимоги, наявні відомості за кредитним договором №014/3951/5/12153, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 24-26).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 28/05/2015/01 від 28 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» право вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору ( а.с. 27-29).

Відповідно до додатку № 1 до договору - реєстрі прав вимоги наявні відомості за кредитним договором №014/3951/5/12153, укладеним із ОСОБА_1 ( а.с. 30, 31).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 2 від 08 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» право вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору ( а.с. 83-85).

Відповідно до додатку № 1 до договору - реєстрі прав вимоги № 2 від 08 лютого 2017 наявні відомості за кредитним договором №014/3951/5/12153, укладеним із ОСОБА_1 ( а.с. 83-87).

За положеннями вимог статті 78 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статей 77, 79-81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( а.с. 80 ЦПК України).

Оцінюючи надані докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості на достатності, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, що Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк».

Крім того, позивачем не надано суду доказів сплати ТОВ «Скай Кепітал» на користь Публічного акціонерного товариство «Фідобанк» 113 768 942, 41 грн. При тому, що у відповідності до п. 3.1.3. Договору про відступлення прав вимоги від 27.02.2014 саме після сплати грошових коштів ТОВ «Скай Кепітал» мало б набути прав кредитора по відношенню до боржників, стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами, вказаних у Реєстрі прав вимог, що наведенні у додатку 1 до Договору.

Крім того, після укладання Договору про відступлення прав вимоги від 27.02.2014, представник банку надав згоду на зняття арешту із автомобіля, переданого у заставу банку, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 014/13951/5/12153 від 25.03.2008 - для реалізації з метою погашення боргу ( а.с. 125-127, том1).

Вказаний факт та ненадання позивачем доказів оплати ТОВ «Скай Кепітал» на користь ПАТ «Фідобанк» 113 768 942, 41 грн за Договором відступлення прав вимоги від 27.02.2014, на переконання суду, свідчить, що ТОВ «Скай Кепітал» не набуло права вимоги за кредитним договором № 014/13951/5/12153 від 25.03.2008.

Таким чином, відповідно і ТОВ «ФК «Інновація» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/13951/5/12153 від 25.03.2008.

А тому із навернених підстав суд відмовляє повністю у задоволенні позову.

Висновки суду узгоджуються із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 17.01.2020 (справа № 916/2286/16).

Інші докази та доводи сторін суд не аналізує, як такі, що не впливають на висновки суду.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області або через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Інновація», місцезнаходження м. Київ, вул. Сурікова, 3, ЄДРПОУ 39409610.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 04.01.2021

Суддя І.Ю. Хуторна