Вирок № 94018153, 05.01.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1149/20

Провадження №1-кп/491/33/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 рокум.Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді Желяскова О.О., за участю секретаря судового засідання Гула О.Р., вивчивши в порядку спрощеного провадження, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №№12020165210000025, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2020 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Ананьїв Одеської області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, маючу на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки НОМЕР_1 , виданий органом №5123 (Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області) 23 травня 2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , раніше не судиму,

-захисник обвинуваченої - адвокат Пивовар Ю.О.,

-потерпіла у кримінальному провадженні - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.Дружелюбівка, Ананьївського району, Одеської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

-прокурори у кримінальному провадженні: прокурори Котовської місцевої прокуратури Гурова І.М., Кучерявий І.А., Страхова А.М., Алексєєнко М.А., Бурлаков С.М., Дукаценко О.С.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Ананьївського районного суду Одеської області 31 грудня 2020 року з Котовської місцевої прокуратури Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020165210000025, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2020 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2021 року справу за вказаним обвинувальним актом передано на розгляд судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.

Матеріали справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12020165210000025, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2020 року, містили, передбачене ч.ч.1, 3 ст.302 КПК України, клопотання прокурора про здійснення розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку в спрощеному провадженні.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року зазначене клопотання прокурора задоволено та прийнято рішення про здійснення розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_1 в порядку спрощеного провадження, а саме вивчення його та доданих до нього матеріалів протягом п`яти днів з дня їх надходження до суду і ухвалення вироку.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що під час дізнання було з`ясовано, що 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 виносячи злочинний намір, який спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період часу з 03 години 00 хвилин по 04 годину 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, проходячи біля частково огородженого домоволодіння, яка належить ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , виявила два пластикових вікна, раніше демонтованих невстановленою особою, де діючи умисно з корисливих спонукань з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу проникла на територію домоволодіння з візком, який взяла з собою, звідки таємно здійснила крадіжку пластикового вікна, розміром 137х100х6 сантиметрів. Після чого здійснила перевезення вікна до території свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою їх подальшого використання на власний розсуд.

В подальшому ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи з єдиним умислом спрямованим на таємне заволодіння вікнами 05 листопада 2020 року в період часу з 03 години 00 хвилин по 04 годину 00 хвилин більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, повернулась до часткового огородженого домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи умисно з корисливих спонукань, з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу проникла на територію вищевказаного частково огородженого домоволодіння з візком, який взяла з собою, звідки таємно здійснила перевезення вікна розміром 96х64х6 сантиметрів. Після чого здійснила перевезення вікна до території свого домоволодіння. Здійснила крадіжку майна на загальну суму 2205 гривень 60 копійок. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядилася на власний розсуд.

За наведених обставин стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

У відповідності до частини 2 статті 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які підтверджують обставини встановлені судом.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 виносячи злочинний намір, який спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період часу з 03 години 00 хвилин по 04 годину 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, проходячи біля частково огородженого домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , виявила два пластикових вікна, раніше демонтованих невстановленою особою, де діючи умисно з корисливих спонукань з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу проникла на територію домоволодіння з візком, який взяла з собою, звідки таємно здійснила крадіжку пластикового вікна, розміром 137х100х6 сантиметрів. Після чого здійснила перевезення вікна до території свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою їх подальшого використання на власний розсуд.

В подальшому ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи з єдиним умислом спрямованим на таємне заволодіння вікнами 05 листопада 2020 року в період часу з 03 години 00 хвилин по 04 годину 00 хвилин більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, повернулась до часткового огородженого домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи умисно з корисливих спонукань, з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу проникла на територію вищевказаного частково огородженого домоволодіння з візком, який взяла з собою, звідки таємно здійснила перевезення вікна розміром 96х64х6 сантиметрів. Після чого здійснила перевезення вікна до території свого домоволодіння. Здійснила крадіжку майна на загальну суму 2205 гривень 60 копійок. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядилася на власний розсуд.

Як вбачається, з заяви ОСОБА_1 , складеної в присутності її захисника - адвоката Пивовар Ю.О., ОСОБА_1 беззаперечно визнає свою винуватість, висловлює згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, повідомляє про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та висловлює згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_2 в своїй заяві також зазначила, що вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, що під час вивчення обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов вивчивши обвинувальний акт в межах висунутого обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 є кримінальним проступком.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.

Частиною 1 статті 69-1 КК України визначено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Проте, як вбачається з обвинувального акту своїми діями ОСОБА_1 заподіяла потерпілій особі матеріальну шкоду.

При цьому, будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодувала завданий потерпілій збиток або усунула заподіяну шкоду матеріали справи не містять.

З наведеного вбачається, що в даному випадку відсутня передбачена п.2 ч.1 ст.66 КК України обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , у зв`язку з чим при призначенні їй покарання не підлягають застосуванню положення ст.69-1 КК України.

Санкцією частини 1 статті 185 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

При цьому, суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченої вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде призначення їй покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, у вигляді громадських робіт.

Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_1 є раніше не судимою особою, має на утриманні трьох малолітніх дітей, є приватним підприємцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

При цьому, санкцією частини 1 статті 185 КК України визначено мінімальну межу розміру штрафу на рівні однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного вбачається, що сума мінімального штрафу, який може бути призначено в якості покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, складає 17000 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

З наведеного вбачається, що мінімальний штраф за ч.1 ст.185 КК України більш ніж в сім з половиною разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та у майже дев`ять разів перевищує прожитковий мінімум для дитини віком до шести.

При цьому, як зазначалося, ОСОБА_1 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, 2014, 2017 та 2020 років народження, у зв`язку з чим суд вважає недоцільним призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, оскільки це призведе до значного погіршення матеріального становища не тільки ОСОБА_1 , а й її неповнолітніх дітей.

Частиною 1 статті 57 КК України визначено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

При цьому, як зазначалося ОСОБА_1 є приватним підприємцем, у зв`язку з чим призначення їй покарання у вигляді виправних робіт є неможливим.

При цьому, суд бере до уваги положення ч.2 ст.65 КК України, якою визначено, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів, і приходить до висновку, що примусова праця, а якій полягає покарання у вигляді громадських робіт, не відповідатиме в даному випадку меті кримінального покарання, не сприятиме виправленню засудженого, у зв`язку з чим такий вид покарання є недоцільним.

Частиною 1 статті 60 КК України визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини 1 статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

При цьому, як зазначалося ОСОБА_1 є раніше не судимою особою, є приватним підприємцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, під час досудового розслідування встановлено кілька обставини, які пом`якшують його покарання, передбачених статтею 66 КК України, у зв`язку з чим суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без застосування до неї покарань, які обмежують гарантовані Конституцією права особи, такі як право на особисту свободу та право на свободу пересування.

Враховуючи викладене призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді громадських робіт буде достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Так, частиною 1 статті 56 КК України визначено, що громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

ОСОБА_1 є працездатною особою, будь-яких відомостей про те що вона є особою з інвалідністю першої або другої групи, або військовослужбовцем строкової служби, або перебуває у стані вагітності, обвинувальний акт та додані до нього матеріали не містять, у зв`язку з чим суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді громадських робіт.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час дізнання та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

Згідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому, відомостей про те, що потерпілою у кримінальному провадженні понесені процесуальні витрати обвинувальний акт не містить.

Відповідно до частини 2 статті 124 КК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта для проведення експертизи в сумі 817,25 грн., що підтверджується довідкою про витрати на проведення товарознавчої експертизи від 08 грудня 2020 року №467-СП.

Зазначені витрати мають бути стягнуті з ОСОБА_1 в дохід держави.

З обвинувального акту вбачається, що в кримінальному провадженні наявні речові докази, а саме викрадені ОСОБА_1 металопластикові вікна в кількості двох штук ,які передані на зберігання потерпілій. Доля зазначених речових доказів має бути вирішена в порядку, визначеному статтею 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.366-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

За вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді громадських робіт строком 80 (вісімдесят) годин.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до положень ч.ч.1-3 ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

У відповідності до положень частини 4 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексу України судове рішення про застосування до засудженого покарання у вигляді громадських робіт приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме два металопластикових вікна, у відповідності до положень статті 100 КПК України повернути за належністю потерпілій ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ананьїв Одеської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки НОМЕР_1 , виданий органом №5123 (Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області) 23 травня 2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи від 08 грудня 2020 року №467-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, р/р UA80899990000031118115015007, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: О.О.Желясков