Рішення № 94018029, 16.12.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3262/20

Номер провадження 2/489/2038/20

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2020 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Глубоченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку

встановив

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення по день постановлення рішення виходячи з середньої заробітної плати у розмірі 296,02 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що він з 23.11.2009 був прийнятий на посаду провідного юрисконсульта в ДП ВАТ «Мостобуд» Мостозагін № 73, правонаступником якого є ТОВ «Мостобудівельний загін № 73». З 14.06.2017 року він був звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. За весь час перебування у трудових відносинах з відповідачем, заробітна плата відповідачем виплачувалася не регулярно та не в повному обсязі. Розрахунок на день звільнення з ним не проведено.

Представник відповідача направив до суду відзив, яким просив, із застосуванням принципу співмірності, зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до стягнення у розмірі 10 000 грн.

В позовній заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП ПАТ «Мостобуд» - Мостобудівельний загін № 73» змінило назву на ТОВ «Мостобудівельний загін № 73».

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , 23.11.2009 ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта на ДП ВАТ «Мостобуд» Мостозагін № 73, а 26.07.2017 року звільнено з посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017, вирішено стягнути з ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_1 , нараховану, але не виплачену працівникові суму заробітної плати в розмірі 113760 грн. 62 коп.

На підставі судового наказу, за заявою ОСОБА_1 , державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сагайдак А. Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54595281.

Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2019 з відповідача на користь позивача стягнено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 167 251 грн. 30 коп.

Позивач зазначає, що в порядку примусового виконання судового наказу 17.10.2020 на його користь фактично стягнуто суму заборгованості..

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, обов`язок щодо виплати заробітної плати покладений саме на роботодавця, з яким працівником укладений трудовий договір.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність спору між сторонами, щодо наявності заборгованості з виплати заробітної плати, яку відповідач повинен був виплатити позивачеві в день звільнення, підтверджується судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017 року.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 2 наведеного Порядку у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із наданих позивачем пояснень та особового рахунку вбачається, що останніми двома повними місяцями його роботи є січень 2017 року (заробітна плата становила 8732 грн. 80 коп.) та лютий 2017 року (заробітна плата становила 8732 грн. 80 коп.). В подальшому по день звільнення, а саме з березня по травень 2017 року позивач працював за графіком з неповним робочим днем (березень 2017 року відпрацьовано 22 робочих дні, 132 години; квітень 2017 року - відпрацьовано 19 робочих дні, але всього 114 годин; травень 2017 року - відпрацьовано 20 робочих дні, але всього 120 години), тобто з неповним робочим днем.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 296 грн. 02 коп. = (8732 грн. 80 коп.+8732 грн. 80 коп.)/59 робочі дні.

За період з дати винесення заочного рішення (18.09.2019) по день фактичного розрахунку 17.10.2020 пройшов 271 робочий день, з яких: у вересні 2019 року - 9 днів; у жовтні 2019 року - 22 дні; у листопаді 2019 року - 21 день; у грудні 2019 року - 21 день; у січні 2020 року - 22 день; у лютому 2020 року - 20; у березні 2020 року - 21 день; у квітні 2020 року - 21 день; у травні 2020 року - 19 днів; у червні 2020 року - 20 днів; у липні 2020 року - 22 дні; у серпні 2020 року - 20 днів; у вересні 2020 року - 22 дні; у жовтні 2020 року - 11 днів.

У зв`язку із цим, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку (по день фактичного розрахунку 17.10.2020), становить 80 221,42 грн.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача, оскільки вона ґрунтується лише на тому, що на користь позивача вже підлягає стягненню достатньо велика сума коштів. При цьому суд враховує тривалість не проведення повного розрахунку, а саме більше трьох років з липня 2017 року до жовтня 2020 року.

Судові витрати у справі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

встановив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 18.09.2019 до 17.10.2020, виходячи з середньої заробітної плати, в загальній сумі 80 221,42 грн.(вісімдесят тисяч двісті двадцять одна грн. 42 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 802,21 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73", код ЄДРПОУ 30126124, адреса: 54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 05.01.2021.

Суддя В. В. Кокорєв