Рішення № 94013158, 24.12.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

24 грудня 2020 рокуСправа №451/1686/18 Провадження № 2/451/788/20

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.,

з участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,-

встановив:

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.

В позовній заяві зазначає, що з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони перебували в зареєстрованому шлюбі до 30 липня 2014 року. В даному шлюбі в них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час проживає з позивачем. Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 30.07.2014 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 500 (п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 04.11.2014 р. до досягнення ним повноліття. На даний час витрати на утримання сина значно зросли, оскільки суттєво змінились обставини, за яких суд виходив при встановлені такого розміру аліментів. Починаючи з 2014 року прожитковий мінімум на дитину відповідного віку значно зріс. На даний час розмір стягуваних аліментів не забезпечує навіть мінімальних потреб дитини для її нормального розвитку та навчання. Неповнолітня дитина на даний час проживає разом з позивачем і перебуває на повному її утриманні, що стверджується довідкою сільської ради. Відповідач матеріальної допомоги, окрім стягнутих за рішенням суду аліментів, не надає, хоча це є його прямим обов`язком. Відповідач постійно перебуває у Польщі, приховує дійсний розмір своїх доходів, має не стабільний дохід, належної матеріальної допомоги дитині не надає. Просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 500 (п`ятсот ) гривень на 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Залижня Сокальського району Львівської області, аліменти в її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2000 грн. (дві тисячі) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3-4 зворот).

В процесі розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 % від мінімального прожиткового мінімуму і не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. У 2019 році мінімальний розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для автоматичного збільшення виконавцем розміру аліментів з урахуванням положень ст. 184 Сімейного кодексу України. Таке збільшення має відбуватися без участі стягувача аліментів (Позивача) та не потребує від останнього жодних звернень та вимог, однак, у випадку, якщо перерахунок проведено не було, до виконавця все ж таки потрібно звернутися з відповідним письмовим зверненням, яке має бути розглянуто. Разом з тим, у випадку відмови державного виконавця в проведенні перерахунку аліментів, Позивач має законне право звернутися до суду з вимогою про визнання незаконними дій виконавця та зобов`язання провести перерахунок аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача від другого шлюбу народився син ОСОБА_4 , який знаходиться на утриманні матері та батька (відповідача), потребує піклування та матеріальних витрат. За таких обставин на даний час відповідач не має фінансової можливості сплачувати по 2000,00 грн. аліментів щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 . Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини у повному обсязі, зважаючи на неправомірність таких позовних вимог, з урахуванням вищенаведених положень норм чинного законодавства України та судової практики. Гарантує сплату аліментів на дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при умові відповідного звернення позивача до державної виконавчої служби та здійснення державним виконавцем відповідного розрахунку аліментів (а.с.20-23).

Заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя с.Залижня, Сокальського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрованої в с.Руденко, Радехівського району, Львівської області, на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2018 року і до досягнення ним повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону (а.с.29-32).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 30.10.2019 року подав заяву про перегляд такого (а.с.36-39).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 01.10.2020 року заяву задоволено, вище вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду (а.с.58-59).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила врахувати, що її син в даний час навчається за межами України і потребує додаткових коштів, тому просила постановити рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений та попереджений про наслідки його неявки в судове засідання ( а.с.69).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Суд встановив, що під час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

Із копії рішення Радехівського районного суду Львівської області від 30.07.2014 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.11,12).

З копії рішення Радехівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року, вбачається, що з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 4.11.2014 року і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів, відповідно до Закону (а.с.9,10).

Відповідно до довідки №920 від 6.11.2018 року, виданої виконкомом Кустинської сільської ради, на повному утриманні та забезпеченні ОСОБА_1 , жительки с.Руденко, Радехівського району Львівської області, знаходиться неповнолітня дитина, син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає разом із матір`ю (а.с.5).

Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого відділом ДРАЦС Горохівського районного управління юстиції у Волинській області 29 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батьки вказані – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.24).

Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

У відповідності до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно з ч.3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», прожитковий мінімум для дітей, віком від 6 до 18 років становить з 1 грудня 2020 року - 2395 гривень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема ч.2 ст.182 СК України викладено в новій редакції: «Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів».

З правової позиції Верховного Суду, закріпленої у Постанові від 03.05.2018 року по справі № 581/638/17-ц, вбачається, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. До таких підстав суд касаційної інстанції відносить прийняття Закону України «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів», який спрямований на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.

Щодо поданих відповідачем заперечень з посиланням на Постанову Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року в справі №632/580/17, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалася на те, що рішенням суду від 19 листопада 2014 року з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина стягуються аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно, проте суд звертає увагу на звернення позивача саме до суду з позовом про збільшення розміру аліментів з посиланням на значні зрозтання витрат на утримання сина та приховуванням відповідача дійсного розміру своїх доходів, оскільки останній постійно перебуває у Польщі, зокрема не посилаючись тільки на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджує її право як позивача на доступ до правосуддя.

Окрім цього, судом встановлено, згідно рішення Радехівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року, стягнення аліментів з відповідача в розмірі 500 гривень щомісячно, без зазначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно до частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII).

Суд також зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами покращення матеріального становища відповідача.

Позивач вказує, що відповідач знаходиться за межами України, а саме на територіїї Польщі та має достатній дохід, який приховує, на підтвердження чого не надає будь-яких інших доказів існування обставин, що у відповідності із ст.192 Сімейного Кодексу України є підставою для збільшення розміру аліментів.

Отже, при визначенні розміру аліментів суд виходить з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивача на утримання неповнолітньої дитини, встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стану здоров`я сторін та їхніх дітей, матеріального становища сторін, реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, з врахуванням обставини про утримання відповідачем сина від іншого шлюбу, неподання доказів щодо перебування відповідача за кордоном та отримання ним значних доходів; тієї обставини, що обов`язок утримувати дітей лежить на обох батьках. Крім того, суд виходить також із захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувалася б обома батьками, а також з метою забезпечення права позивача доступу до правосуддя, з метою надання їй можливості скористатись правом на захист та з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе стягувати із відповідача в користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1197,50 гривень щомісячно, що відповідає 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача стягнути судові витрати.

Враховуючи, що позивач звернулася до суду з позовом у листопаді 2018 року, а судове рішення постановлене судом лише у грудні 2020 року, із незалежних від позивача обставин та з врахуванням інтересів дитини, суд вважає, що є усі підстави для стягнення аліментів у збільшеному розмірі з дня подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України та ст.ст.180, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя с.Залижня, Сокальського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрованої в с.Руденко, Радехівського району, Львівської області, на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1197 (одна тисяча сто дев`яносто сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2018 року і до досягнення ним повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя с.Залижня, Сокальського району Львівської області, в користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Стягнення по рішенні Радехівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року припинити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 5 січня 2021 року.