Ухвала суду № 94010249, 05.01.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/202/20

Номер провадження 1-кп/263/3462/17

У Х В А Л А

про вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження

4 січня 2021 року м. Покровськ

Головуючий Суду присяжних Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суддя: Коваленко В.О.,

у складі: судді Стоілової Т.В. (у відпустці),

основних присяжних: Шаповал Н.Ф., Шепель Р.В., Воробйова Л.А. (відсутні),

запасних присяжних: Харченко Г.В., Юрченко І.К. (відсутня)

за участю

секретаря судового засідання: Лемзікової В.С.,

прокурора: Балджи О.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника Дальгіс Л.О.,

потерпіла: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відсутній)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська питання

про продовження дії запобіжного заходу, застосованого у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом присяжних здійснюється розгляд вказаного кримінального провадження.

В порядку ч. 3 ст. 383, абз. 4 ч. 3 ст. 331 КПК України Головуючим суду присяжних розглянуто питання щодо продовження дії запобіжного заходу кримінального провадження.

Прокурор Балджи О.М. заявив клопотання про продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження застосованих відносно ОСОБА_1 - у вигляді цілодобового домашнього арешту, на думку прокурора, лише запобіжний захід в виді цілодобового домашнього арешту здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків та потерпілих, які недопитані у судовому засіданні. Крім того, за переконанням прокурора запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту попереджає можливість вчинення обвинуваченим інших злочинів, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що до затримання мешкав у АДРЕСА_1 ,разом зі своєю сім`єю: матір`ю, вітчимом та братом, заперечував проти цілодобового домашнього арешту, просив змінити на нічний домашній арешт, оскільки є єдиним годувальником у сім`ї.

Захисник Дальгіс Л.О. заперечувала проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважала ризики недоведеними та просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Потерпіла ОСОБА_2 вирішення клопотання залишила на розсуд суду.Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився.

Головуючий суду присяжних, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання про захід забезпечення кримінального провадження та долучені до нього матеріали, - приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження стаття 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, - Головуючий суду присяжних враховує, висновки Європейського суду з прав людини та те, що на теперішній час по кримінальному провадженні ще триває судовий розгляд, тому вирішення обвинувачення по суті, з аналізом його обґрунтованості, належить до стадії постановлення вироку, що врегульовано ст. ст. 369, 371, 374 КПК України, викладення судом на стадії судового розгляду в будь-якій формі думки щодо обґрунтованості підозри може бути розцінене учасниками процесу як упередженість. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. На думку Головуючого суду присяжних, положення п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, є доведеним, і причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо дії запобіжного заходу.

Головуючим суду присяжних, досліджено питання щодо зменшення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України,прийняття обвинуваченими спроб перешкоди відправленню правосуддю в спосіб неявки в судові засідання.

Так, прецедентне право Конвенції про захист прав людини та основних свобод сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні з під варти: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (Тирон проти Румунії, Смирнова проти Росії, Пірузян проти Вірменії). Згідно практики Європейського суду з прав людини:

- ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови);

- ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії);

- ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Сулаоя проти Естонії);

- ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії);

- в той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (Ідалов проти Росії, Гарицький проти Польщі), Храїді проти Німеччини), Ілійков проти Болгарії);

- вираз «стан доказів» може бути важливим фактором, що свідчить наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, сам по собі він не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Турречини ).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Постановою слідчого від 12.12.2013 року обвинувачений ОСОБА_1 оголошувався у розшук та був затриманий 19 січня 2017 року і з того часу тримається під вартою, з огляду на потреби досудового розслідування / судового розгляду, з урахуванням необхідності запобігання ризикам у кримінальному провадженні. В подальшому неодноразово строк дії заходів забезпечення кримінального провадження було продовжено під час судового розгляду. Загалом, безперервний термін попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 складає понад 3 роки 10 місяців у зв`язку з чим ухвалою суду від 04.11.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було змінено на цілодобовий домашній арешт.

З моменту звільнення у обвинуваченого ОСОБА_1 була можливість прийняти спроби до переховування від суду та впливу на свідків та потерпілих, але прокурором не доведено таких намагань обвинуваченого, у зв`язку з чим головуючий суду присяжних вважає, що прокурор формально послався на існування ризиків уникнення кримінальної відповідальності та незаконного впливу на свідків. Обвинуваченим ОСОБА_1 надано суду ряд доказів, які дійсно об`єктивно мають оцінені як стримуючі фактори ухилення від виконання покладених на нього ст. 42 КПК України процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду. Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 забезпечений зареєстрованим місцем проживання в м. Маріуполь, має підтримку, в тому числі матеріальну, зі сторони родини, тривалий час перебував під вартою, і ризик ухилення від кримінальної відповідальності зменшився. Такі обставини є вагомим стимулом для належної процесуальної поведінки, наявна досить велика частка імовірності стримування обвинуваченого до втечі, у разі продовження строку домашнього арешту.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що з 26.07.2019 справа перебуває у провадженні Красноармійського міськрайонного суду з урахуванням того, що прокурором з цього часу не забезпечено допит потерпілих та свідків у судовому засіданні, через не встановлення їх місця перебування, не зважаючи на звернення та ухвалу суду від 22.10.2020, головуючий суду присяжних вважає, що ризик прокурором заявляється формально і не підтверджується ходом судового розгляду.

Головуючий суду присяжних вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_1 має попередні судимості, що свідчить про його схильність до злочинної діяльності та його небажання стати на шлях виправлення, працевлаштуватися офіційно та прикладати інші чинники, необхідні для організації свого життя.

Статтею 176 КПК України визначено перелік запобіжних заходів, які застосовуються судом щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобового або в певний період доби.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж домашній арешт буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1)за способом життя та економічним становищем: обвинувачений не працює, не має постійне джерело доходу;

2)за сімейним станом: - обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, утриманців не має;

3) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

4) раніше судимий.

Вказані обставини, за переконанням суду, мають бути оцінені як такі, що не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим ОСОБА_1 перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником заявлене клопотання на зміну режиму домашнього арешту на нічний час, але суду не надано жодного документу щодо скрутного фінансового стану його родини, намагання працевлаштуватися, навпаки при зміні запобіжного заходу на домашній арешт, головуючим суду враховувалась, що сім`я має можливість фінансової підтримки обвинуваченого, тому клопотання захисту не підлягає задоволенню, а клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 193, 194, 331 КПК України, Головуючий Суду присяжних, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про дію запобіжних заходів у кримінальному провадженні задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 4 березня 2021 року, заборонивши йому цілодобово залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

4) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками за даним кримінальним провадженням.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків можливе застосування більш жорсткого запобіжного заходу та накладення грошового стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

По закінченню визначених судом строків запобіжних заходів - заходи забезпечення кримінального провадження припиняють свою дію і вважаються скасованими.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Копію ухвали вручити: прокурору, обвинуваченому ОСОБА_1 та надіслати на адресу Центральному ВП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконання після проголошення.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та оголошена в судовому засіданні учасникам процесу.

Повний текст ухвали оголошено 5 січня 2021 року о 12 годині 00 хвилин.

Головуючий Суду присяжних: