Постанова № 9400862, 16.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-16343/08 Головуючий у 1 інстанції Подрєзова Г.О.

Суддя доповідач Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів: Зайця В.С.,

Коротких А.Ю.,

Межевича М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобовязання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про зобовязання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2625 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2008 року позов задоволено, визнано неправомірною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Я. Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) у перерахунку виплаті ОСОБА_4 одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та зобовязано виплатити 2625 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який передбачений ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у 2008 році ним було отримано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн., з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується ліквідаторам Чорнобильської катастрофи в розмірі пять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем у розмірі, який встановлений постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності законів над нормативно-правовими актами, тому прийшов до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути недоплачену допомогу на оздоровлення в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої допомоги за 2008 рік в сумі 2625 грн.

Однак, з такими висновками суду першої іінстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись частково з огляду на слідуюче.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема статтю зазначеного Закону, якою зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду є остаточним і обовязковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в листопаді 2008 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого втратили чинність на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобовязання та порушив права позивача.

Проте, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення в сумі 2625 грн. за 2008 рік, що було зазначено у другому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.

За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2008 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення наступним чином.

Зобовязати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведеної у 2008 році виплати.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

______ В.С. Заяць

______ А.Ю. Коротких

______ М.В. Межевич