Рішення № 94004751, 01.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3133/17

Провадження № 2/209/26/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та його представника - адвоката Резніка О.Г.,

представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Редька С.М.,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійним і застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та уточнивши свої позовні вимоги (а.с. 98 т.1), просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27 липня 2016 року №3083/1244/2016.

2. Скасувати: а) договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27 липня 2016 року №3083/1244/2016 та акт приймання-передачі транспортного засобу до цього договору; б) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та реєстраційну картку на автомобіль марки «Тоуоіа Саmry», 2006 року випуску, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , видане 27 липня 2016 року Дніпродзержинським територіальним сервісним центом 1244 регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_4 .

3. Повернути сторони договору купівлі-продажу транспортного засобу від 27 липня 2016 року в початковий стан, застосувавши реституцію як наслідок недійсності цього правочину.

4. Зобов`язати ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість документально підтверджених ним витрат, якщо такі були понесені останнім задля поліпшення стану придбаного ним автомобіля за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 27 липня 2016 року №3083/1244/2016.

5. Зобов`язати ОСОБА_3 виплатити йому суму в розмірі 48000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.

6. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

На обґрунтування позову зазначено, що 08 липня 2014 року в районі будинку № 42 по вул. Сировця в м. Дніпродзержинську сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися автомобіль «Toyota Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , та мотоцикл марки «Suzuki GSX-R10005-CAD», державний номер НОМЕР_3 , яким керував рідний син позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок зіткнення транспортних засобів син позивача отримав тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток, ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилася шоком, від яких настала його смерть. Він, позивач ОСОБА_1 , та треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнані потерпілими та цивільними позивачами у кримінальному провадженні №12014040000000430, яке перебуває на розгляді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська. Дружина відповідача - ОСОБА_8 , як особа, що керувала транспортним засобом, визнана обвинуваченою у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та одночасно цивільним відповідачем за завдану її діями шкоду. Відповідач ОСОБА_3 також залучений як цивільний відповідач. До вказаних осіб родиною ОСОБА_9 заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: ОСОБА_1 на суму 967695,46 грн.; ОСОБА_5 на суму 789264,00 грн., ОСОБА_6 на суму 394632,00 грн. Вказана шкода родині ОСОБА_5 не відшкодована. З метою забезпечення вказаних цивільних позовів за клопотанням позивачів ОСОБА_9 , ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 липня 2015 року було накладено арешт на речовий доказ - автомобіль марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на момент постановлення ухвали належав відповідачу ОСОБА_3 . Ухвалою суду цивільному відповідачу ОСОБА_3 та обвинуваченій ОСОБА_8 було заборонено до завершення судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014040000000430, за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України, ремонтувати та/або відчужувати автомобіль, у тому числі шляхом передачі його в тимчасове володіння та/або користування іншим особам або вчиняти інші дії, які б могли зашкодити забезпеченню кримінального провадження. Вказана ухвала була проголошена в судовому засіданні 28 липня 2015 року в присутності відповідача ОСОБА_3 , що свідчить про те, що він був обізнаний про існування заборон щодо належного йому на праві власності автомобіля.

Проте, 27 липня 2016 року між ОСОБА_7 , який діяв по довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, в приміщенні Дніпродзержинського територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, в присутності адміністратора вказаного центру, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3083/1244/2016, а саме: автомобіля марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно договору, продавець гарантував, що вказаний автомобіль належить йому на праві власності, не обтяжений арештом у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору в суді. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем відбулась після здійснення оплати покупцем повної вартості цього майна продавцю та оформлена актом приймання-передачі, з моменту підписання якого до покупця перейшло право власності на спірний автомобіль. Після того як потерпілим від кримінального правопорушення стало відомо про відчуження вказаного вище автомобіля, за їх клопотанням, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 вересня 2016 року на автомобіль накладено повторний арешт.

Крім того, 20 жовтня 2016 року прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 388 КК України, тобто за фактом незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, і розпочато досудове розслідування.

Згідно декларації ОСОБА_3 за 2016 рік у всесвітній системі взаємосполучених комп`ютерних мереж Інтернет вартість належного йому автомобіля «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було продано ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу транспортного засобу №3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року, складає 48000,00 грн. В теперішній час вказаний автомобіль зареєстрований за відповідачем ОСОБА_4 , і йому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на його ім`я.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з клопотанням про скасування арешту на належний йому автомобіль, який на підставі постанови слідчого від 23 липня 2014 року є речовим доказом у кримінальному провадженні №12014040000000430 за обвинуваченням ОСОБА_8 , але в задоволенні клопотання ОСОБА_4 було відмовлено.

Укладений 27 липня 2016 рокудоговір купівлі-продажу №3083/1244/2016 транспортного засобу - автомобіля «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушує його, позивача ОСОБА_1 , права, а також права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказаний договір не відповідає вимогам статей 203, 215-216 ЦК України, оскільки теоретично ОСОБА_4 , набувши права власності на автомобіль, фактично не став його власником, так як об`єктивна можливість реалізувати це право у всій сукупності його складових (володіти, користуватися розпоряджатися майно на свій розсуд та у своїх інтересах) у нього не виникла. Набуття ОСОБА_4 права власності на автомобіль не призвело до усунення усіх третіх осіб від втручання у сферу володіння цим майном. Переходом від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 права власності на автомобіль порушуються права та законні інтереси інших осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки у разі задоволення їх цивільних позовів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , виконати вирок в частині стягуваних сум по цивільним позовам, може бути неможливим у зв`язку із зміною власника автомобіля, вартістю якого забезпечено ці позови та вибуттям його з юридичного володіння цивільного відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, у відповідності до вимог ч.3 ст. 215, ч.2 ст. 216, ч.3 ст. 228 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», договір купівлі-продажу автомобіля повинний бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків його недійсності у передбаченому законом порядку.

Також посилаючись на ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 4 ЦПК України, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», абз. 7 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст. 23 ЦК України, вважає, що незаконними діями ОСОБА_3 , якими були порушені його права, йому завдано моральної шкоди, бо він зазнав моральних страждань, через що відбулися значні зміни у його житті, такі як: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи, обурення, побоювання щодо збереження арештованого майна для виконання вироку у кримінальному провадженні в частині відшкодування завданої йому шкоди. Він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, нести витрати на правову допомогу, відволікатися від роботи і жертвувати власним часом та здоров`ям, порушуючи свій звичайний життєвий ритм. Розмір завданої моральної шкоди він оцінює в розмірі 48000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву (а.с. 71-73 т. 1), де зазначив, що він підтверджує той факт, що 08 липня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 визнані потерпілими та цивільними позивачами у кримінальному провадженні № 12014040000000430, яке перебуває на розгляді в Заводському районному суді м. Дніпродзержинська, і обвинувальний акт у кримінальному провадженні складено відносно його дружини ОСОБА_8 , яка є цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Також він підтверджує, що до нього та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 . Так, потерпілий ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 27133,13 грн. у відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, пов`язаної із витратами на поховання, та моральну шкоду в розмірі 774648 грн., потерпіла ОСОБА_5 , просить стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на відшкодування шкоди немайнового характеру 774648 грн., потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на відшкодування шкоди немайнового характеру 394632 грн.

Крім того, він визнає, що 28 липня 2015 року в судовому засіданні розглядалося клопотання потерпілих про накладення арешту на автомобіль «Toyota Саmry», але не може конкретно сказати, що 28 липня 2015 року він почув та зрозумів, що ухвалою суду було накладено арешт на його автомобіль «Toyota Саmry». Йому на той час та в подальшому ніхто ухвалу не роз`яснював, а особисто ухвалу він не отримував. Ця ухвала йому не надсилалася і не вручалася. Про заборону відчуження автомобіля і про відповідальність за таке відчуження він ніким не попереджався та в жодному документі про заборону відчуження не розписувався. Вперше про існування, начебто, заборони від 28 липня 2015 року на відчуження автомобіля, він особисто дізнався 19 вересня 2016 року під час судового засідання. Він дійсно у 2016 році видав довіреність ОСОБА_7 на розпорядження автомобілем і вважає, що такі його дії не суперечать вимогам закону. У 2016 році ОСОБА_7 дійсно продав належний йому автомобіль «Toyota Саmry». Безумовно, вчинити такі дії при існуванні «заборон» ОСОБА_7 не міг, а отже станом на 27 липня 2016 року (на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля) ніяких заборон на його відчуження не існувало. Це підтверджує і позивач ОСОБА_1 , надавши до позову інформацію, що викладена в додатку № 1 від 01 вересня 2016 року «...будь яких обмежень або заборон на відчуження, не виявлено...». Таким чином, станом на 27 липня 2016 року в офіційних «реєстрах» не було ніяких заборон чи обмежень на відчуження автомобіля, тому ОСОБА_7 мав право продати автомобіль, що він і зробив, передавши, йому, ОСОБА_10 , за проданий автомобіль 48000 грн. 19 вересня 2016 року суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Савранським Т.А. було накладено арешт на автомобіль «Toyota Саmry». Він не погоджується з позовними вимогами позивача., бо ним не доведені обставини, які свідчать про те, що укладання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу автомобіля було спрямовано не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. Крім того, ОСОБА_1 не є стороною договору, а тому не наділений законом правом його оскарження. Лише після встановлення винуватості ОСОБА_11 . ОСОБА_1 може стати заінтересованою стороною.

Також він не погоджується із завданням ОСОБА_1 моральної шкоди, яка, начебто завдана позивачу, незаконною продажею автомобіля, оскільки на теперішній час ці наслідки ліквідовані, бо на автомобіль ухвалою суду від 19 вересня 2016 року накладено повторний арешт, про що вказує позивач у своєму позові. Вважає, що відшкодування заявлених матеріальних та моральних збитків на користь ОСОБА_9 залежить від рішення суду у кримінальному провадженні, яке в теперішній час перебуває на розгляді в суді, в якому не винесено ніякого рішення стосовно винуватості ОСОБА_8 . При цьому, позивач, заявляючи свої позовні вимоги, начебто вважає доведеним вину ОСОБА_8 у скоєнні ДТП, і вважає, що вона вже повинна щось комусь відшкодувати. Отже, до вирішення питання винуватості ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, не можуть вирішуватися цивільні позови ОСОБА_9 . Він, ОСОБА_3 , не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву (а.с. 161-162 т. 1), де зазначив, що він не визнає позов ОСОБА_12 в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутня копія оскаржуваного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року, і позивачем не зазначено, які його права та законні інтереси порушені вказаним договором. Крім того, ОСОБА_3 не визнаний винним у вчиненні злочину і його вина обвинувальним вироком не встановлена. Для перереєстрації авто необхідно звернутись до територіального сервісного центру МВС з документами та автомобілем для укладання договору купівлі-продажу, що передбачено абзацом 4 п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів та інших транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388. Отже, при укладенні договору купівлі- продажу транспортного засобу № 083/1244/20 27 липня 2016 року регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області повинний був перевірити заборони на відчуження транспортного засобу «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 . У зв`язку з відсутністю заборони на відчуження вказаного транспортного засобу, і був укладений договір купівлі-продажу, що свідчить про те, що він отримав вказаний транспортний засіб у власність на законних підставах. Просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_12 .

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 (а.с. 93-95 т.1), де зазначено, що відповідач ОСОБА_3 , в порушення вимог ч.1 ст. 659 ЦК України, при оформленні довіреності на ОСОБА_7 , повинний був повідомити його про існуючі обтяження щодо автомобіля. Крім того, ОСОБА_7 був присутнім в судовому засіданні при оголошенні ухвали про арешт автомобіля. Отже, він приховав від покупця важливу інформацію про наявність обтяження на автомобіль. ОСОБА_3 , який був присутнім в судовому засіданні 28 липня 2015 року, було відомо, що вирішується питання щодо накладення арешту на його автомобіль. Навіть, якщо він не почув ухвалу суду, то захисник ОСОБА_8 - адвокат Анастасов В.О. повинний був повідомити ОСОБА_3 про рішення суду, і сам відповідач мав право заявити клопотання про роз`яснення йому ухвали суду. На теперішній час відносно ОСОБА_3 внесені відомості до ЄРДР за незаконний продаж ним автомобіля. Просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Також під час розгляду справи представником позивача надані письмові пояснення за результатами судового засідання, яке відбулося 05 листопада 2019 року (а.с. 91-93 т. 2), де зазначено, що згідно резолютивної частини ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 липня 2015 року у справі №208/2264/15-к копію цієї ухвали вирішено направити до відділу Державтоінспекції Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прокурору Нескородяному А.М., обвинуваченій ОСОБА_8 та цивільному відповідачу ОСОБА_3 . Листом суду від 14 липня 2017 року за вих. №587/17, на запит потерпілої у кримінальному провадженні №12014040000000430 ОСОБА_5 , було повідомлено, що копія ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 липня 2015 року 12 серпня 2015 року (вих.№ 18782/15) направлена до ДАІ м. Дніпродзержинська звичайним поштовим відправленням через відділення «Укрпошти». Отже, між ухвалою про накладання арешту на майно та внесення цих відомостей до Державного реєстру речових прав на рухоме майно та їх обтяжень, яке фактично унеможливлює відчуження арештованого майна, існує чимала дистанція. У кримінальній справі №208/2264/15-к Заводський районний суд м. Дніпродзержинська своєчасно не довів арешт автомобіля до запису в реєстрі, а позивач ОСОБА_1 після отримання рішення суду від 28 липня 2015 року про арешт автомобіля з`ясував, що 27 липня 2016 року ОСОБА_3 відчужив власну рухомість через уповноваженого ним на це генеральною довіреністю від 25 липня 2016 року ОСОБА_7 своєму працівнику ОСОБА_4 .

Проте, слід враховувати, що ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні, коли виносилась ухвала про арешт належного йому автомобіля, тому був обізнаний про арешт судом своєї рухомості, і усі його подальші дії направлені на відчуження автомобіля своєму працівнику - є прямим порушенням припису суду. Будучи допитаним 31 жовтня 2017 року по кримінальному провадженню №12016040000000907, за правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 388 КК України, свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що з 2012 працює механіком на ПрАТ «Металургпромжитлобуд», власником і засновником якого є ОСОБА_3 . Протягом 2015-2016 років ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 ремонтував автомобіль марки «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 , у належному ОСОБА_3 гаражі. Під час розмов ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 , що оформить на нього довіреність для подальшого продажу належного ОСОБА_3 автомобіля. 25 липня 2016 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_3 та із приятелем ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_13 , поїхали до нотаріуса ОСОБА_14 , де ОСОБА_3 надав ОСОБА_7 та ОСОБА_13 нотаріально посвідчену довіреність на право користування, ремонту, продажу і перереєстрації його автомобіля «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 , нікого не повідомивши, що на цей автомобіль накладено арешт. Із показань ОСОБА_7 також вбачається, що на прохання ОСОБА_3 він знайшов покупців на вказаний вище автомобіль та 27 липня 2016 року, на підставі наявної від ОСОБА_3 довіреності уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу, а всі одержані від покупця гроші були передані ОСОБА_3 . Спірний договір, є таким, що порушує публічний порядок, та унеможливить виконання рішення суду у кримінальній справі №208/2264/15-к за обвинуваченням ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_3 , в частині цивільного позову, пред`явленого до них, та свідчить про ухилення ОСОБА_3 від цивільно-правової відповідальності. Вважає, що є помилковим висновок відповідача ОСОБА_3 та його представника про те, що автомобіль на момент укладення спірного договору не перебував під забороною, а права ОСОБА_12 укладенням цього договору не порушені. Доказів того, що ОСОБА_3 має вади слуху або будь-які інші психічні чи фізичні вади, які б перешкоджали йому 28 липня 2015 року в судовому засідання повною мірою реалізувати свої права, до його відзиву на позовну заяву не додано.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Замкової Я.В. від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду (а.с. 36 т.1).

Ухвалою суді від 12 січня 2018 року постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 57 т.1). .

Ухвалою судді від 12 січня 2018 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Дніпродзержинський територіальний сервісний центр 1244 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області (а.с. 59 т.1).

Ухвалою суду від 05 липня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у кримінальному провадженні № 1-кп/208/2264/15-к по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_12 , скасована ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 липня 2018 року про зупинення провадження у справі, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана для розгляду судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Лобарчук О.О. ( а.с. 242 т.1).

Ухвалою судді Лобарчук О.О. від 15 листопада 2018 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 243 т. 1).

У зв`язку із задоволенням 18 лютого 2019 року (а.с. 22 т. 2) відводу судді Лобарчук О.О., заявленого позивачем ОСОБА_1 , на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с. 24 т. 2), справа передана для розгляду судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Ковальовій А.Б., якою 25 лютого 2019 року справа прийнята до розгляду та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 25 т. 2).

У зв`язку з перебуванням судді Ковальової А.Б. на лікарняному, 13 травня 2019 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана для розгляду судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Байбарі Г.А. (.ас. 47 т. 2).

Ухвалою судді від 17 травня 2019 року справа прийнята до провадження та призначено підготовче засідання у справі (а.с. 48 т. 2).

24 вересня 2019 року закрито підготовче засідання та справа призначена до розгляду по суті (а.с. 69 т. 2).

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року (а.с. 142 т.2), за клопотанням представника позивача, витребувано від Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проте, вказана ухвала суду не виконана у зв`язку з відсутністю в Регіональному сервісному центрі МВС в Дніпропетровській області оригіналу договору.

За клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року (а.с. 188 т.2), яка направлена Кам`янським відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області, де в матеріалах кримінального провадження №42016040000000907 від 20 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, перебуває оригінал договору, доступ до якого було одержано на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 листопада 2017 року (а.с. 186 -188 т.2).

Представник третьої особи - Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився. Від начальника центру Білявського В.Є. до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за відсутності їх представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства (а.с. 174-175 т.2).

Виходячи з наведеного, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності представника Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області.

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклав зміст та підстави своїх позовних вимог щодо предмету позову та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Також пояснив суду, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 за скоєння злочину за ч.2 ст. 286 КК України. У цьому провадженні було накладено арешт на автомобіль «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 , який був учасником ДТП, для забезпечення цивільного позову, у разі доведеності вини ОСОБА_8 . В результаті ДТП загинув його, позивача, син, тому ним у вказаному кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов для відшкодування шкоди. Відчуження автомобіля порушило його права на можливе відшкодування шкоди, бо йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. Він зазнав страждань у зв`язку зі смертю сина. ОСОБА_3 незаконно продав свій автомобіль, що може ускладнити виконання рішення суду про відшкодування шкоди у кримінальному провадження, де ним подано цивільний позов. ОСОБА_3 у кримінальному провадженні є цивільним відповідачем, бо транспортний засіб, який був учасником ДТП, належить йому на праві власності, і відповідно ОСОБА_3 відповідає за заподіяну шкоду, що була завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Представник позивача ОСОБА_15 у вступному слові підтримувала позов ОСОБА_1 та просила його задовольнити та надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову. Також пояснила суду, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_3 . Під час досудового розслідування кримінального провадження слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було накладено арешт на автомобіль «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 , для забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні. При завершенні досудового розслідування слідчим суддею, за заявою захисника ОСОБА_8 , було знято арешт із вказаного автомобіля, який було передано на зберігання ОСОБА_3 . У підготовчому засідання при розгляді кримінального провадження ОСОБА_3 був визнаний цивільним відповідачем та 28 липня 2015 року ухвалою суду було накладено арешт на його автомобіль. ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні, коли накладався арешт на автомобіль і ухвала суду була оголошена у присутності ОСОБА_3 , якому заборонялося ремонтувати автомобіль, відчужувати його та розпоряджатися ним. За заявою ОСОБА_1 суддею Заводського районного суду м Дніпродзержинська було повторно накладено арешт на автомобіль «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 , бо позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 продав автомобіль. За фактом незаконного відчуження автомобіля, який є речовим доказом у кримінальному провадженні, було внесені відомості до ЄРДР за ст. 388 КК України. Після цього ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. ДТП мало місце у 2015 році, а цивільний позов було подано в листопаді 2017 року. Позивачу була завдана моральна шкода, бо він вимушений звертатися до суду, а розмір моральної шкоди становить суму, за яку було продано автомобіль. Позивачу завдано моральної шкоди продажом автомобіля, і ця шкода полягає в тому, що позивач переживав, бо існує справа, яка не розглянута судом, а тому порушуються права ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, що завдана незаконним відчуження автомобіля.

Відповідач ОСОБА_3 у вступному слові позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Пояснив суду, що він не порушував закону. Він дійсно видав генеральну довіреність у 2016 році ОСОБА_7 з правом користування, розпорядження та відчуження автомобіля «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_2 . Гроші від ОСОБА_7 він не отримував. Йому тільки в суді стало відомо, що автомобіль було проданий. Він задекларував у декларації про доходи дохід від продажу автомобіля, але суму не пам`ятає. Він працює директором ПрАТ «Металургпромжитлобуд», заповнював декларацію, як депутат Кам`янської міської ради третього скликання. ОСОБА_7 передав йому гроші за проданий автомобіль. Він не пам`ятає, чи оголошувалася суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Стребіж Н.М. ухвала про арешт його автомобіля. Вказаний автомобіль йому повернули в лютому 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Ніякі обмеження йому не встановлювали, він написав розписку, що отримав автомобіль і не має претензій. Арешт на автомобіль накладався Заводським районним судом м. Дніпродзержинська декілька разів. Йому не вручали ухвалу суду про арешт його автомобіля. Суддя Стребіж Н.М. запитувала його, що з автомобілем, на що він відповів, що автомобіль півроку знаходиться у ремонті. В ухвалі судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було вказано, що всі процесуальні дії проведено. Його не повідомляли про арешт автомобіля на підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська. Коли він у 2016 році видавав довіреність ОСОБА_7 , то нотаріус перевіряв, чи немає обмежень на автомобіль. Він спілкувався з нотаріусом, але зміст довіреності не читав. Не пам`ятає, чи повідомляв нотаріуса, що є обмеження. Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 перебуває в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, і провадження по справі не закінчено, а вина ОСОБА_8 не доведена, тому говорити про відшкодування шкоди передчасно.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Резнік О.Г. у вступному слові пояснив, що ця цивільна справа розглядалася суддею Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Замковою Я.В., і під час розгляду справи ухвалою судді, за клопотанням ОСОБА_3 , було зупинено провадження у справі до розгляду Заводським районним судом м. Дніпродзержинська. кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 . Проте, Дніпровським апеляційним судом провадження було поновлено. Вважає, що вимоги про відшкодування шкоди є завчасними, бо ці вимоги можуть бути заявлені тільки після встановлення вини ОСОБА_8 . Вважає, що після того, як автомобіль в лютому 2015 року було повернуто ОСОБА_3 , немає підстав говорити про задоволення цього позову до вирішення кримінальної справи Заводським районним судом м. Дніпродзержинська щодо обвинувачення ОСОБА_8 . При поверненні автомобіля ОСОБА_3 він не мав ніяких обмежень щодо цього автомобіля. Під час підготовчого засідання у кримінальному провадженні, в якому було заявлено багато клопотань, в тому числі про арешт майна, було вирішено питання про арешт автомобіля, але ОСОБА_3 не був повідомлений під підпис про ухвалу щодо арешту автомобіля. В кінці 2015 року чи на початку 2016 року ОСОБА_3 видав довіреність ОСОБА_7 на розпорядження автомобілем. При укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу 27 липня 2016 року працівником сервісного центру не було виявлено обмежень щодо продажу автомобіля. Є інформація про те, що ухвала про накладення арешту направлялася до відповідних органів. Вважає, що ОСОБА_3 ніяких незаконних дій не виконував. 19 вересня 2016 року під час розгляду кримінального провадження позивачу стало відомо про продаж автомобіля і він заявив клопотання про повторний арешт. При цьому суд не з`ясовував, на чиє ім`я зареєстрований автомобіль. На даний час не відсутня вина ОСОБА_3 у завданні шкоди позивачу, бо вироку суду у кримінальному проваджені немає.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Редько С.М., у вступному слові позов не визнав та пояснив суду, що жодна із сторін договору купівлі- продажу транспортного засобу не заперечує проти правочину. Права та інтереси позивача можуть виникнути при ухваленні вироку суду у кримінальній справі та задоволенні цивільного позову в майбутньому. Цей цивільний позов заявлено передчасно. Працівниками сервісного центру при укладенні договору купівлі- продажу автомобіля перевірялося наявність заборони, і такої не було.

У вступному слові третя особа ОСОБА_5 підтримувала позов та просила його задовольнити. Пояснила суду, що ОСОБА_3 незаконно видав довіреність на продаж автомобіля. Вона наполягає на тому, що ОСОБА_3 свідомо продав автомобіль, знаючи про арешт цього автомобіля. Їй відомо про моральні страждання позивача у зв`язку з його зацікавленістю долею автомобіля. Автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні. Вони бажали провести додаткову експертизу, але сліди вже знищені.

Вислухавши вступне слово сторін, їх представників, третьої особи ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази у справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться кримінальне провадження №12014040000000430, за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України. Потерпілими у цьому кримінальному провадженні визнані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якими були заявлені цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Цивільними відповідачами за цими позовами є обвинувачена ОСОБА_8 , її чоловік ОСОБА_3 , якому на праві власності належав автомобіль «Toyota Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала обвинувачена під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув син позивача - ОСОБА_1 .

Згідно ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року (а.с. 12-16 т.1) у вказаному кримінальному провадженні, за клопотанням представника потерпілих, з метою вжиття заходів забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, було накладено арешт на автомобіль «Toyota Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до завершення судового провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12014040000000430 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, ремонтувати та відчужувати автомобіль марки «Toyota Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у тому числі шляхом передачі його в тимчасове володіння та/або користування іншим особам або вчиняти інші дії, які б могли б зашкодити забезпеченню кримінального провадження. Копію ухвали направити до Відділу Державтоінспекції Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прокурору, обвинуваченій ОСОБА_8 та цивільному відповідачу ОСОБА_18 .

Як вбачається з ухвали суду від 28 липня 2015 року, під час розгляду Заводським районним судом міста Дніпродзержинська клопотання представника потерпілих про забезпечення цивільного позову в судовому засіданні перебували: обвинувачена ОСОБА_8 , захисник обвинуваченої - Анастасов В.О., потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , представник потерпілих - ОСОБА_15, цивільний відповідач ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_19 .

Після постановлення ухвали, її копія для виконання була направлена Заводським районним судом м. Дніпродзержинська звичайним листом від 12 серпня 2015 року за вих.№ 18782/15 через відділення «Укрпошти» до ДАІ м. Дніпродзержинська, що підтверджується листом голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 липня 2017 року, за вих. №587/17 (а.с. 66 т.1).

Зазначене вище свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 був обізнаний про накладення арешту на належний йому автомобіль марки «Toyota Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у тому числі шляхом заборони його відчуження, передачі в тимчасове володіння та/або користування іншим особам або вчинення інших дії, які б могли зашкодити забезпеченню кримінального провадження.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що йому не було відомо про накладення арешту на автомобіль та, що йому була незрозуміла ухвала суду від 28 липня 2015 року, спростовуються зазначеною ухвалою, бо під час розгляду клопотання представника потерпілих про накладення арешту і під час проголошення ухвали суду відповідач ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні разом із своїм представником.

Відповідач ОСОБА_3 , який був обізнаний про накладення арешту на його автомобіль«Toyota Саmry», 2006 року випуску, видав довіреність НТВ 220976, посвідчену притватним нотаріусом Трухан А.В., на ім`я ОСОБА_21 з правом розпорядження вказаним автомобілем. На підставі вказаної довіренолсті ОСОБА_21 , діючи від імені ОСОБА_3 , як продавець, 27 липня 2016 року уклав з ОСОБА_4 , як з покупцем, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3083/1244/2016, згідно якого ПРОДАВЕЦЬ продав ПОКУПЦЮ автомобіль марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно вказаного договору, продавець гарантував, що вказаний , автомобіль належить йому на праві власності, не обтяжений арештом у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору в суді. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем відбулась після здійснення оплати покупцем повної вартості цього майна продавцю та оформлена актом приймання-передачі, з моменту підписання якого до покупця перейшло право власності на спірний автомобіль.

Вказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено в приміщенні Дніпродзержинського територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, в присутності адміністратора вказаного центру.

Продаж автомобіля було здійснено за 48000 грн., що підтверджує сам ОСОБА_3 у своєму відзиві на позов (а.с.71 т.1), а також підтверджується вказаним вище договором та поданою ОСОБА_3 щорічною декларацією про доходи за 2016 року, де він вказав у розділі «Джерело доходу» - дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 48000 грн. (а.с. 29 т.1).

Як вказує у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 , який придбав у ОСОБА_3 спірний автомобіль за договором купівлі-продажу від 27 липня 2016 року (а.с. 161 т.1), позивач ОСОБА_1 не надав суду оспорюваний ним правочин, і крім того, позивач не є стороною договору та не є заінтересованою особою, бо він не довів, які його права та законні інтереси порушені договором.

Заявляючи про відсутність договору купівлі-продажу спірного автомобіля в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_4 не надав суду його копію, хоча мав таку можливість, бо один екземпляр цього договору зберігається у ОСОБА_4 , як сторони договору.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року (а.с. 142 т.2), за клопотанням представника позивача, витребувано від Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проте, вказана ухвала суду не виконана у зв`язку з відсутністю в Регіональному сервісному центрі МВС в Дніпропетровській області оригіналу договору.

Згідно листа Кам`янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 16 листопада 2020 року (а.с. 188 т.2), при вивченні матеріалів кримінального провадження №42016040000000907 від 20 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, було встановлено, що в ньому перебуває оригінал договору купівлі-продажу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тимчасовий доступ до якого було одержано на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 листопада 2017 року (а.с. 186 -188 т.2).

За клопотанням представника позивача належним чином посвідчена копія вказаного договору долучена до матеріалів цивільної справи, якою підтверджується факт укладення 27 липня 2015 року договору купівлі-продажу № 3083/1244/2016 від 27 липня 2016 року транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , між ОСОБА_7 , який діяв на підставі нотаріальної довіреності, що була видана приватним нотаріусом Трухан А.В. від імені ОСОБА_3 , як продавцем, та відповідачем ОСОБА_4 , як покупцем.

Кримінальне провадження №42016040000000907 від 20 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, в якому було здійснено тимчасовий доступ до оригіналів документів та їх вилучення, розслідується СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області і в цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 січня 2020 року (а.с. 134 т.2), задоволена скарга ОСОБА_1 та скасована постанова слідчого від 10 липня 2019 року про закриття кримінального провадження №42016040000000907, що була постановлена слідчим у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення (а.с. 131-133 т.2).

Отже, судом встановлено, що 27 липня 2016 року ОСОБА_3 , в порушення публічного порядку, розпорядився належним йому автомобілем марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , продавши цей автомобіль ОСОБА_4 , унеможлививши таким чином виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 липня 2015 року про накладення арешту на вказаний автомобіль, яка була постановлена у кримінальному провадженню № 208/2264-к за обвинуваченням ОСОБА_8 для забезпечення цивільного позову потерпілих, у тому числі позивача ОСОБА_1 .

Після того, як потерпілим у кримінальному провадженні стало відомо про відчуження вказаного вище автомобіля, за їх клопотанням, ухвалою Заводського районного суду від 19 вересня 2016 року на автомобіль накладено повторний арешт (а.с. 17 т.1).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу є таким, що порушує публічний порядок, то він є нікчемним, і може бути визнаний судом недійсним, бо при його укладені була не додержана вимога щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, і за цим договором було проведення відчуження майна, обіг якого обмежений у зв`язку з накладенням арешту на нього, про що відповідачу ОСОБА_3 було відомо.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ч.2 ст. 170 КПК України, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Тому той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у державному реєстрі обмеження прав рухомого майна, не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач ОСОБА_3 мав право вільно розпоряджатися рухомим майном, в той час коли йому було відомо про встановлену судом заборону на відчуження автомобіля.

Зазначене вище узгоджується з правовими позиціями, що викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, та у постанові Верховного суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 та його представника про те, що автомобіль марки «Toyota Саmry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент укладення оспорюваного договору фактично не перебував під забороною на відчуження майна, і права позивача ОСОБА_1 укладенням цього договору не порушені, бо судом було встановлено, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про накладення арешту на його автомобіль ухвалою суду від 28 липня 2015 року.

Також суд вважає, що позивач ОСОБА_1 є заінтересованою особою, яка має право оспорювати вказаний вище договір купівлі-продажу автомобіля, бо арешт на автомобіль було накладено у кримінальному провадженні з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог цивільного позивача ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_3 був визнаний цивільним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_12 про визнання недійним договору купівлі-продажу від 27 липня 2016 року № 3083/1244/2016 транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Camry», державний НОМЕР_4 , що був укладений між ОСОБА_7 , що діяв по довіреності від імені ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_4 (покупець).

Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 , які на думку позивача є вимогами про застосування наслідків недійсності правочину, то вони не підлягають задоволенню.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України, згідно частин 1 та 2 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч.3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно частин 4 та 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд вважає, що не є вимогами про застосування наслідків недійсності правочину заявлені позивачем позовні вимоги про скасування договору купівлі-продажу транспортного засобу, всіх реєстраційних документів, що були видані ОСОБА_4 на підставі цього договору, а також про повернення транспортного засобу в початковий стан із зобов`язанням ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість понесених ним витрат для поліпшення стану автомобіля.

Проте позивачем не заявлялися вимоги щодо повернення ОСОБА_4 купленого автомобіля ОСОБА_3 і про повернення ОСОБА_3 отриманих від продажу автомобіля грошей ОСОБА_22 .

Державна реєстрація транспортних засобів, видача свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та державних номерних знаків проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (сервісні центри МВС) згідно «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Пунктом 8 вказаного вище Порядку, який є обов`язковим для виконання і встановлює єдину на території України процедуру державної реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться, зокрема, на підставі документів, що підтверджують правомірність їх придбання, до яких відносяться і копія рішення суду».

Отже визнання спірного правочину недійсним, є підставою для поновлення реєстрації права власності на попереднього власника на автомобіль відповідним територіальним органом з надання сервісних послуг МВС.

Тому заявлені позивачем вимоги про скасування договору купівлі-продажу автомобіля, який визнається судом недійсним, акту приймання-передачі транспортного засобу до цього договору, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційної картки на автомобіль на ім`я ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню, бо процедура державної реєстрації, перереєстрації, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків державної реєстрації відносяться до компетенції територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Крім того, таке скасування є неможливим, бо як встановлено судом, після того, як відповідач ОСОБА_3 27 липня 2016 року продав належний йому автомобіль марки «Toyota Camry», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на який ухвалою суду від 28 липня 2015 року було накладено арешт, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 вересня 2016 року (а.с. 17 т.1), за клопотанням представника потерпілих у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 було повторно накладено арешт на вказаний автомобіль. Згідно цієї ухвали, судом було встановлено, що після повернення ОСОБА_3 автомобіля, який був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, він відремонтував автомобіль, а згодом продав його ОСОБА_4 . На день постановлення ухвали автомобіль марки «Тоуоіа Саmry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перереєстровано з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Для збереження речових доказів та забезпечення цивільних позовів у справі, судом було накладено арешт на транспортний засіб марки «Тоуоіа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 ), 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , що перереєстрований 27 липня 2016 року з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборонивши його відчуження у будь-який спосіб.

Таким чином, на теперішній час на автомобіль накладено арешт і будь-яка перереєстрація транспортного засобу з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 призведе до порушення встановлених ухвалою суду від 19 вересня 2016 року заборон відчуження автомобіля у будь-який спосіб.

Що стосується заявлених позивачем вимог про зобов`язання ОСОБА_3 виплатити йому суму в розмірі 48000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, то ці вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, в результаті ДТП загинув його син, тому у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 ним було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а відчуження ОСОБА_3 автомобіля порушило його права на можливе відшкодування шкоди.

Представник позивача, наполягаючи в судовому засіданні на відшкодуванні ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі вартості проданого ОСОБА_3 автомобіля, посилалась на те, що позивачу було завдано моральної шкоди продажем автомобіля. Ця шкода полягає в моральних стражданнях позивача, бо порушуються права ОСОБА_1 на відшкодування шкоди у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, враховуючи пояснення позивача та його представника, а також те, що до теперішнього часу розгляд кримінального провадження не завершено і вина ОСОБА_8 вироком суду не встановлена, суд вважає, що можливе порушення прав позивача на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за заявленими у кримінальному провадженні цивільними позовами не є підставою для стягнення у цій справі з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, яку позивач визначив, як вартість автомобіля. На даний час вироком суду не встановлено чи винна ОСОБА_8 в смерті сина позивача та чи має він і його рідні на відшкодування шкоди. Фактично позивач бажає отримати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, до ухвалення обвинувального вироку та до розгляду по суті заявлених ним та членами його сім`ї цивільних позовів у кримінальному провадженні.

Відчуження відповідачем автомобіля "Тоуоtа Саmry", реєстраційний номер НОМЕР_2 , всупереч заборони встановленої ухвалою суду у кримінальному провадженні про арешт цього автомобіля, порушувало публічний порядок, але у суду на даний час немає підстав вважати, що цим було порушило права позивача на відшкодування завданої йому шкоди.

Законодавством не передбачена презумпція наявності моральної шкоди. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. Така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Проаналізувавши вказані позивачем обставини щодо завдання йому моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 , які полягали в укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу в порушення публічного порядку, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, а тому в цій частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,00 грн., бо при зверненні до суду ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійним і застосування наслідків його недійсності.

Визнати недійним договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року № 3083/1244/2016 транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_7 , що діяв по довіреності від імені ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_4 (покупець).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір в розмірі 840,80 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Повне рішення складено 04 січня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.