Рішення № 94002755, 05.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м. Київ № 640/9725/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 07.11.2018, 15.05.2019 та 10.02.2020, стягнення моральної шкодиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог):

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 07.11.2018 №Ф-215310-17, від 15.05.2019 №Ф-215310-17 та від 10.02.2020 №Ф-215310-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI;

- cтягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням ( фіскальні чеки та квитанції) на суму 731, 80 грн;

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що оскаржувані вимоги є необгрунтованими, протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнобов`язкового державного соціального страхування, а тому підлягають скасуванню.

Позивач зауважила, що з 2006 року вона здійснювала незалежну професійну діяльність за видами КВЕД, зокрема, КВЕД 2005, 74 - діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям; КВЕД 2010, 69.10 - діяльність у сфері права, 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування). Також позивачем наголошено на тому, що вона є пенсіонером за віком, отримує пенсію та не є платником єдиного податку. Крім того, будь-якої діяльності як арбітражного керуючого так і адвоката з 2018 року позивачем не ведеться, а єдиним джерелом доходів ОСОБА_1 є пенсія, частину якої відповідач вимагає від позивача в якості єдиного внеску до пенсійного фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/9725/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Також вказаною ухвалою від відповідача витребувано належним чином засвідчену копію податкової вимоги від 15.05.2019 №Ф-215310-17, яка є предметом оскарження у справі №640/9725/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 в задоволенні заяви позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 застосовано до керівника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві ОСОБА_2 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнуто в дохід Державного бюджету України з керівника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві ОСОБА_2 штраф у сумі 2197,00 грн (дві тисячі сто дев`яносто сім гривень) на рахунок Державної судової адміністрації України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 витребувано повторно від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві належним чином засвідчену копію податкової вимоги від 15.05.2019 №Ф-215310-17, яка є предметом оскарження у справі №640/9725/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №640/9725/20 про стягнення штрафу з керівника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві ОСОБА_2 у розмірі 2197,00 грн (дві тисячі сто дев`яносто сім гривень) в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 заяву про збільшення розміру позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 07.11.2018, 15.05.2019 та 10.02.2020 повернуто без розгляду позивачу.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 17.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну зааяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Представник позивача зауважив, що в разі перебування на обліку фізичної особи-підприємця та в подальшому взяття на облік цієї особи як самозайнятої, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не звільняється від сплати ЄСВ та подання обов`язкової звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки дохід такої особи підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Представник відповідача вважає, що платниками ЄСВ є як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, так і особи, які проводять незалежну професійну діяльність.

Як зазначив представник відповідача, відповідно до інформаційних баз даних органу ДПС ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як фізична особа-підприємець з 29.11.2006, а також як самозайнята особа - адвокат та арбітражний керуючий з 11.07.2013. За період перебування на обліку ознака "ФО - Пенсіонер" у ОСОБА_1 відсутня. Оскільки на сьогоднішній день не передбачено пільг щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які проводять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за віком, тому нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку такі особи повинні на загальних підставах.

Відповідачем акцентовано увагу на тому, що заборгованість по ФОП ОСОБА_1 виникла 22.07.2013 у зв`язку з несплатою самостійно нарахованих зобов`язань у сумі 1194, 03 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 14.08.2020 від відповідача до суду надійшла належним чином завірена копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-215310-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2020 запропоновано відповідачеві надати свої пояснення стосовно заяви позивача про збільшення позовних вимог у справі №640/9725/20.

Від позивача 31.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила про те, що доводи відповідача з приводу того, що ознака "ФО - Пенсіонер"у ФОП ОСОБА_1 відсутня не можуть братись до уваги, оскільки відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27.05.2020 №15676 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На думку позивача, вимоги відповідача щодо сплати єдиного внеску порушують права ОСОБА_1 , передбачені статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У своїх поясненння від 30.09.2020 позивач зауважила, що 13.07.2013 нею було подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва заяву для самозайнятих осіб у зв`язку із змінами в законодавстві та 21.11.2014 позивачем отримано довідку форми Ф №4-ОПП №1426531400315 для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, а у відповідності з приписами Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI останній не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Як зазначила позивач, фізична особа-підприємець та особа, яка проважить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відповідно до пояснень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом №2262-XII, а тому скористатись пільгою з приводу звільнення від сплати єдиного внеску не може. З приводу відшкодування моральної відповідач зауважив, що позивачем не доведено які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження та яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 11.08.2004 №330о/с Згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 /Н-708341/, слідчого слідчого відділу Печерського районного управління з 17 серпня 2004 року. Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні складає: 20 років 03 місяці 02 дні. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 07.06.2004.

Як вбачається з посвідчення від 17.08.2004 № НОМЕР_2 та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27.05.2020 вих.№15676, позивач отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ".

Після звільнення з органів внутрішніх справ України позивач в установленому порядку після складення кваліфікаційного іспиту, проходження стажування та складення Присяги адвоката на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 28.10.2004 №113 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.10.2004 №2686/10.

Згідно з витягом з Єдиного Реєстру адвокатів України Мальцева Альбіна Вячеславівна як адвокат внесений до названого Реєстру та здійснює адвокатську діяльність на підставі виданого їй свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 28.11.2006 (номер запису 20670000000012201), основний вид діяльності код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний 69.10 діяльність у сфері права).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець з 29.11.2006, а також як самозайнята особа - адвокат та арбітражний керуючий з 11.07.2013.

За посиланням відповідача, відповідно до інформаційних баз органу ДПС, станом на 25.06.2020 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДНІ 2653, обліковується нарахування в автоматичному режимі у розмірі мінімального страхового внеску, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність та як фізична особа-підприємець, які підлягають сплаті на загальних підставах. Заборгованість стосовно позивача як фізичної особи-підприємця виникла 22.07.2013 у зв`язку з несплатою самостійно нарахованих зобов`язань у сумі 1194, 03 грн.

Відповідно до вимог про сплату боргу від 07.11.2018 №ф-215310-17, від 15.05.2019 №Ф-215310-17 та від 10.02.2020 №Ф-215310-17 за позивачем рахується заборгованість з несплати єдиного внеску на загальну суму 129 337,05 грн.

Не погоджуючись із вказаними вимогами, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI).

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особи, які провадять, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону 2464-VI віднесені до платників єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі по тексту - Порядок №1162), визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу І Порядку №1162 цей Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI. Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №1162 визначено, що платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Так, зокрема, в пункті 3 заяви про взяття на облік платника єдиного внеску особа, яка його заповнює, повинна зазначити найменування органу державної реєстрації.

Як зазначено відповідачем, позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як фізична особа-підприємець з 29.11.2006, а також як самозайнята особа - адвокат та арбітражний керуючий з 11.07.2013.

На переконання суду, підставою для взяття позивача на облік до контролюючого органу стала відповідна заява, подана позивачем в установленому порядку як платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Як зазначила позивач, будь-яка діяльність як арбітражного керуючого та адвоката з 2018 року не ведеться, і єдиним джерелом доходів ОСОБА_1 є пенсія.

Суд критично сприймає такі доводи позивача з огляду на наступне.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі по тексту - Закон №5076), пунктом 2 частини першої статті 1 якого визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 6 Закону №5076).

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (частини перша та друга статті 12 Закону №5076).

Частиною першою статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У відповідності до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Так, судом встановлено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про адвоката Мальцеву Альбіну Вячеславівну, яка провадить адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.10.2004 №2686/10.

При цьому, будь-яка інформація про зупинення або припинення права на заняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю в реєстрі відсутня.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 28.11.2006 (номер запису 20670000000012201), основний вид діяльності код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний 69.10 діяльність у сфері права), а така діяльність є не припиненою.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктами 59.1 та 59.3 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Позивач, обгрунтовуючи зміст позовних вимог, зауважив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-215310-17 на її адресу не надходила.

Проте судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-215310-17 надсилалась контролюючим органом на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), але була повернута за закінченням терміну зберігання.

Таким, чином, на думку суду, контролюючим органом було виконано обов`язок щодо направлення такої вимоги на адресу платника податків, тобто позивача.

Як встановлено судом вище, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464 віднесені до платників єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною восьмою цієї статті - що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або неотримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.

Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

У ході судового розгляду справи судом здійснено пошук адвоката Мальцевої Альбіни Вячеславівни у реєстрі адвокатів України за посиланням «https://erau.unba.org.ua/profile/25782» та встановлено, що позивач здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.10.2004 №2686/10.

Докази наявності у позивача трудових відносин з отриманням заробітної плати та відповідно відрахуванням єдиного соціального внеску або сплати єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець суду не надано.

Частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, визначених вищевказаною правовою нормою Закону №2464-VI, що зумовлюють необхідність звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Так, отримання позивачем пенсії за вислугу років, що підтверджується посвідченням від 17.08.2004 №17372 та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27.05.2020 вих.№15676, не звільняє позивача від обов`язку сплати єдиного внеску у зв`язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності. Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивач досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсію за віком.

Відтак, обставинами справи встановлено, що позивач здійснює адвокатську діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, зворотнього матеріалами справи не підтверджено, а тому підстави для звільнення від сплати єдиного внеску у позивача були відсутні, що зумовлює його обов`язок сплатити заборгованість з єдиного внеску відповідно до оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-215310-17, від 15.05.2019 №Ф-215310-17 та від 10.02.2020 №Ф-215310-17.

Посилання позивача на вчиненні державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції м.Київ дії з приводу накладення арешту на рахунки позивача є необгрунтованими, оскільки не є предметом розгляду в межах цієї справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимог Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 07.11.2018 №Ф-215310-17, від 15.05.2019 №Ф-215310-17 та від 10.02.2020 №Ф-215310-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI задоволенню не підлягають.

Як наслідок, підстави для вирішення питання щодо відкшодування на користь позивача моральної шкоди у суду також відсутні.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи, що у задоволенні позову стороні відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для вирішення судом питання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.