Рішення № 94002735, 05.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м. Київ № 640/24842/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. академіка богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про:

- визнання незаконною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає в невиплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільнені;

- стягнення з Міністерства внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги при звільненні на користь ОСОБА_1 у розмірі 82 804, 63 грн., з яких - 80 968, 34 грн. - сума одноразової грошової допомоги при звільненні; 1 137, 52 грн. - сума інфляційного збільшення, 698, 77 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 наказом № 805 о/с від 28.08.2019 була звільнена з органів внутрішніх справ. При цьому, Міністерство внутрішніх справ України наказом №805 о/с від 18.08.2019 встановило вислугу років в календарному обчисленні на день звільнення та для виплати одноразової грошової допомоги, однак, після винесення Наказу про звільнення №805 о/с від 18.08.2019, органами МВС Украйні не було здійснено розрахунків з ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постановою Кабміну України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі Постанова КМУ № 393), чим порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 була нарахована та виплачена відповідно до вимог законодавства, а посилання позивача на ч. 1 ст. 9 Закону №2262, як на підставу виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ (міліції) та була звільнена відповідно до п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивачка не проходила військову службу і не мала статусу жінки-військовослужбовця. Крім того, ОСОБА_1 була звільнена з органів внутрішніх справ (міліції) «за власним бажанням», а не зі служби в Збройних Силах України «у зв`язку з настанням особливого періоду та небажання проходити службу». Таким чином, на переконання відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивачем відповіді на відзив не надано.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом № 805 о/с від 28.08.2019 ОСОБА_1 була звільнена з органів внутрішніх справ.

Вказаним наказом встановлено: «Вважити такою, що після перебування у відпустці по догляду за дитиною, приступила до службових обов`язків, із 14 червня 2018 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «ж» (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_1 (М-197076), старшого оперуповноваженого 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів Міністерства внутрішніх справ України, із 14 червня 2018 року, виплативши одноразову грошову допомогу відповідно до статті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб».

Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 12 років 09 місяців 13 днів.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 22.08.2019 року.

За твердженням позивача, після винесення Наказу про звільнення №805 о/с від 18.08.2019, органами МВС Украйні не було здійснено розрахунків з ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з чим, позивач 05.09.2019 року звернулась до директора департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_3 із заявою про виплату належних їй коштів при звільненні в тому числі одноразової грошової допомоги.

Станом на 04.11.2019 року, за твердженням позивача, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України не було перераховано кошти одноразової грошової допомоги при звільненні, одночасно не було надано письмової відповіді з зазначенням обґрунтованих причин у зв`язку з якими не було здійснено розрахунку при звільненні.

В подальшому, представник позивача - Панасюк Олег Васильович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до департаменту фінансово-облікової політики МВС України з адвокатським запитом, в якому просив падати інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожен повний календарний рік її служби в органах МВС України із зазначенням видів (складу) грошового забезпечення.

22.11.2019 року у відповідь на вказаний запит Департаментом фінансово-облікової політики МВС України було надано розрахунки (довідки) про розміри грошового забезпечення за повні роки її служби у період з 2010-2012 року.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не було проведено належних розрахунків при звільненні ОСОБА_1 , остання звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюс законодавство про працю.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262), Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлено, що позивача вже було звільнено зі служби в МВС України за наступних обставин.

ОСОБА_1 проходила службу на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України.

З 30 червня 2015 р. по 02.11.2015 р. позивач перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

З 03 листопада 2015 р. позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 р. № 114.

До трудової книжки позивача було внесено запис «Звільнена з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 р. № 2365 о/с».

Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями по справі №826/26710/15 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та доказуванню не підлягають.

Разом з тим, постановою Верховного Суд від 24 липня 2019 року по справі №826/26710/15 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2365 о/с ДСК в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та зобов`язано МВС України вжити заходи щодо переведення ОСОБА_1 на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.

За твердженнями відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, які не заперечувались позивачем, відповідно до наказу МВС України від 16.08.2019 № 754 о/с на виконання постанови Верховного суду від 24.07.2019 скасовано пункт наказу МВС України від 06.11.2015 № 2365 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із наказом МВС України від 28.08.2019 № 805 о/с ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків після перебування у відпустці по догляду за дитиною із 14 червня 2018 року та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнена з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) із 14 червня 2018 року з виплатою одноразової грошової допомоги.

Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено підстави та категорію осіб, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із ч. 6 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні норми закріплені у Порядку № 393.

Так, абзац 1, 4 пункту 10 Порядку №393 визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Абзац 5 та 7 пункту 10 Порядку № 393 встановлює, що зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Крім цього, у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, що мають постійний характер, в розмірах, установлених наказами керівника органу чи підрозділу внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Як свідчать встановлені судом обставини, позивач вже звільнялась зі служби, що було предметом судового розгляду в адміністративній справі №826/26710/15 та на виконання постанови Верховного Суду в якій, ОСОБА_1 було поновлено на посаді та в той же день звільнено за власним бажанням за її заявою.

Надаючи суду відзив на позовну заяву, відповідачем зазначено, що 06.11.2015 у зв`язку із звільненням зі служби в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку 10 повних календарних років служби в сумі 7 937 грн. 50 коп. Після утримання податків і зборів кошти в сумі 7 818 грн. 44 коп. у листопаді 2015 року перераховано на картковий рахунок позивачки.

На підтвердження наведених доводів відповідачем надано суду копію відомості та платіжного доручення, водночас, позивачем не надано суду заперечень з приводу доводів відповідача відносно того, що ОСОБА_1 при першому звільненні вже виплачувалась одноразова грошова допомога в сумі 7 818 грн. 44 коп., яка була перерахована на її картковий рахунок.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_1 вже була звільнена зі служби в МВС України, в зв`язку з чим, при першому звільненні їй було виплачено одноразову грошову допомогу, що позивачем не заперечується.

Як зазначено судом вище, згідно із ч. 6 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні норми закріплені у Порядку № 393.

Отже, у зв`язку з тим, що позивачеві вже виплачувалась одноразова грошова допомога розмірі 7 818 грн. 44 коп., підстави для виплати позивачеві заявленої в позовній заяві суми, розрахованої за кожний повний календарний рік служби - відсутні.

Так, згідно з приписами чинного законодавства, при повторному звільненні ОСОБА_1 , одноразова грошова допомога обраховується за період її календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Встановлені обставини дають підстави для висновку, що наведені представником позивача у позовній заяви розрахунки щодо сум та порядку нарахування одноразової грошової допомоги не узгоджуються з вимогами закону, адже попередньо позивачеві вже виплачувалась одноразова грошова допомога, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представником позивача під час розгляду справи.

Окрім того, суд зазначає, що до відзиву відповідачем надано суду докази виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при повторному звільненні в розмірі 917, 25 грн.

Зазначені обставини щодо виплати позивачеві грошових коштів у сумі 917, 25 грн. представником позивача також не заперечувались. Розрахунки суми грошової допомоги, яка підлягала виплаті на користь позивача при повторному звільненні та була їй виплачена позивачем не спростовано та не надано зауважень стосовно незгоди позивача з такими розрахунками.

Окрім того, суд наголошує, що позивач була звільнена зі служби з власним бажанням, що підтверджується копією наказу від 28.08.2019 №805 о/с, а не у зв`язку з настанням особливого періоду та не бажанням продовжувати службу, що також спростовує доводи позивача, відносно того, що одноразова грошова допомога мала обраховуватись виходячи із 50% місячного грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що права позивача в частині виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні не порушено, а заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, враховуючи безпідставність наведеного в позовній заяві розрахунку одноразової грошової допомоги та докази, якими підтверджується виплата позивачеві попередніх сум, про які зазначено судом вище.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, визначені статтю 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 9, 72 - 78, 90, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Вєкуа Н.Г.