Рішення № 94002691, 29.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/905/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 позов Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 00000890500 від 05.12.2019 та № 00000900500 від 05.12.2019.

Також, вищевказаним рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 29.12.2020 та встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 22.12.2020.

21.12.2020 представником позивача було подано суду докази понесених Державним підприємством «Ніжинське лісове господарство» судових витрат на правничу допомогу в розмірі 21663,00 грн.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які мотивовані тим, що розмір витрат є завищеним, не відповідає складності справи, належним чином не обґрунтований та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про продовження розгляду питання щодо розподілу судових витрат без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

В силу вимог частин першої, третьої-п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21663,09 грн. позивачем надано до суду: договір про надання правничої (правової) допомоги № 22/07/20LE від 22.07.2020; копію акту № 2 прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання про надання правничої (правової) допомоги № 22/07/20LE від 22.07.2020 з описом наданих послуг від 15.12.2020; копію поштової накладної від 05.11.2020, копії квитанцій від 09.11.2020, від 14.12.2020 на підтвердження витрат на паливо та відправку поштової кореспонденції; копію платіжного доручення № 1072 від 15.12.2020 на суму 21663,09 грн., з відміткою банківської установи про проведення оплати.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 21663,09 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (35 год). Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

За встановленими обставинами, адвокат ОСОБА_1 вступив у справу на стаді розгляду справи по суті; правова позиція позивача була вже сформована іншими адвокатами; жодних нових доводів в судовому засіданні повідомлено не було; під час виступу адвокат Сидоренко К.О. фактично цитував позовну заяву; заяви про зміну правових підстав позову не подавав.

Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, який заявлений представником позивача, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з матеріалами справи, аналізу судової практики у подібних спорах, побудови стратегії захисту клієнта, аналізу документації клієнта пов`язаної з вищезазначеною справою, підготовки до виступу.

Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірна з обсягом виконаних робіт та витраченим часом.

Стосовно відшкодування витрат пов`язаних із прибуттям до суду в судові засідання та на поштові відправлення, суд зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат на пересилання поштової кореспонденції представником позивача надано до суду копію поштової накладної № 0104229746405 від 05.11.2020 про пересилання документів на адресу суду на суму 51,80 грн.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Витрати на поштові відправлення, про які заявлено позивачем, не є пов`язаними з розглядом справи в розумінні статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, надіслання письмових пояснень, доказів по справі та інших документів пов`язаних з розглядом справи є обов`язком відповідача в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України з метою доведення обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» в Додатку до якої визначено, що компенсація в адміністративних справах витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», зокрема, установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

При дослідженні питання щодо відшкодування витрат пов`язаних із прибуттям до суду в судові засідання встановлено, що адвокатом Сидоренко К.О. на підтвердження понесення вказаних витрат не надано: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; розрахунку відстані по маршруту м. Київ - м. Чернігів; розрахунку витрат на переїзд з м. Києва до м. Чернігів з відображенням норми витрати палива автомобіля на 100 км, що виключає можливість встановити дійсність та обґрунтованість заявлених позивачем витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

Отже, заявлені витрати пов`язані із прибуттям до суду в судові засідання та на поштові відправлення є безпідставними, а тому не підлягають відшкодуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та судового збору у розмірі 21020,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) на користь Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (вул. Московська, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00993521) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 січня 2021 року.

Суддя В.О. Непочатих