Рішення № 94002210, 05.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7090/20

РІШЕННЯ

іменем України

05 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України Військова частина 3053 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України Військової частини 3053, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України Військової частини 3053 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.05.2017 по 06.10.2020;

- зобов`язати Західне оперативно-територіальне об`єднання національної гвардії України Військову частину 3053 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 11.05.2017 по 06.10.2020.

В обґрунтування позову вказує, що станом на день звільнення відповідач не провів з ним розрахунків компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2017. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі №560/2609/20 зобов`язано Військову частину А3053 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. На виконання рішення суду кошти в розмірі 6701,94 грн. були перераховані на банківський рахунок позивача лише 06.10.2020.

На звернення позивача до Військової частини А3053 із проханням виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви у зв`язку із відсутністю на це законних підстав.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву у строк, визначений судом, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 11.11.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника Західного оперативно-територіального управління Національної гвардії України від 04.05.2017 №23 о/с відповідно до пункту "и" 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовим обов`язок та військову службу" був звільнений з військової служби.

Наказом командира Військової частини А3053 (по стройовій частині) від 11.05.2017 №105 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення.

У зв`язку з неотриманням грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017, позивач звертався до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2000 по справі №560/2609/20 зобов`язано Військову частину А3053 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

На виконання рішення суду кошти в розмірі 6701,94 грн. - компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки були перераховані на банківський рахунок позивача лише 06.10.2020, що підтверджується випискою з АТКБ "ПриватБанк" по рахунку позивача.

09.10.2020 позивач звернувся до військової частини А3053 із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На час звернення позивача до суду, відповідач не надав відповіді на звернення ОСОБА_1 та не провів з ним виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вважаючи бездіяльність Військової частини А3053 протиправною щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 не містять норм щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Таким чином, суд вважає, що нерозповсюдження на військовослужбовців норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме статті 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Необхідно зазначити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справа № 2340/4192/18.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд звертає увагу, що вина відповідача встановлена Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 560/2609/20, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А3053, та визнано протиправною бездіяльність військової частини А3053 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017.

Зважаючи на приписи частини другої статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі у день звільнення - 11.05.2017, проте виконав свій обов`язок зі сплати компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій лише 06.10.2020.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 пункту 2 два Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту два Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з військової служби у запас з 11.05.2017, а виплата грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2017 військовою частиною здійснена лише 06.10.2020, строк затримки розрахунку складає - 851 день.

Суд зазначає, що відповідач на вимогу суду не надав інформацію щодо проведення Західним оперативно-територіальним об`єднанням національної гвардії України Військовою частиною повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 із зазначенням видів та суми грошового забезпечення, а також довідки із детальним розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останніх місяця роботи перед звільненням (із зазначенням кількості робочих та відпрацьованих днів у кожному місяці) та довідки (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного, у суду відсутня можливість визначити розмір середнього грошового забезпечення за час затримки виплати позивачеві при звільненні зі служби, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлене, суд вважає належним способом захисту прав в даному випадку зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2017 по 06.10.2020, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України Військової частини 3053 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України Військової частини 3053 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.05.2017 по 06.10.2020.

Зобов`язати Західне оперативно-територіальне об`єднання національної гвардії України Військову частину 3053 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.05.2017 по 06.10.2020 - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 січня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Західне оперативно-територіальне об`єднання національної гвардії України Військова частина 3053 (вул. Будівельників, 25, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 08803796) Головуючий суддя В.В. Матущак