Ухвала суду № 94001996, 04.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

04 січня 2021 року Справа № 520/19320/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 04059243) , Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (пр. Перемоги, буд. 50-Б,Харків,61202, код ЄДРПОУ 37577078) , Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (вул. Лейпцизька, буд. 15,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 14333937) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди,

установив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2020 № 438 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 333 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова» в частині виділення згідно з додатком № 1 (номер на карті 274) та додатком № 2 (п.282) частини покрівлі за адресою: м.Харків, вул. Олімпійська, 15 для встановлення телекомунікаційного обладнання;

визнати недійсною додаткову угоди № 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-012092014/06 від 01.09.2014, укладеної між ПрАТ « ВФ « Україна» та Комунальним спеціалізованим підприємством «Інженерні мережі» про надання права для розміщення технічних засобі телекомунікацій на даху будинку за адресою: м.Харків, вул. Олімпійська,15

Відповідно до положень п.п.4, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.170 КАС України).

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися цей спір, суддя виходить з наступного.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз.2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Слід також зазначити, якщо суб`єкти (в тому числі органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір, під час укладання якого сторони домовляються про зміст та обсяг прав і обов`язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов`язковими для адміністративного договору, а кожний суб`єкт такого договору виступає як рівний один до одного.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що спірні правовідносини в частині визнання недійсною додаткової угоди № 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-012092014/06 від 01.09.2014 , укладеної між ПрАТ « ВФ « Україна» та Комунальним спеціалізованим підприємством «Інженерні мережі» про надання права для розміщення технічних засобі телекомунікацій на даху будинку за адресою: м.Харків, вул. Олімпійська,15 є такими, що виникли стосовно використання майна, що перебуває у комунальній /спільної сумісної власності, а саме права його оренди, а отже, знаходяться поза межами публічно-правових відносин.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2020 № 438 « Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 333 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова» в частині виділення згідно з додатком № 1 (номер на карті 274) та додатком № 2 (п.282) частини покрівлі за адресою: м.Харків, вул. Олімпійська, 15, порушується його право власності, в тому числі розпоряджатися власним майном, недотримується принцип заборони вчиняти дії щодо власності особи без її.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного права на користування належним йому майном, шляхом встановлення без погодження телекомунікаційного обладнання на даху будинку, співвласником якого є позивач, що відповідно виключає можливість розпоряджатися вказаним об`єктом. Відповідно, позов поданий на поновлення прав позивача у сфері приватно-правових відносин, оскільки оскаржуване рішення не порушує прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України ).

На підставі частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Як зазначалося вище, згідно положень ч. 1 статті 19 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 825/519/17 (провадження № 11-232апп18).

Оскільки спір у цій справі виник між виконавчим комітетом Харківської міської ради, яка надала місце для розташування засобів телекомунікацій на об`єкті комунальної власності територіальної громади м.Харкова та позивачем ( який вважає, що вказаний об`єкт не належить до комунальної власності) у зв`язку з порушенням його цивільних прав, в тому числі права на користування майном, суд дійшов висновку, що цей спір є цивільно-правовим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства в залежності від складу учасників справи.

Суд зазначає, що в межах позовної заяви позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Зважаючи на відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, клопотання про забезпечення адміністративного позову не підлягає розгляду.

Суд зауважує, що відповідно до п.3. ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в т.ч. в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.170,243,248 КАС України , суддя,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради , Комунального спеціалізованого підприємства « Інженерні мережі» , Приватного акціонерного товариства « ВФ Україна» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали направити позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 292 - 297 КАС України п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя Зоркіна Ю.В.