Рішення № 94001717, 21.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2020 року м. Рівне №460/3139/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_2, представник Поліщук Тетяна Сергіївна ,

відповідача: представник Яцута Альона Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доДубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Дубровицької районної державної адміністрації №34-к від 30.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату Дубровицької райдержадміністрації», поновити її на займаній посаді або на іншій рівнозначній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача спірним наказом з займаної посади у зв`язку з скороченням чисельності працівників відбулось із порушенням встановленої законодавством процедури його проведення. Вказав, що в Дубровицькій районній державній адміністрації на дату її звільнення були вакантні посади, які безпідставно не запропоновані позивачу. Водночас роботодавцем не забезпечено повідомлення працівника про втрату роботи у визначений трудовим законодавством строк, а саме за 2 місяці до звільнення. Крім того зауважив, що є членом профспілкової організації і відповідач обов`язково повинен був отримати згоду профспілкового органу на її звільнення, однак цього не здійснив. Також зазначає, що функції ліквідованого відділу в якому вона працювала перейшли до іншого структурного підрозділу адміністрації, при цьому сам державний орган не був ліквідований, що виключає її звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. З наведеного просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив. Зазначив, що наведені у позовній заяві доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки оскаржений наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » виданий з дотриманням приписів матеріального і процесуального права щодо вивільнення працівників, а тому підстав для його скасування немає. Повідомив, що оскільки позивач працювала на державній службі, то до неї застосовуються норми трудового законодавства в частині відносин не врегульованих спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про державну службу». Так, вказаним законом унормовано порядок звільнення осіб, які проходять службу в районних державних адміністраціях. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, що було здійснено відповідачем 04.02.2020. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто обов`язку пропонувати позивачу інші вакантні посади у роботодавця не було. Крім того, зауважив, що на дату персонального попередження позивача про звільнення, а також на дату її безпосереднього звільнення вакантні рівнозначні її посаді - провідного спеціаліста або нижчі за категорією посади в адміністрації були відсутні. При цьому, вказав, що положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення до державних службовців не застосовується, а тому відповідач при звільненні позивача такої згоди у профспілкового органу не запитував. З тих підстав вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і просить у їх задоволенні відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив в яких більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково пояснив, що у період з дати її попередження про звільнення до самого звільнення, 13.02.2020 набули чинності зміни до законодавства відповідно до яких скорочувався строк такого попередження з 2 місяців до 30 днів. Проте, вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення законодавства, які діяли на дату видачи попередження про її звільнення (04.02.2020).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив суть яких загалом зводиться до аргументів вже викладених у відзиві. Додатково зазначив, що всі посади, які були вакантні в штаті адміністрації під час проведення процедури звільнення позивача були посадами головних спеціалістів, а не провідних, тому переведення на них позивача без проведення конкурсу в силу вимог чинного законодавства було неможливе.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 10.06.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2020 підготовче засідання відкладено до 08.07.2020 у зв`язку з неприбуттям сторін.

08.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті до 23.07.2020, надано відповідачу можливість подати додаткові докази.

23.07.2020 у судовому розгляді оголошено перерву до 23.09.2020 для ознайомлення представника позивача з наданими документами.

Ухвалою суду від 23.09.2020 судовий розгляд відкладено до 26.10.2020 у зв`язку з неприбуттям представника позивача з причин визнаних судом поважними.

Ухвалою суду від 26.10.2020 судовий розгляд відкладено до 30.11.2020 у зв`язку з неприбуттям представника позивача з причин визнаних судом поважними.

30.11.2020 судовий розгляд не відбувся через перебування головуючого судді у відпустці, відкладено до 21.12.2020.

21.12.2020 у відкритому судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Розпорядженням голови Дубровицької районної державної адміністрації (далі Дубровицька РДА) від 23.06.2016 №60-к ОСОБА_2 переведена з посади провідного спеціаліста загального відділу апарату на посаду провідного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату Дубровицької РДА, що відноситься до підкатегорії В-2 категорії В посад державної служби (а.с. 51-54).

Постановою Кабінету міністрів України від 03.11.2019 №926 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» було зменшено граничну чисельність працівників місцевих держаних адміністрацій на всій території України.

На виконання вказаної постанови КМУ розпорядженням Рівненської обласної адміністрації від №112-к від 21.11.2019 рекомендовано Дубровицькій районній державній адміністрації визначити граничну чисельність працівників у кількості 83 штатних одиниці (а.с 65-66).

26.11.2019 головою Дубровицької РДА видано розпорядження за №30-К «Про скорочення чисельності та впорядкування структури Дубровицької райдержадміністрації», яким визначено граничну чисельність районної державної адміністрації у кількості 83 одиниці, у тому числі апарат районної державної адміністрації - 14 одиниць згідно з додатками до цього документа (а.с. 58-64).

Зокрема, цим актом ліквідовано структурний підрозділ апарату Дубровицької РДА - відділ документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян (6 штатних одиниць), в якому працював позивач та створено відділ організаційної та інформаційної роботи, документообігу, управління персоналом та захисту персональних даних (4 штатних одиниці).

Керівник апарату відповідача видав наказ від 28.11.2019 №40-К «Про попередження про звільнення працівників та зміну істотних умов праці», яким наказано попередити ОСОБА_2 й ряд інших працівників про їх наступне звільнення із займаних посад через два місяці від дня попередження у зв`язку із скороченням чисельності за списками працівників РДА згідно з додатком (а.с. 14-15).

Згідно з персональним повідомленням ОСОБА_2 від 20.12.2019 №676/01.48, отриманим позивачем у той же день під особистий підпис їй було запропоновано переведення на посаду провідного спеціаліста відділу питань оборонної роботи, цивільного захисту та охорони навколишнього природного середовища Дубровицької РДА (а.с. 16-17).

Надалі головою Дубровицької РДА видано розпорядження за №42-К від 28.12.2019 «Про оптимізацію структури Дубровицької районної державної адміністрації та внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 26 листопада 2019 року №30-К», яким внесено низку змін до цього розпорядження, зокрема, зазначена вище посада, переведення на яку пропонувалось позивачу була виключена зі штатного розпису (а.с. 67-71). Також цим актом замість відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян (6 штатних одиниць), в якому працював позивач утворено сектор документообігу та роботи зі зверненнями громадян апарату відповідача у складі 2 штатних одиниць, а саме: завідувач сектору і головний спеціаліст. Посада провідного спеціаліста у секторі цим розпорядженням не передбачена.

13.01.2020 листом відповідача №33/01.48 було відкликано персональне попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 від 20.12.2019 (а.с. 75).

31.01.2020 керівник апарату Дубровицької РДА видав наказ №11-К, яким вказано попередити працівників, зокрема й позивача, про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності штату згідно з додатком 2 до наказу (а.с. 76-77). Зі змісту цього документа вбачається, що при його винесенні враховувався протокол засідання комісії по вивченню кваліфікаційних характеристик, продуктивності праці працівників та дотримання їх прав та гарантій при вивільненні від 24.01.2020 (а.с. 179-196).

На підставі цього наказу відповідачем винесено персональне повідомлення від 04.02.2020, яким провідний спеціаліст відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату ОСОБА_2 попереджена про наступне її звільнення з займаної посади по закінченню 30 календарних днів з дати вручення цього повідомлення. Це повідомлення отримане позивачем у дату його видачи (04.02.2020) (а.с.81-82).

Також, 4 лютого 2020 року листом № вих.98/01.48 відповідачем було повідомлено первинну профспілкову організацію, про те, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 21.11.2019 року №112-к «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату обласної державної адміністрації, її структурних підрозділів та районних державних адміністрацій» суттєво зменшено штатну чисельність Дубровицької районної державної адміністрації було 119 штатних одиниць (в т.ч. апарат - 29 штатних одиниць), стало 83 штатних одиниць (в т.ч. апарат - 14 штатних одиниць); скорочено 36 штатних одиниць.

У зв`язку з цим, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрацїї від 26.11.2019 року №30-к «Про скорочення чисельності та впорядкування структури Дубровицької райдержадміністрації» (зі змінами від 28.12.2019 року №42-к), затверджено новий штатний розпис по апарату та структурних підрозділах-неюридичних особах райдержадміністрацїї та передбачено суттєве зменшення штатних посад працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації (в штатному розписі апарату було 29 посад, стало 14 посад; в штатному розписі структурних підрозділів-неюридичних осіб було 19 посад, стало 13 посад: скорочення складає 21 штатну одиницю).

Надалі керівник апарату Дубровицької РДА видав наказ від 30.03.2020 №343-к, яким ОСОБА_2 звільнено з 30.03.2020 з посади провідного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату Дубровицької РДА у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» (а.с. 55).

Не погоджуючись з цим наказом відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Водночас, у частині четвертій статті 40 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 вересня 2019 року) наголошено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Відповідно до частин першої- третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 49-2 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-IX від 12 грудня 2019 року, який набрав чинності 02 лютого 2020 року) вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій відповідно до Конституції України визначає Закон України від 09.04.1999 №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон №586-XIV).

Відповідно до ст.5 Закону №586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII), якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 5 Закону №889-VIII).

Державною службою у розумінні частини першої статті 1 Закону №889-VIII визнається публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону №889-VIII цей нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, зокрема, місцевих державних адміністрацій.

У відповідності до положень частин першої-третьої статті 5 цього Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Серед іншого, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII);

- ліквідація державного органу Закону (пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII)№889-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

При цьому частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з частиною четвертою статті 87 Закону України "Про державну службу" у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено абзаци перший та другий частини третьої, які передбачали, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, а звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Натомість Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №440-IX від 14 січня 2020 року, який набрав чинності 13 лютого 2020 року, у Законі України "Про державну службу" статтю 87 частину третю доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються".

Отже, на час звільнення позивача Законом України "Про державну службу", зокрема його статтею 87, були унормовані порядок та процедура вивільнення державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення. З огляду на положення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Так, наказом керівника апарату Дубровицької РДА від 30.03.2020 №343-к ОСОБА_2 звільнено з 30.03.2020 з посади провідного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату райдержадміністрації у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу».

Як з`ясовано судом, таке скорочення чисельності службовців відбулось внаслідок зміни структури та штатного розпису Дубровицької РДА за розпорядженнями голови відповідної адміністрації.

При цьому недоречними є твердження позивача, що вона була звільнена за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки зазначена правова норма не була підставою для її звільнення, що вбачається зі змісту цього документу.

Стосовно тверджень позивача, що роботодавцем протиправно не були запропоновані їй при звільненні всі вакантні рівнозначні або нижчі посади суд вказує наступне.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про державну службу» рівнозначна, посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020р «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15» - посада провідного спеціаліста державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, яку обіймала позивач належить до підкатегорії В-2 категорії В. У свою чергу посада спеціаліста такого державного органу відноситься до підкатегорії В-3 категорії В. Посада ж головного спеціаліста державного органу юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів належить до вищої підкатегорії В-1 категорії В, а завідувач сектора відноситься до підкатегорії Б-2 категорії Б посад державної служби, що також є вищою посадою ніж посада, що обіймав позивач.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Судом встановлено, що 26.11.2019 головою Дубровицької РДА видано розпорядження за №30-К «Про скорочення чисельності та впорядкування структури Дубровицької райдержадміністрації», яким, зокрема, ліквідовано структурний підрозділ апарату Дубровицької РДА - відділ документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян (6 штатних одиниць), в якому працював позивач та створено відділ організаційної та інформаційної роботи, документообігу, управління персоналом та захисту персональних даних (4 штатних одиниці).

Надалі головою Дубровицької РДА видано розпорядження за №42-К від 28.12.2019 «Про оптимізацію структури Дубровицької районної державної адміністрації та внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 26 листопада 2019 року №30-К», яким замість відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян (6 штатних одиниць), в якому працював позивач утворено сектор документообігу та роботи зі зверненнями громадян апарату відповідача у складі 2 штатних одиниць, а саме: завідувач сектору і головний спеціаліст. Посада провідного спеціаліста у секторі не передбачена.

Таким чином, у відділі в якому позивач працював до звільнення скоротили 4 працівника, при цьому посади, що залишились у штатному розписі новоутвореного сектора належали до вищої категорії посад державної служби, а тому її переведення на такі посади без проведення конкурсу було неможливим в силу наведених вище положень законодавства.

При цьому інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачу не пропонувалася, оскільки з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19 вересня 2019 року зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби чи іншу роботу у цьому державному органі, а після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-IX від 12 грудня 2019 року норми частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо державних службовців, які звільняються з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу чи його ліквідації, не застосовуються.

Відтак, ліквідація структурного підрозділу апарату Дубровицької РДА - відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян, в якому працював позивач не зумовлювала обов`язок відповідача як роботодавця забезпечити її працевлаштування.

Водночас судом не встановлено наявність у відповідача на час проведення процедури звільнення позивача вакантних рівнозначних її або нижчих посад державної служби.

Щодо пропозиції позивачу перевестися на вакантну посаду провідного спеціаліста відділу питань оборонної роботи, цивільного захисту та охорони навколишнього природного середовища Дубровицької РДА викладеної у персональному повідомленні від 20.12.2019 №676/01.48, то суд вважає, що вона втратила свою актуальність у зв`язку з подальшим виключенням такої посади зі штатного розпису такого відділу за рішенням голови адміністрації.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 попереджена про наступне звільнення з займаної посади 04.02.2020 під особистий підпис, а її фактичне звільнення відбулося 30.03.2020, тобто по закінченню 30 календарних днів з дати вручення цього повідомлення. З наведеного відповідачем дотримані вимоги передбачені абзацом першим частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», які повністю узгоджуються з положеннями частини шостої статті 49-2 КЗпП України.

Разом з тим, непереконливими є доводи позивача про необхідність її повідомлення про наступне звільнення за два місяці, оскільки це не було передбачено чинним законодавством на дату видачи спірного наказу.

Як було зазначено судом вище, звільнення державних службовців проводиться по особливій процедурі зумовленій їх статусом, яка регулюється спеціальним профільним законодавством.

Так, при звільненні службовців не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на таке звільнення. Закон лише встановлює обов`язок інформувати первинну профспілкову організацію про наступне вивільнення працівників, що було здійснено відповідачем 04.02.2020. Тому, звільнивши позивача без отримання згоди профспілки роботодавець діяв у межах чинного законодавства.

Щодо покликань позивача на правові висновки Верховного суду викладені у справі №817/860/16 від 28.02.2020 та справі №826/4673/16 від 04.04.2019, то суд відхиляє їх, оскільки вони викладені щодо трудового законодавства, яке не застосовується до спірних правовідносин у цій справі, оскільки порядок звільнення позивача регулюється не КЗпП України, а ЗУ «Про державну службу».

З наведеного суд дійшов висновку, що при звільненні позивача та припиненні державної служби була дотримана процедура вивільнення державних службовців. Отже, відповідач як роботодавець не допустив порушень своїх обов`язків та прав позивачки.

Інших процедурних порушень ухвалення оскарженого наказу, які можуть слугувати підставою для його скасування позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваного наказу від 30.03.2020 №343-к не спростована у ході судового розгляду.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

Отже, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (34100, вул. Воробинська, 16, м. Дубровиця, Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057706) про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області № 34-к від 30.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату Дубровицької райдержадміністрації», поновлення на посаді провідного спеціаліста сектору документообігу та роботи зі зверненнями громадян апарату Дубровицької райдержадміністрації Рівненської області або на іншій рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 січня 2021 року.

Суддя Д.П. Зозуля