Рішення № 94001367, 23.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5209/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

представника позивача – Нестеренко Н.М.,

представника відповідача – Гуленко О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Полтавської обласної державної адміністрації у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області; -зобов`язати Полтавську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди;

- визнати протиправною відмову Полтавської обласної державної адміністрації у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області;

- зобов`язати Полтавську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженнями голови Полтавської обласної державної адміністрації № 175 від 06.03.2018 та № 172 від 06.03.2018 позивачу надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння. На виконання цих розпоряджень позивачем було розроблено проекти землеустрою, які погоджені в установленому законом порядку. 07.11.2019 позивачем подані до Полтавської обласної державної адміністрації заяви про затвердження вищевказаних проектів землеустрою. Листами від 18.05.2020 відповідачем повернуто ці проекти з метою приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства. Після усунення вказаних відповідачем порушень,18.06.2020 позивачем повторно подано заяви про затвердження проектів землеустрою, проте листами від 21.07.2020 Полтавською обласною державною адміністрацією знову відмовлено у зв`язку із відсутність правових підстав для відведення спірних земельних ділянок в оренду позивачу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.10.2020 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Розгляд адміністративної справи №440/5209/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі о 10:00 28 жовтня 2020 року.

15.10.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що правові підстави для передачі земельних ділянок к.н. 5323286000:00:004:0245 та к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду позивачу відсутні, оскільки землі водного водного фонду передаються відповідно до статті 124 Земельного кодексу України за результатами земельних торгів.

22.10.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач звертає увагу на те, що стаття 134 Земельного кодексу України, яка дозволяє передавати земельні ділянки громадянам для сінокосіння без проведення аукціону, не містить положень про обов`язкову належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення. Водночас, лист Держгеокадастра № 13-28-0.1307453/2-20 від 31.07.2020, на який посилається відповідач, не містить жодних роз`яснень щодо спірного питання, а лише цитує норми законодавства. Також позивач звертав увагу на те, що розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 175 від 06.03.2018 та № 172 від 06.03.2018, якими позивачу надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не були скасовані. Крім того, проекти землеустрою були погоджені, крім експертів, департаментом екології та природних ресурсів Полтавської облдержадміністрації та Держводагенством.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.00 год. 17.12.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

20.12.2016 ОСОБА_1 та Полтавською обласною державною адміністрацією було укладено договір оренди № 19, за умовами якого позивач отримав у платне строкове користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка розташована за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області загальною площею 1,9782 га /т. № 1, а.с. 196-199/.

Також 20.12.2016 ОСОБА_1 та Полтавською обласною державною адміністрацією було укладено договір оренди № 19в, за умовами якого позивач отримав у платне строкове користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб – ставок «Верховина – середній», який розташований за межами села Верховина Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області загальною площею 1,9782 га /т. № 1, а.с 203- 205/.

Також 20.12.2016 ОСОБА_1 та Полтавською обласною державною адміністрацією було укладено договір оренди № 20, за умовами якого позивач отримав у платне строкове користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка розташована за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області загальною площею 5,277 га, в тому числі під водою 5,277 га /т. №1, а.с. 211 – 214/.

Цієї ж дати ОСОБА_1 та Полтавською обласною державною адміністрацією було укладено договір оренди № 20в, за умовами якого позивач отримав у платне строкове користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб – ставок «Верховина – нижній», який розташований за межами села Верховина Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області загальною площею 5,2770 га /т. № 1, а.с. 218-223/ .

Зазначені договори укладені строком на 25 років.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 175 від 06.03.2018 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею 0,2 га із земель водного фонду для сінокосіння біля водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5323286000:00:004:1131 загальною площею 1.9782 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та перебуває в користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди /т. № 1, а.с. 16/.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 172 від 06.03.2018 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею 0,40 га із земель водного фонду для сінокосіння біля водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5323286000:00:004:1132 загальною площею 5,277 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та перебуває в користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди /т. № 1, а.с. 18/.

Позивачем розроблено та погоджено в установленому законом порядку проекти землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок та 07.11.2019 подано їх на затвердження до Полтавської обласної державної адміністрації /заяви від 07.11.2019, т. № 1, а.с. 231,241/.

Листами від 18.05.2020 № 24915/1/01-37 та № 24913/1/01-37 Полтавською обласною державною адміністрацією відмовлено у задоволенні клопотання позивача та повернуто проекти землеустрою з метою приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства /т. №1, а.с. 239 -240, 249-250/.

Позивачем було усунуто порушення, викладені в листах Полтавської обласної державної адміністрації від 18.05.2020, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, після чого повторно подано заяви від 17.06.2020 про затвердження спірних проектів землеустрою /т. № 1, а.с. 103, 105/.

Листами від 21.07.2020 № 6626/1/01-37 та № 6631/1/01-37 Полтавська обласна державна адміністрація відмовила у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу у зв`язку із відсутністю правових підстав для відведення земельних ділянок прибережних захисних смуг державної власності водного фонду з цільовим призначенням: для сінокосіння громадянам у користування (оренду) без проведення земельних торгів /т. № 1, а.с. 107,108/.

Позивач не погодився із такими відповідями та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини 3 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 4 цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Орган місцевого самоврядування не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Згідно частини 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини 14-15 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини 6, 14 статті 123 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи.

Як встановлено з матеріалів справи, і про це вже зазначалося судом, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду площею 0,4000 га та 0,2000 в оренду ОСОБА_1 погоджені в установленому законом порядку, що відповідачем не заперечується.

Водночас, за змістом оскаржених листів від 21.07.2020 підставою для відмови у затвердженні цих проектів слугував висновок відповідача про неможливість передачі земельних ділянок водного фонду для сінокосіння громадянам без проведення земельних торгів.

Надаючи оцінку цьому висновку Полтавської обласної державної адміністрації суд враховує наступне.

Як встановлено судом, передумовою прийняття оскаржених позивачем відмов у затвердженні проектів землеустрою було засідання Комісії із земельних питань від 17.07.2020, на якому було вирішено звернутися до Держгеокадстру за роз`ясненням з питань передачі земельних ділянок водного фонду громадянам в користування для сінокосіння /витяг з протоколу № 15, т. № 2, а.с. 18/.

31.07.2020 листом № 13-28-0.13-7453/2-20, на який відповідач посилається у відзиві на підтвердження своїх рішень про відмову у затвердженні проектів землеустрою, Держгеокадастр надав відповідь, зміст якої не містить жодних роз`яснень з питань земельного законодавства, а лише цитує норми законодавства.

Наведене свідчить, що при прийнятті оскаржених рішень від 21.07.2020 відповідачу було незрозуміло порядок передачі земельних ділянок водного фонду громадянам в користування для сінокосіння, а також те, що правомірність прийняття оскаржених рішень обґрунтовується відповідачем, зокрема, листом Держгеокадастру від 31.07.2020 № 13-28-0.13-7453/2-20, який не містить жодних юридичних висновків.

Натомість суд не погоджується з твердженням відповідача про неможливість передачі земельних ділянок водного фонду для сінокосіння громадянам у користування без проведення земельних торгів з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За змістом частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Дослівне тлумачення зазначеної норми статті 134 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що передача громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них для сінокосіння здійснюється без проведення земельних торгів.

Водночас, посилання відповідача на те, що формулювання "для сінокосіння і випасання худоби, для городництва" за класифікатором відносить земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення, внаслідок чого виключається можливість передачі земельних ділянок водного фонду для сінокосіння без проведення земельних торгів, є лише припущенням відповідача, адже стаття 134 Земельного кодексу України не містить такого критерію розмежування земельних ділянок як землі сільськогосподарського призначення чи землі водного фонду, як не містить і заборони щодо передачі у користування земель водного фонду без проведення земельних торгів.

Вищезазначене тлумачення відповідачем норми статті 134 Земельного кодексу України ставить у більш вигідне становище осіб, які хочуть отримати земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби від тих хто хоче отримати земельну ділянку просто для сінокосіння. Разом з тим, статтею 59 ЗК України передбачено можливість передачі у користування земель водного фонду громадянам саме для сінокосіння.

Отже, оскаржені відмови Полтавської обласної державної адміністрації у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу, оформлені листами від 21.07.2020 № 6626/1/01-37 та № 6631/1/01-37, не ґрунтуються на нормах чинного земельного законодавства України, а, відтак, є протиправними та підлягають скасування.

Водночас, суд звертає увагу на порушення відповідачем принципу "належного урядування" у спірних правовідносинах.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Надаючи позивачу дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду розпорядженнями голови Полтавської обласної державної адміністрації № 175 від 06.03.2018 та № 172 від 06.03.2018, відповідач сприяв виникненню у позивача правомірних очікувань щодо можливості отримання земельних ділянок в користування в порядку, який не передбачає проведення земельних торгів. Тим більше, що вказані розпорядження в подальшому ні ким не були скасовані.

На виконання цих розпоряджень позивачем замовлено та розроблено проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у користування на умовах оренди, після чого проекти погоджено в порядку, установленому статтею 186-1 ЗК України.

До зазначених проектів листами від 18.05.2020 відповідачем висувалися вимоги щодо приведення у відповідність чинному законодавства, що позивачем було виконано.

Виконавши всі вимоги Полтавської обласної державної адміністрації та чинного законодавства позивач отримав відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок.

Вочевидь, що такі дії відповідача не відповідають принципу "належного урядування", адже позивач, виконавши складні процедури щодо розробки, погодження та корегування проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування в результатів отримав відмову у передачі цих земельних ділянок без будь - якої компенсації понесених витрат.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Полтавської обласної державної адміністрації затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду площею 0,4000 га та 0,2000 га суд враховує наступне.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев`ятої статті 123 Земельного кодексу України та правового висновку Верховного Суду, суд доходить висновку, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, у якій Верховний Суд вказав, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вищевказані вимоги позивача та зобов`язати Полтавську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати її в користування на умовах оренди, а також проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати її в користування на умовах оренди.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1681,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, код ЄДРПОУ 00022591) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Полтавської обласної державної адміністрації у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, оформлену листом № 6626/1/01-37 від 21.07.2020.

Зобов`язати Полтавську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,4000 га к.н. 5323286000:00:004:0245 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати її в користування на умовах оренди.

Визнати протиправною та скасувати відмову Полтавської обласної державної адміністрації у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, оформлену листом № 6626/1/-1-37 від 21.07.2020.

Зобов`язати Полтавську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 0,2000 га к.н. 5323286000:00:004:0244 в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та передати її в користування на умовах оренди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, код ЄДРПОУ 00022591) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 січня 2021 року.

Головуючий суддя К.І. Клочко