Рішення № 94000686, 24.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4862/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2595 про визнання протиправною бездіяльність, стягнення індексації грошового забезпечення, -

встановив:

23.06.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини А2595 код ЄДРПОУ 07567158, місцезнаходження: 80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Храпая, 1 (далі - відповідач), в якій, із урахуванням заяви від 22.09.2020 (вх. № 47571), позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2595 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.05.2019;

- стягнути з військової частини А2595 на користь спадкоємця ОСОБА_2 за законом ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 в сумі 132606,98 грн.

Ухвалою від 26.06.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час виключення ОСОБА_2 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідач протиправно не здійснив із членами його сім`ї усіх необхідних розрахунків, зокрема, не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення, яка повинна була нараховуватися та виплачуватися разом із грошовим забезпеченням. Позивач, що з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 11.06.2020 № 3944 з відповідача необхідно стягнути індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 у розмірі 132606,98 грн.

22.07.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на момент відкриття спадщини спадкодавця індексація грошового забезпечення ОСОБА_2 не була нарахована, а тому право на отримання такої індексації не переходить у спадщину. Представник відповідача також вказав на те, що у відповідача не було фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення упродовж січня 2016 року по лютий 2018 року, а тому ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що не виплачена ОСОБА_2 індексація грошового забезпечення не є спадковим майном, а є недонарахованим та невиплаченим грошовим забезпеченням. Відсутність фінансових ресурсів не може бути підставою для обмеження права на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив ті ж аргументи, що й у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, у відповідності до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А2595 від 19.06.2019 №133 ОСОБА_2 , командира частини, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з аварією гелікоптера, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.01.2020 № 47 (спадкова справа № 121/2019) позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_2 .

16.01.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Листом від 28.01.2020 № 371/71 відповідач повідомив позивача про те, що на момент відкриття спадщини спадкодавця індексація грошового забезпечення ОСОБА_2 не була нарахована, а тому право на отримання такої індексації не переходить у спадщину.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.05.2019 протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин третя статті 9 Закон України №2011-XII).

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункт 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.

З довідки щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_2 (арк. справи 21) вбачається, що з січня 2016 року по листопад 2018 року йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а з грудня 2018 року по травень 2019 року йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 614,65 грн.

Суд зауважує, що позивач, посилаючись на висновок судово-економічної експертизи від 11.06.2020 № 3944, просить стягнути з відповідача на її користь індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 в сумі 132606,98 грн (без урахування індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року по травень 2019 року у загальній сумі 614,65 грн).

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що право на отримання такої індексації не переходить у спадщину, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Суд вважає, що право на виплату індексації грошового забезпечення не входить до складу спадщини, адже має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення такого права у спадкодавця була його участь, зокрема, у відносинах проходження військової служби.

Наведене право не застосовується за умови, якщо зазначені виплати були нараховані, але не одержані спадкодавцем. В такому разі статті 1227 ЦК України встановлює, що право вимагати виплати таких сум входить до складу спадщини.

Між тим, як встановив суд, ОСОБА_2 індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, а з грудня 2018 року по травень 2019 року нарахована та виплачена не у повному обсязі.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, суд вважає, що право на індексацію грошового забезпечення, яке просить відновити позивач було наявне у померлого, проте така не була нарахована спадкодавцю за життя, а відтак не входять до складу спадщини.

Враховуючи те, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, то суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.05.2019 та стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 в сумі 132606,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А2595 про визнання протиправною бездіяльність, стягнення індексації грошового забезпечення відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 4 січня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.