Рішення № 94000451, 05.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2021 р. справа № 300/3058/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Бриковська Дар`я Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1349 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплату позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з січня 2016 року по лютий 2018 року та зобов`язати Військову частину А1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині А1349. Наказом командира Військової частини А1349 від 24.10.2018 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, а з 07.03.2019 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення згаданої військової частини. Військова частина А1349 листом за № 350/484/1/1352 від 03.09.2020 повідомила, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, оскільки в ОСОБА_1 не виникло право на її отримання. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з січня 2016 року по лютий 2018 року, оскільки виплата індексації грошового забезпечення передбачена частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.

11.11.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини А1349 від 10.11.2020 за № 350/484/1/2087/2 на позовну заяву. Відповідач не визнає позов. Відповідач зазначив, що проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Так, фінансування Збройних Сил України, в тому числі Військової частини А1349, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Вказує, що у в січні 2016 - лютому 2018 року у Міністерство оборони України не було фінансового ресурсу на виплату індексації грошового забезпечення, внаслідок чого Військовій частині А1349 не надавалося фінансування на таку виплату військовослужбовцям. Вказані доводи підтверджуються копією роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485. Окрім цього, вказує відповідач, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. Також відповідач звернув увагу на те, що станом на момент прийняття наказу Військової частини А1349 за № 56 від 07.03.2019 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 54-57).

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині А1349. Наказом командира Військової частини А1349 від 24.10.2018 за № 93 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На підставі наказу командира Військової частини А1349 від 07.03.2019 за № 56 ОСОБА_1 з 07.03.2019 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення згаданої військової частини (а.с. 13).

11.08.2020 представник позивача звернулась до Військової частини А1349 з заявою № 20/101, в якій просила надати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за його складовими з січня 2015 року по березень 2019 року (а.с. 14).

04.09.2020 Військова частина А1349 листом № 350/484/1/1365 надало представнику позивача інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 15-18).

15.10.2020 Військова частина А1349 видала довідку щодо нарахованої та виплаченої індексації ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по березень 2019 року (а.с. 20-21). Згідно вказаної довідки, індексація грошового забезпечення в період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу не нараховано та невиплачено.

11.08.2020 представник позивача звернулась до Військової частини А1349 з заявою № 20/101, в якій просила нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.03.2019 (а.с. 23).

Військова частина А1349 листом за № 350/484/1/1352 від 03.09.2020 повідомила, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась, оскільки в ОСОБА_1 не виникло право на її отримання. Також з 01.03.2018 було збільшено посадові оклади військовослужбовців, а тому відсутні підстави для виплати індексації позивачу. Щодо періоду з 01.12.2018 по 31.03.2019, то ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.(а.с. 26-27).

Вважаючи протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Так, частиною 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018, (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби

Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

" […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]", постанова від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17; " 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин", постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1349. За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу невиплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується листом Військової частини А1349 № 350/484/1/1352 від 03.09.2020 та довідкою Військової частини А1349 щодо нарахованої та виплаченої індексації ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по березень 2019 року.

Невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач обґрунтовує відсутністю передбачених Законами України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та "Про Державний бюджет України на 2017 рік" коштів на виплату індексації та роз`ясненнями про те, щоб не нараховувати індексацію грошового забезпечення до окремого роз`яснення. На підтвердження свої доводів відповідач посилається на роз`яснення та листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, № 248/1485 від 23.03.2018, № 248/8294 від 24.09.2018 та Міністерства соціальної політики України № 252/10/136-16 від 09.06.2016, № 48/0/66-17 від 08.08.2017, № 220/5140 від 04.07.2017.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до березня 2018 року, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення індексації, а зазначає лише про те, що у межах коштів військової частини А1349, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу. Суд не може оминути увагою ту обставину, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 по березень 2019 року, відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (премія, додаткова грошова винагорода тощо). Так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період складав від 4725,00 грн. до 5512,50 грн. (тоді як в 2015 році - 945,00 грн.) , щомісячної додаткової грошової винагороди від 4466,70 грн. до 5006,70 грн. (в 2015 році - 3780,00 грн.). Тому суд звертає увагу на те, що загальний розмір виплат ОСОБА_1 за рахунок таких додаткових одноразових виплат (премії, щомісячна додаткова грошова винагорода) складав в 2016 році більше 80% всього грошового забезпечення військовослужбовця та значно зріс порівняно з 2015 роком. Проте в цей період основні складові грошового забезпечення становили в рази менший розмір: посадовий оклад - 1050,00 грн., оклад за військовим званням - 120,00 грн., надбавка за вислугу років - 468,00 грн. Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі Міністерства оборони України, яке впродовж 2015-2018 років систематично збільшувало фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення (наприклад, премії, які фактично втратили характер "одноразових" та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплату такої державної гарантії щодо оплати праці як «індексація грошового забезпечення». Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Верховний Суд зробив такий висновок:

"…реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі". Постанови від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19.

Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.

З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.

Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення, листи, в даному випадку роз`яснення та листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, № 248/1485 від 23.03.2018, № 248/8294 від 24.09.2018 та Міністерства соціальної політики України № 252/10/136-16 від 09.06.2016, № 48/0/66-17 від 08.08.2017, № 220/5140 від 04.07.2017, не можуть скасовувати дію норм чинного законодавства. Тобто посилань відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами. Натомість Військова частина А4604 зобов`язана діяти відповідно до закону.

В даному випадку бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Військової частини А1349 належить задовольнити повністю: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати Військову частину А1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В даному випадку, позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію ордера на надання правової допомоги від 11.08.2020, виданий адвокатом Бриковською Д.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 20/017 від 11.08.2020 (а.с. 28); копію угоди № 20/017 від 11.08.2020 про надання правової допомоги (а.с. 29-34); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001190, видане Бриковській Д.О. 26.10.2018 (а.с. 35); копію акту погодження вартості послуг згідно договору № 20/017 від 11.08.2020 (а.с. 36); копію акту приймання-передачі виконаної роботи від 30.10.2020 згідно угоди № 20/017 від 11.08.2020 про надання правової допомоги (а.с. 37); копію рахунку № 20/01545 від 11.08.2020 на оплату 3500,00 грн. за договором про надання правової допомоги № 20/017 від 11.08.2020 (а.с. 38); дублікат квитанції № 0.0.1806098079.1 від 18.08.2020 про оплату 3500,00 грн. за договором про надання правової допомоги № 20/017 від 11.08.2020 (а.с. 39).

Суд звертає увагу на те, що згідно пунктів 1.3.1 та 1.3.3 угоди № 20/017 від 11.08.2020 про надання правової допомоги, представництво інтересів ОСОБА_1 як клієнта у справі, включає в себе: представництво та захист інтересів в Львівському окружному адміністративному суді, судах апеляційної інстанції; підготовка та подача позовної заяви про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

В даному випадку, позовна заява подана до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та стосується іншого предмета спору - виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Акт приймання-передачі виконаної роботи від 30.10.2020, хоча й містить описки в номері та даті договору на виконання якого він складений, проте з його змісту випливає, що він складений саме згідно угоди № 20/017 від 11.08.2020 про надання правової допомоги (а.с. 37). Позивачем проведено оплату за надання правової допомоги на рахунок Бриковської Д.О. саме за договором № 20/017 від 11.08.2020 та згідно рахунку № 20/01545 від 11.08.2020 про оплату послуг згідно вказаного договору (а.с. 38-39).

Отже, долучені до позовної заяви документи є неналежними доказами, оскільки не доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу саме в цій адміністративній справі, що перебуває в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.05.2016 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (а.с. 12). Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, та враховуючи, що позивач не підтвердив належними доказами понесення інших судових витрат у справі, керуючись частинами 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1349 щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину А1349 (ідентифікаційний код - 08174283, вулиця Чорновола, 119А, місто Івано-Франківськ, 7600 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина А1349, ідентифікаційний код - 08174283, вулиця Чорновола, 119А, місто Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.