Рішення № 94000437, 29.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2020 р. справа № 300/2815/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - Комарницького Є.Г.,

представника відповідача - Конопади С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 15.10.2020 звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), у якій просить визнати неправомірними дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0000500706, яким позивачу нараховано 72 292 гривні штрафної санкції.

Позовні вимоги мотивовані протиправними висновками відповідача, викладеними у акті (довідці) про результати фактичної перевірки №090216 від 27.08.2020 та винесеним внаслідок встановленого порушення вимог податкового законодавства податкового повідомлення-рішення №0000500706 від 16.09.2020, яким ОСОБА_1 нараховано штрафну санкцію на суму 72 292 гривні 00 копійок. Так, позивач зазначає, що сама по собі відсутність на момент проведення перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови їх подальшого надання інспекторам ГУ ДПС, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції. ОСОБА_1 вказала на здійснення нею належного обліку товарних запасів, та на відсутність будь-яких підстав для притягнення її до відповідальності, визначеної статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня (вручення) отримання копії ухвали для усунення виявлених суддею недоліків (а.с.16-18).

ОСОБА_1 , у межах встановленого строку недоліки позову усунуто, відтак ухвалою суду від 29.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України), судовий розгляд справи призначено на 07.09.2020 о 10:00 год (а.с.18-19).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, судове засідання, призначене на 18.11.2020 не відбулось. Про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, яке призначено судом на 09.12.2020 о 10:00 год учасників справи повідомлено, шляхом направлення на їх поштові адреси повісток про виклик до суду (а.с.103, 119-120).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, який отримано судом 18.11.2020 (а.с.104-107). У відзиві представник відповідача проти заявлених ОСОБА_1 вимог заперечив, вказав на їх безпідставність, описав виявлені в ході перевірки порушення позивачем вимог законодавства та з посиланням на приписи податкового законодавства просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

На електронну адресу суду 08.12.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 уточнив пункт перший позовних вимог шляхом визнання нечинним акта перевірки №090216 від 27.08.2020 (а.с.123).

Під час судового розгляду справи 09.12.2020 представник позивача від поданої 08.12.2020 заяви про уточнення позовних вимог відмовився, у зв`язку із чим, заяву повернуто судом заявнику без розгляду (а.с.155).

Зважаючи на необхідність виклику і допиту свідків та з метою витребування додаткових письмових доказів по справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2020 (а.с.156).

У судове засідання 17.12.2020 з`явились свідки ОСОБА_2 - інспектор ГУ ДПС в Івано-Франківській області та ОСОБА_3 - уповноважена особа ОСОБА_1 , яка була присутньою під час проведення спірної перевірки.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що під час проведення фактичної перевірки оглянуто Книгу обліку доходів та витрат, також проведено опис наявного в магазині товару - алкогольних та тютюнових виробів. Оскільки в день проведення фактичної перевірки 18.08.2020, в тому числі встановлено, що в книзі обліку доходів та витрат не внесено даних щодо первинних документів, перевіряючими винесено вимогу про надання документів до 13:00, 25.08.2020. Враховуючи, що ні позивачем, ні її уповноваженим представником витребуваних документів не надано, інспекторами правомірно, виходячи із встановлених обставин, складено акт перевірки та на підставі виявленого порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, винесено податкове повідомлення-рішення.

У свою чергу, ОСОБА_3 зауважила, що 25.08.2020 інспектори ГУ ДПС за адресою магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який підлягав перевірці, не з`явились, а 27.08.2020 відвідали магазин з уже складеним актом про результати фактичної перевірки. А відтак, усі наявні первинні документи інспекторами не перевірялись, відповідно, жодної оцінки таким документам не надано, що свідчить про необґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки та безпідставність притягнення ОСОБА_1 до такої відповідальності. Пояснила, що всі первинні документи на наявну алкогольну та тютюнову продукцію 18.08.2020 були наявні в магазині, що стосується не заповнення графи "реквізити документа, що підтверджує понесені витрати" в Книзі обліку доходів та витрат, то завжди в такий спосіб вела облік, бо так зручніше.

Представником позивача на електронну адресу суду 24.12.2020 направлено заяву (а.с.172-175), у якій ОСОБА_1 , серед іншого, просила суд звернути увагу на відсутність у неї, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування обов`язку вести облік товарних запасів; звернула увагу на те, що основними документами обліку (підакцизних) товарів, що перебувають на реалізації є первинні документи бухгалтерського обліку, такі як накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Разом з цим, позивач наголосила, що зважаючи на наявність у неї документів, що підтверджують облік товарів, їх надходження, відповідач, застосувавши штрафну санкцію, визначену статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача із вимогами позивача не погодилася, вважає такі безпідставними, необґрунтованими, та зважаючи на доводи, викладені у відзиві на позов, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши позиції сторін та пояснення свідків, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові пояснення та докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

На підставі наказу №469 від 18.08.2020 «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС від 10.08.2020 №733» та направлень на перевірку від 18.08.2020 №№1032, 1031 головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_4 та заступником начальника відділу Кравцем І.В. здійснено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) (а.с.110-111 та зворотна сторона).

В ході проведення перевірки, яку розпочато 18.08.2020 інспекторами виявлено, в тому числі, порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів та витрат, вартість товару, отриманого для реалізації становить 36 146,00 грн.

Того ж дня, інспекторами складено та вручено присутній під час перевірки ОСОБА_3 вимогу про надання документів ОСОБА_1 , що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема, реєстраційного посвідчення реєстратора розрахункових операцій (надалі - РРО); довідки про опломбування РРО, книги обліку розрахункових операцій на РРО; книги обліку доходів і витрат; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договори оренди) (а.с.36).

Вказані документи зобов`язано надати до перевірки за місцем її здійснення не пізніше 13:00 год 25 серпня 2020 року та роз`яснено, що ненадання вищевказаних документів у встановлений строк є підставою для притягнення до відповідальності, відповідно до статті 121 Податкового кодексу України та буде розцінюватись контролюючим органом як відсутність таких документів у платника податків.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 у позовній заяві, нею особисто 25.08.2020 на 13:00 год, на виконання вищевказаної вимоги, підготовлено всі необхідні документи та пояснення з питань, які стосувались проведення фактичної перевірки її діяльності, однак посадові особи відповідача за місцем проведення перевірки не з`явились, із документами не ознайомились. Надалі, інспектори ГУ ДПС з`явились за адресою магазину, де проводилась перевірка, 27.08.2020 із уже складеним актом перевірки №090216. При наданні інспекторам оригіналів документів ведення обліку та копій видаткових і товарно-транспортних накладних на товар, який перебував у реалізації, інспектори відмовились від їх огляду та перевірки, вказавши на вимогу про надання документів від 18.08.2020 до 25 серпня 2020 року.

В результаті проведеної перевірки, з огляду на виявлені порушення, 16.09.2020 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000500706, яким на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 72 292 гривні 00 копійок (а.с.33).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки та правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, з метою захисту своїх прав на інтересів позивач звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі, також ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі, також Закон №265/95-ВР) встановлено, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 6 цього ж Закону, облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

При цьому, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі, також Закон №996-XIV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

У розділі V Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована лише у тому випадку, коли особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вказані норми Закону допускають ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містять чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.

Аналізуючи наведені аналогічні положення, Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 по справі №803/954/14 виснував, що законодавством не передбачено обов`язкового зберігання за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання оригіналів первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, та зазначив, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20 січня 2015 року по справі № 21-275а14у, Верховного Суду в постанові по справі №810/2736/17 від 10 квітня 2020 року, а також, у постановах від 30.01.2018 по справі № 810/1148/17 та від 28.02.2018 у справі № 810/3247/16.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку про те, що штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Натомість, у межах спірних правовідносин судом встановлено, що виявлені в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » товарно-матеріальні цінності, з приводу яких інспекторами відповідача встановлено відсутність доказів їх придбання на загальну суму 36 146,00 грн все ж обліковувалися відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні видаткові накладні за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року (а.с.39-92).

Згідно із приписами пунктів 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як встановлено судом під час розгляду справи, первинні документи підготовлено та надано інспекторам ГУ ДПС в Івано-Франківські області 27.08.2020. При цьому, в день, зазначений у вимозі про надання документів - 25.08.2020 інспектори за місцем проведення перевірки не з`явились.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків про бездіяльність позивача щодо обліку товарних запасів слугувала відсутність відомостей у графі 5 «реквізити документа, що підтверджує понесені витрати» у Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Про ознайомлення інспекторів із Книгою 18.08.2020 свідчать власні підписи останніх на акруші 3 такої Книги.

Ознайомившись у судовому засіданні із засвідченою копією Книги обліку доходів і витрат ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах справи, судом встановлено, що під час здійснення господарської діяльності, позивачем до Книги вносились відомості про період обліку, суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, суму повернутих коштів за товари, загальну суму отриманого доходу, яка підлягає декларуванню, суму витрат, по`язаних з придбанням товарів, витрати на оплату праці найманих осіб та суму чистого оподатковуваного доходу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 25.08.2020 підготовлено для огляду та перевірки усі первинні документи, інспекторами ГУ ДПС ні 25.08.2020, а ні 27.08.2020 не оглянуто та не надано відповідної оцінки наявним первинним документам, а відтак і не підтверджено наявності розбіжностей відповідних сум, вказаних у книзі обліку та у видаткових накладних, та як наслідок, достовірно не визначено різниці між сумою реалізованого товару та залишками, відповідно до складеного ними опису.

Суд звертає увагу на те, що ані відповідачем, ані свідками (державними ревізорами-інспекторами) не надано суду жодних пояснень щодо алгоритму визначення необлікованого товару та не зазначено причини неврахування вищевказаних документів в якості доказів ведення позивачем обліку товарних запасів, так само, і не висловлено будь-яких заперечень стосовно недостовірності таких видаткових накладних.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що висновки інспекторів ГУ ДПС в Івано-Франківській області Федорака І.М. та Кравця І.В. є у повній мірі не обґрунтованими, а відтак, не можуть слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Водночас, зважаючи на неналежне ведення позивачем Книги обліку доходів і витрат, що проявилось у не внесенні відомостей про реквізити документів, які підтверджують понесені нею витрати, суд зазначає, що відповідно до статті 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неналежне ведення обліку доходів і витрат громадянами, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, відповідачем не доведено наявність в діях позивача порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР та, як наслідок, безпідставно застосовано штрафну санкцію в розмірі 72292,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини та правові норми суд зазначає, що встановлене судом безпідставне неврахування інспекторами контролюючого органу належним чином складених первинних документів в якості доказів ведення обліку товарних запасів та складення відомості про вартість необлікованого товару за відсутності будь-яких підстав, в своїй сукупності свідчать про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем передчасно, без врахування всіх істотних обставин, що безумовно є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1878119332.1 від 20.10.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.21).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача лише понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 139, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0000500706 про нарахування ОСОБА_1 фінансової санкції (штрафу) у розмірі 72 292 (сімдесят дві тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43142559) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43142559.

Рішення складене в повному обсязі 04 січня 2021 року.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.