Ухвала суду № 94000372, 05.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/33/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Іршавського районного суду Закарпатської області Даруди Ірини Анатоліївни, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до судді Іршавського районного суду Закарпатської області Даруди Ірини Анатоліївни та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій судді Іршавського районного суду Даруди І.А. Згідно позовних вимог позивач просить: 1. Визнати протиправними дії судді Іршавського районного суду Даруди Ірини Анатоліївни по відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на зняття ксерокопій з матеріалів кримінального провадження № 12020070100000041 від 14 січня 2020 р. за ч. 2 ст. 286 КК України та матеріалів кримінальної справи № 301/953/20 по відмові у наданні дозволу зняття ксерокопій з матеріалів кримінального провадження ; по відмові у наданні дозволу на зняття копій з матеріалів кримінального провадження у формі листа - відписки (без відповідного процесуального документа - ухвали); вимаганні сплатити судовий збір всупереч вимогам діючого кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI; невиконання письмової обіцянки про надіслання ОСОБА_1 копій процесуальних документів. 2. Зобов`язати суддю Іршавського районного суду Закарпатської області Даруда І.А. у 5-ти денний термін з дня набуття рішенням суду законної сили надіслати ОСОБА_1 копії всіх процесуальних документів, зазначених у заяві від 09.09.2020 року. 3. Стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь позивача заподіяні збитки в розмірі 63 грн. 10 коп. та моральну шкоду . 4. Стягнути на користь ОСОБА_1 всі судові витрати .

Відповідно до п.6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи (частина 8 ст. 171 КАС України).

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за даним адміністративним позовом слід відмовити, з огляду на наступне.

Так згідно статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що захист суспільних інтересів та інтересів держави шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, можливий лише у сфері публічно-правових відносин, та відповідно спір може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства лише за умови, що одним із учасників спірних правовідносин є особа, яка здійснює владні управлінські функції по відношенню до іншого їх учасника.

Водночас, у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Як зазначено в адміністративному позові, підставою для звернення ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугували дії судді Іршавського районного суду Закарпатської області Даруди І.А. , пов`язані з розглядом у 2020 році кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України. Так, зокрема позивач зазначила у позовній заяві, що 2020 року суддею Даруда І.А. розглядалось кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа № 301/953/20). ОСОБА_1 не брала участі в даному кримінальному провадженні ні на досудовому слідстві, ні в суді першої інстанції. Після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції під головуванням судді Іршавського районного суду Даруда І.А., засуджений ОСОБА_3 уклав із позивачкою угоду на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо нього, оформлення апеляційної скарги на вирок суду та захист його інтересів в апеляційному суді. На виконання умов угоди, 04.09.2020 року, ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду із заявою, в якій просила надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, 09.09.2020 року звернулася із заявою, в якій просила дозволити зняти ксерокопію з матеріалів кримінального провадження на конкретних аркушах справи. На дану заяву позивачка отримала відповідь від 15.09.2020 року, в якій суддя Іршавського районного суду Даруда І.А. написала, що за виготовлення копій матеріалів досудового розслідування та судового провадження відносно ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI слід сплатити судовий збір у розмірі 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (6,31 грн.) за кожний аркуш копії та після долучення квитанції про сплату судового збору буде надіслано копії матеріалів, вказаних в заяві. 21.09.2020 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 63 грн. 10 коп. та разом з квитанцією про сплату судового збору подала заяву судді Даруда І.А., в якій просила надати дозвіл на зняття копій з 10-ти аркушів, що знаходяться на аркушах справи № 9,12,15,16,43,122,124,127,129,176. Однак, копії обіцяних суддею Даруда І. А. процесуальних документів не отримала.

Отже, позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача-1 судді Іршавського районного суду Даруда І.А., як до головуючої судді, яка розглядала кримінальну справу щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду даних справ.

Суд зазначає що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій щодо розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення (дії, бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, якщо їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Виходячи з викладеного, суд констатує неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року (провадження № 14-399цс18), а також від 20 березня 2019 року (провадження № 14-655цс18), які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що у постанові від 3 квітня 2018 року у справі №820/5586/16 (провадження №11-6ас18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що здійснення процесуальних функцій, пов`язаних із судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. Суд виходив з того, що учасники процесу та виконують виключно процесуальні, пов`язані з відправленням судом правосуддя, функції, які не можна охарактеризувати як управлінські; дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

У постанові Пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» від 12.06.2009 року №6 судам роз`яснено, що у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у судді Ірашавського районного суду Закарпатської області Даруди І.А. були відсутні владні управлінські функції, оскільки підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою є здійснення відповідачем процесуальних дій, як головуючої по справі що розглядала кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України, а саме ненадання копій документів кримінального провадження, невинесення ухвали тощо.

Дана обставина виключає наявність публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, що, в силу положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5-11, 19, 170, 171, 256, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Іршавського районного суду Закарпатської області Даруда І.А., Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Ю.Ю.Дору