Рішення № 93999030, 29.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 справа № 914/534/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., при секретарі Марінченко Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство "А.Є. Брік", м. Київ

до відповідача1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів

до відповідача 2: Міністерство соціальної політики України, м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 4 128 783,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (у режимі відеоконференції): Карпухін Я.В.;

від відповідача1: Пришляк Ю.В.;

від відповідача2 (у режимі відеоконференції): Сенчек Марія Сергіївна.

Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процессу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване протезно - ортопедичне підприємство «А.Є.Брік», м. Київ звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 4 128 783,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.04.2020 року.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 03.11.2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Міністерство соціальної політики України.

Розгляд справи призначено на 29.12.2020 року.

Судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 29.12.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

29 липня 2016 р. між ТОВ «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «А.Є. Брік» (далі - Позивач, Продавець) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (далі - Відповідач, Покупець) було

укладено Договір на поставку товару № 282 від 29.07.2016 р. (далі - Договір).

У відповідності до умов цього Договору в період з 13 березня 2017 року по 11 липня 2018 року Продавець здійснив поставку товарів Покупцеві, на загальну суму 4 724 822,36 (чотири мільйона сімсот двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять дві) гри 36 коп.

В період з 13.04.2017 року по 17.12.2019 року здійснено проплату в розмірі 596 038,53 грн.

05 вересня 2019 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено Лист -претензію на суму 4 128 783,83 гри. (чотири мільйона сто двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три) три. 83 коп. з вимогою негайно розпочати зменшувати зазначену заборгованість.

Однак у відповідь Позивачем було отримано лист від 16 вересня 2019 року № 2886/13 в якому Відповідач визнає заборгованість у сумі 4 128 783,83 грн. (чотири мільйона сто двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 83 коп., та просить відтермінувати сплату зазначеного боргу до «впродовж 2020 року» (без зазначення чітких термінів).

17 грудня 2019 року на адресу Відповідача було направлено Претензію на суму 4 128 783,83 грн. (чотири мільйона сто двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 83 коп. з вимогою сплатити зазначені кошти до 31 грудня 2019 р.

Аргументи Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування

Згідно п. 2.1. Статуту Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування створене з метою задоволення потреб населення у технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення, товарах народного споживання для населення України, а також надання реабілітаційних послуг, послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації. Уповноваженим органом управління Львівського КЕПЗПіП є Міністерство соціальної політики України.

Безпосередньо підприємство з державного бюджет вже не фінансується. Фінансова ситуація відповідача погіршилася ще й тим, що з 05.08.2019 року по 29.11.2019 року Залізничним ВДВС м. Львів ГУТЮ у Львівській обл. було накладено арешт на кошти підприємства.

Після розблокування рахунків, у відповідь на претензію позивача від 17.12.2019 року підприємство все ж оплатило частину заборгованості в загальному розмірі - 300 000,00 гри. (копії платіжних доручень від 18.12.2019 року, 23.12.2019 року та 24.12.2019 року додаються). Таким чином заборгованість перед позивачем становить не 4 128 783,83 гри., а 3 828 783,83 гри.

Згідно п. 3.6. Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі Уповноваженого органу управління несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Підприємства.

Невиконання вимоги виконавчого органу призведе до арешту коштів та майна відповідача, що в свою чергу може привести до зупинки підприємства і доведення його до неплатоспроможності.

Приватні підприємства володіють більшою часткою ринку та в більшому обсязі використовують кошти, передбачені спеціальною програмою Мінсоцполітики України, ніж казенні.

Аргументи Міністерства соціальної політики України

Проти залучення в якості співвідповідача заперечило. Розділом III Статуту Львівського КЕПЗПіП, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2015 року №688 встановлено, що підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланк та інші реквізити та несе відповідальність за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні.

Міністерство не несе відповідальності за стан і результати фінансово - господарської діяльності підприємтсва, а тому не відповідає за зобов`язаннями підприємтсва.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29 липня 2016 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на поставку товару №282 від 29.07.2016 року.

Поставка підтверджується видатковими накладними: РН-0000131 (13.03.17), РН-0000168 (24.03.17), РН-0000169 (24.03.17), РН-0000169 (24.03.17), РН-0000169 (24.03.17), РН-0000169 (24.03.17), РН-0000170 (24.03.17), РН-0000195 (11.04.17), РН-0000224 (19.04.17), РН-0000225 (19.04.17), РН-0000226 (19.04.17), РН-0000227 (19.04.17), РН-0000234 (21.04.17), РН-0000245 (24.04.17), РН-0000280 (11.05.17), РН-0000281 (11.05.17), РН-0000301 (19.05.17), РН-0000331 (23.05.17), РН-0000419 (13.06.17), РН-0000438 (16.06.17), РН-0000569 (03.08.17), РН-0000569 (03.08.17), РН-0000570 (03.08.17), РН-0000600 (11.08.17), РН-0000601 (11.08.17), РН-0000672 (12.09.17), РН-0000740 (05.10.17), РН-0000883 (22.11.17), РН-0000036 (18.01.18), РН-0000050 (18.01.18), РН-0000062 (23.01.18), РН-0000068 (23.01.18) РН-0000089 (01.02.18) РН-0000110 (07.02.18) РН-0000181 (02.03.18), Р11-0000182 (02.03.18), РН-0000194 (05.03.18), РН-0000195 (05.03.18), РН-0000211 (15.03.18), РН-0000240 (27.03.18), РН-0000363 (15.05.18), РН-0000413 (07.06.18), РН-0000489 (11.07.18).

На виконання умов договору з 13.04.2017 року по 17.12.2019 року проведено оплату в розмірі 596038,53 грн.

Позивачем направлено Листи-претензії від 05.092019 року та від 17.12.2019 року.

Львівським КЕПЗПіП подано відповідь на претензію (№2886/13 від 16.09.2019 року) з якої вбачається, що така заборгованість не заперечується, однак не може бути погашена через важке матеріальне становище, крім того висвітлено прохання розтермінувати сплату заборгованості.

З довідки №1744/13 від 28.09.2020 року згідно даних з бухгалтерського обліку станом на 27.09.2020 року кредиторська заборгованість підприємства становить 37 804 138,07 грн., а саме:

- борг по заробітній платі без податків - 6 740 096,83 грн.

- борг по податках і зборах - 5 441 388,19 грн.

- борг перед постачальниками товарів, робіт, послуг - 25 622 653,05 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачу 1 товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи. Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача становить 3 828 783,83 грн. Факт наявності заборгованості в розмірі 3 828 783,83 грн. відповідачем не заперечується. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо заперечень казенного підприємства суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Також в пункті 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання (Постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за Договором.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування 4 128 783,83 підлягають частковому задоволенню, з урахуванням часткової проплати стягненню підлягає 3 828 783,83 грн.

Крім того, позовних вимог до Міністерства соціальної політики України, позивач не заявив. Позовні вимоги стосуються виключно Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування через невиконання договірних зобов`язань.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 61 931,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 500 від 21.02.2020 року.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, керуючись статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 431,76 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Позивачем не підтверджено витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., а тому такі не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10, код ЄДРПОУ 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване протезно-ортопедичне підприємство «А. Є. Брік» (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4, код ЄДРПОУ 25271094) заборгованість у розмірі 3 828 783, 83 грн. (три мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три гривень) 83 коп. та судовий збір в розмірі 57 431,76 грн. (п`ятдесят сім тисяч чотириста тридцять одна гривень) 76 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05.01.2021 року

Суддя З.В. Горецька