Рішення № 93999007, 05.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2021 справа № 910/15520/20

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ,

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», с.Малехів Жовківського району Львівської області,

про відшкодування 42'277,28 грн. шкоди у порядку регресу,

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про відшкодування 42'277,28 грн. шкоди у порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, страхова компанія зазначає, що у зв`язку з тим, що страховиком здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.127642865 від 10.02.2019, позивач, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст.22, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув право зворотної вимоги до відповідача за завдані збитки. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 справу № 910/15520/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

04.11.2020 матеріали справи № 910/15520/20 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 листопада 2020 року справу № 910/15520/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

27.11.2020 відповідач на електронну адресу суду подав відзив на позовну заяву (вх.№34076/20), у якому зазначає, що страхувальником транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно полісу №ЕР.127642865 є ДП МОУ «Західвійськбуд». Про даний випадок ДТП підприємство дізналось, отримавши позовну заяву страхової компанії, вимоги про відшкодування збитків в добровільному порядку від потерпілого, ТзДВ «СК «Гарант і я» та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не отримувало. Посилається на те, що згідно п.п.«в» п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу на рівних умовах. Зазначив, що водій забезпеченого транспортного засобу не був і не є штатним працівником ДП МОУ «Західвійськбуд», а надавав транспортні послуги за договором про надання послуг №5 від 07.06.2019, тому підприємство є неналежним відповідачем у справі.

30.11.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№34376/20), де, зокрема, посилаючись на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та постанову Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №910/3114/19 зазначив, що право вибору подачі позову про відшкодування шкоди в порядку регресу до страхувальника або водія покладено саме на страховика і таке право не визначає наявність трудових відносин водія і страхувальника. Просив суд задоволити позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10.02.2019 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.127642865, яким було забезпечено автомобіль «МАЗ 5334», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За цим договором (поліс ЦВ) ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зобов`язалось, у разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування. Страхувальник, в свою чергу зобов`язався, дотримуватись умов договору страхування, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як зазначає позивач, 30.08.2019 настав страховий випадок - по вул. Тесленка у м.Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 та забезпеченого транспортного засобу відповідача, під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно акта огляду транспортного засобу від 03.09.2019 було проведено огляд транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 та визначено пошкодження. Довідкою Управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду від 30.10.2019 підтверджено наїзд на припаркований транспортний засіб «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився по вул.Тесленка, 5 у м.Львові.

За договором добровільного страхування №03-220-05-19-203 від 17.04.2019 та страхового акта №340-19-03-01 від 07.10.2019 ТзДВ «СК «Гарант і Я» згідно заяви страхувальника від 07.10.2019 проведено виплату страхового відшкодування в сумі 48554,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1176 та 1177 від 29.10.2019.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №445/1938/19 водія відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 та ст.124 КУпАП. Вказаним рішенням встановлено факт наїзду на припаркований автомобіль «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 та залишення місця пригоди водієм транспортного засобу «МАЗ 5334», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

20.01.2018 до позивача звернувся страховик потерпілої особи за договором майнового страхування (КАСКО) №03-220-05-19-203 від 17.04.2019 із претензією про відшкодування шкоди в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору.

Позивач на підставі страхового акту UA2020012900052/L01/03 від 12.06.2020 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь страховика потерпілої особи в розмірі 42'277,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44037 від 15.06.2020, копія якого долучена до матеріалів справи.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 вказаного Закону).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) вказано, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Окрім того, суд зазначає, що суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 5334», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким 30.08.2019 спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 (застрахованого у ТзДВ «СК «Гарантія і Я» згідно договору майнового страхування (КАСКО) №03-220-05-19-203 від 17.04.2019), була застрахована ПРАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно полісу № ЕР.127642865 від 10.02.2019.

Як зазначає позивач, 30.08.2019 настав страховий випадок. Позивачем на виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.127642865 від 10.02.2019 відшкодовано на користь страховика потерпілої особи (ТзДВ «СК «Гарант і Я») 42'277,28 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Згідно пп.«в» п.38.1.1 ч.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страхувальника (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Золочівського районного суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №445/1938/19 встановлено, що ОСОБА_1 водій ДП «Західвійськбуд». Згідно полісу №ЕР.127642865 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.02.2019 страхувальником транспортного засобу МАЗ5334 реєстраційний номер НОМЕР_2 є Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд».

Позивач, реалізуючи своє право на звернення з регресним позовом, звернувся з такою вимогою до страхувальника ДП МОУ «Західвійськбуд», що відповідає пп.«в» п.38.1.1 ч.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому вимоги позивача є обґрунтованими. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 42'277,28 грн. страхового відшкодування.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 44311 від 31.07.2020 на суму 2'102,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задоволив, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Київська, 18; код ЄДРПОУ 24308317) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. С.Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312) 42'277,28 грн. страхового відшкодування та 2'102,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б.І. Яворський